Видатний наставник Львова Євген Лисенко святкує свій ювілей. Із 80 років життя 61 рік він навчає гри у шахи. Почав займатися цим інтелектуальним видом спорту ще у школі для дітей з вадами зору у Саратові. До Львова перебрався у 70-х рр., будучи вже майстром спорту і досвідченим тренером. У свої вісімдесят може похвалитись не лише десятками титулованих підопічних, а й талантами в інших сферах.
Ще одною пристрастю Лисенка є музика. Клавіші синтезатора під руками Євгена Івановича народжують мелодію великих композиторів. І хоч поважний однофамілець видатного музиканта інколи зачіпає зайві клавіші, цілісна картинка музики – не зіпсована.
«Десь я читав, що ті, хто грає на піаніно, довше живуть. Я підтвердження цьому», – з усмішкою розповідає тренер. – Я вчився грати на баяні, потім на піаніно, брав участь у хорі, в духовому оркестрі на альтушці, але найбільше мені подобалось фортепіано».
Фігури на шаховій дошці трапилися під руки Лисенкові у тій же ж школі для незрячих у Саратові. А вже у 19 років почав свою тренерську діяльність на підприємстві, навчаючи дорослих. До Львова ж перебрався у 70-х рр., і виховав таких гросмейстерів як Юрій Криворучко, Мартин Кравців, Катерина Арещенко, Наталія Букса та інших.
Оперативні, достовірні і найважливіші новини тут Додайте ZAXID.NET у вибрані в Google Додати«Хуліганили, на коридорі грали футбол пєшкою, краватки закидали на гору. Але діти були легкі до навчання, працювали, горіли», – згадує Лисенко.
Учні ж виділяють його як виняткову людину. Він знаходить індивідуальний підхід до кожного. Особливо до незрячих.
«Його феномен полягає у людинолюбстві. Де б він не був: у сім`ї, в колективі – він завжди виходив із почуття поваги. Хто б як не грав, на якому рівні не був, він проявляв максимальний рівень терпіння», – згадує один із його учнів, кандидат у майстри спорту серед незрячих Володимир Довнів.
«Поразки відчуваються досить суттєво. Досить тяжко люди переноситять їх і Євген Іванович вмів погасити цей недолік життєвої поразки», – пояснює підопічний Лисенка, кандидат у майстри спорту Вадим Ковальський.
Тепер уже його учні і самі стали тренерами. І запозичили від свого наставника найголовніше.
«Насамперед використовуємо його любов до шахів, як він уміє людей долучити до цієї справи і прищепити їм саме любов до шахів», – розповів майстер спорту Пилип Лорньє.
Свою любов до шахів, дітей і до життя Євген Іванович вкладає у вірші, які спонукають мріяти:
«Что в мире есть еще прекрасней,
Чем светлой радости мечты!
Где всё доступней и прекрасней,
Как не в мечтах, скажи мне ты?
Вот я несусь под облаками,
И дух мне захватил простор…
А вот я с голыми руками
Встречаюсь с барсом и в упор,
Как Мцыри смелый, сук вонзаю…
Но вот уже переключаю
В грядущее свои мечты.
И тут уж нет преград! А ты,
Не так ли, дорогой читатель,
Иль был, иль есть такой мечтатель?»
[1953 р.]