На відміну від більшості сесійних днів Львівської обласної ради, коли під її стінами проходять пікети і акції протесту, 11 квітня біля входу в будівлю цілий день стояла лише одна жінка. Коли депутати виходили на перекури, вона підходила до них і просила про матеріальну допомогу на ремонт своєї квартири.
Коли сесія закінчилася, в списку жінки назбиралося від сили сім підписів. Хтось виділив їй 300 грн, хтось – 500. Більшість депутатів просто проігнорувала її прохання. «В нас нарада», - відмахувалися одні, потягуючи сигаретки у тісному колі; «В мене немає більше коштів на матеріальну допомогу», - пояснювали інші.
Останній депутат, до якого за порадою журналістів підійшла жінка – представник найбільшої в облраді фракції – знайшов більш оригінальну «відмазку». Причому озвучив він її не прохачці, а журналістам: мовляв, ця жінка – не з його округу, тому він і не має їй допомагати. На зауваження, що він є все-таки депутатом обласної ради, а не, скажімо, Дрогобицької райради, обранець відказав, що всю свою матеріальну допомогу і так вже використав.
В результаті короткої дискусії з представниками ЗМІ 200 грн у його фонді депутата таки знайшлося – саме таку суму він вписав у список. І після цього далі повернувся до журналістів – пояснювати, чому він дуже сильно правий у своїй позиції. Жінка ще з чимось до нього зверталася, але він лише відмахнувся, кинувши через плече:
- Відчепись. Ти мені вже набридла.
Власне ця сцена увібрала в себе, мабуть, усю зверхність до жителів Львівщини, яка так часто невловимим привидом гуляє кулуарами Львівської обласної ради. І чітко вказала на пріоритети обранців: краще 15 хвилин приділити спілкуванню з журналістами, які потенційно колись і якось можуть бути їм корисними, ніж присвятити 3 хвилини конкретній людині з конкретною проблемою. Чомусь не залишилося сумніву в тому, що, відчуваючи можливість вигоди від такого кроку, цей самий депутат легко би дістав з власної кишені гроші і на місці роздав би присутнім працівникам ЗМІ по 200 грн, а то й більше.
…Розмова з депутатом закінчилася його фразою:
- Я взагалі вважаю, що обласна рада – це непотрібний орган, бо він нічого не вирішує. Це – залишок радянського часу.
Щодо самої облради хотілося посперечатися. Але з тим, що такі депутати, яким жителі області набридли і які тільки й мріють, щоб ті від них відчепилися, Львівщині не потрібні, автор цих рядків внутрішньо погодився одразу.
Бо, власне, ці слова – «Відчепись, набридла» - могли б з таким самим успіхом бути адресовані депутатом усій громаді. Ну, звісно, окрім його власного виборчого округу.