Карантин «вихідного дня» – чи все ж «пробитого дна»? Ми продовжуємо цього тижня обговорювати ситуацію, яка відбулася на вихідних. Отож фактично без підготовки Київ у кінці минулого тижня спустив на місця розпорядження уряду про запровадження так званого м’якого локдауну. Закритися мали всі заклади, окрім аптек і продуктових магазинів.
Чому у Львові це суперечливе рішення, м’яко кажучи, не вдалося повністю виконати? І чому до кінця місяця підприємці Львова працюють без вихідних? Мої вітання, це програма «Стінка на стінку». Радий представити моїх гостей сьогодні: це відомий львівський ресторатор та співзасновник Холдингу емоцій «!FEST» Юрко Назарук і представник львівської мерії, заступник міського голови Львова Андрій Москаленко.
Це мало бути аргументоване протистояння в нашому форматі. Але так вже склалося, що саме у Львові влада фактично стала на сторону десятків тисяч підприємців, і всі вихідні юристи мерії разом із бізнесом відбивалися від атак поліції – що, звичайно ж, приємно. Будемо працювати сьогодні в такому форматі.
Висловити свою позицію щодо карантину вихідного дня ви можете на порталі ZAXID.NET. Заходьте, нам насправді важлива ваша думка. Перед тим, як розпочати розмову з гостями, я лише назву деякі цифри: 700 дзвінків та понад 80 виїздів зафіксували на вихідні в міському Центрі підтримки підприємництва – вони також працювали в режимі буднього дня.
Отож, пане Андрію, бачу, що ви особисто виїжджали до підприємців, допомагали бізнесу спілкуватися з представниками поліції. У чому ж там було питання, хто на які норми закону посилався? І хто все ж мав рацію?
Андрій Москаленко: Розумієте, все дуже просто. Ми зараз живемо в час, коли осінь-зима – передбачаємо, що може бути додаткове загострення і збільшення кількості захворювань, які стосуються коронавірусу. Ми збільшуємо кількість ліжко-місць, ми інвестуємо додатково в медицину. І в цей момент важливо приймати справді дуже виважені рішення.
Що ми бачимо натомість? У середу на засіданні Кабміну озвучується (не приймається – озвучується) рішення, яке мало би заспокоїти ситуацію, розірвати ланцюг – а воно робить все кардинально інакше. Це рішення публікується за день до його впровадження, у ніч з четверга на п’ятницю – і ніхто не знає, що обмежується, що не обмежується. Це рішення стосується у Львові в середньому 50 тисяч сімей.
Дехто з підприємців навіть міг і не знати про це рішення, правда ж?
Андрій Москаленко: Так, тому що воно в ніч було опубліковано. І ми як орган місцевого самоврядування, який обирають львів’яни, що живуть на території нашого міста, зайняли дуже чітку позицію, що ми: а) оскаржуємо це рішення – в п’ятницю ми звернулися до суду; б) прийняли рішення виконавчого комітету про те, що найближчі три вихідні (це є субота-неділя, вікенди) будуть робочими днями у Львові для визначених категорій, і вони зможуть працювати.
Якщо ж виникають (і ми бачили, що протягом цієї суботи-неділі виникали) певні суперечності – наші юристи будуть виїжджати і консультувати власне щодо цього рішення виконавчого комітету, яке є прийняте, яке є правомочним і яке ніким не оскаржене. Нагадаю, що рішення уряду ми оскаржуємо, а це рішення виконавчого комітету ніким не оскаржене.
Юрку, оці фото, де поліція зі спецзасобами штурмує один із ваших закладів, облетіло всю мережу, всі могли побачити такі дії. Ніяк інакше, ніж маски-шоу, це не назвеш. Скажіть, скільки ви нарахували поліціантів у межах площі Ринок? І як вони працювали, як вони поводилися?
Юрко Назарук: Це більше було схоже на якийсь фестиваль поліції, ніж на реальну роботу. Коли ти виходиш і бачиш у центрі міста цілу вервечку поліцейських машин, які приїхали раптом закривати ресторани…
Це правда, що вони фактично заблокували вхід-вихід?
Юрко Назарук: Правда в тому, що ми перед тим сказали абсолютно щиро, відверто (ми не ховалися, ми не є якась партизанська організація): будемо працювати, тому що це безглуздя і це профанація. І ми працювали, ми ні від кого не ховалися.
І коли ти приходиш, показуєш рішення виконкому, розповідаєш про те, що ти дійсно міг і не знати це рішення уряду, то єдине, що вони розуміють – що мусять виконати вказівку. І фізично вони вже почали в деяких місцях блокувати вхід, десь виводити працівників.
Залякування, скажімо так, тих людей, які до вас прийшли?
Юрко Назарук: Вони мусіли хоч щось робити. Очевидно, що це десь унеможливлювало, десь взагалі перешкоджало – особливо для малих ресторанів. У нас же є багато малих підприємців, котрі навіть не мають такого поняття, як юриста, й вони вирішили, що ліпше не робити таких протистоянь, хтось закривався. Але в більшості ми об’єдналися всі разом, ми скоординувалися. І я вважаю, що непогано пройшли ці вихідні.
Ваші заклади закрили? Поліції вдалось закрити чи ні?
Юрко Назарук: Ні, ми працювали у всіх наших просторах, усіх магазинах, усіх закладах цілі вихідні. І ми відстоювали свою позицію за допомогою юристів, за допомогою міської ради. Очевидно, що економічні показники були нижчими – ну, вони і в загальному нижчі, бо в людей починають закінчуватися гроші.
Але львів’яни-гості були, так?
Юрко Назарук: Але ми працювали, так.
Тимчасом у нас в поліції відреагували і відрапортували – назвали свої досягнення роботи під час так званого карантину вихідного дня. Кажуть, стягували сили навіть із сусідніх районів. Отож, поліцейські перевірили і закрили майже 700 закладів (так кажуть), у тому числі і громадського харчування.
У Львові ж працювало 20 рейдових груп у центрі міста і по три – у кожному районі Львова. Нагадали, що штраф за порушення правил карантину становить до 34 000 гривень, а для посадових осіб – і взагалі всі 170 000. Було складено загалом 133 адміністративні протоколи на впертих підприємців, які, за словами поліцейських, грубо порушували карантин, обслуговуючи поодиноких клієнтів, і не реагували на зауваження копів. Ось що ще сказали в поліції.
***
Дмитро Міхалець (заступник керівника поліції Львівщини): «Загалом перевірено близько 700 закладів, а також їх більшість було закрито під час проведення даних рейдів. Відповідно, були додатково залучені сили та засоби сусідніх районів для забезпечення правопорядку під час проведення суботи і неділі під час дотримання карантинних обмежень саме суб’єктом господарювання.
Тим самим ми зробили величезний шмат роботи представниками поліції, провели дуже багато превентивної роботи – наголошую на тому. А також на тих суб’єктів господарювання, які нас не чули, не розуміли, відповідно, було складено адміністративний матеріал.
Загалом за суботу і неділю, за два дні було складено 133 протоколи за статтею 104 значком 3, це по всій Львівській області, ми рахуємо всю Львівську область. Тому що цю роботу, яку ви бачили в місті Львові, проводили також рейдові групи і по всій області, у всіх великих містах і маленьких містах щодо дотримання саме карантинних обмежень, визначених постановою Кабінету Міністрів.
Практично весь особовий склад Львівської області був виведений саме для забезпечення правопорядку. Це, перш за все, недопущення якихось зіткнень між громадянами і, відповідно, дотримання саме карантинних обмежень. Наша задача була не складати протоколи на всіх. Наша задача була превентивно провести роботу, щоби громадяни, суб’єкти господарювання зрозуміли, що вони повинні робити і чого дотримуватися саме по постанові Кабінету Міністрів».
***
Ну от в поліції теж згадують цю постанову Кабінету Міністрів. Тобто, напевно, поліцейські, заходячи в будь-який заклад харчування до підприємців, казали: «Є постанова Кабінету Міністрів – і крапка». Пане Андрію, деталізуйте власне оце рішення міської ради – наскільки воно є потужним у юридичній площині?
Андрій Москаленко: Власне цією постановою, яку прийняв уряд, вони чітко одним з пунктів прописали, що ні міська, ні обласна комісія не можуть послаблювати карантин. Саме тому в п’ятницю виконавчий комітет на чолі з міським головою розглянув ту ситуацію, яка була, і ми визначили конкретно декілька пунктів – тобто ми визначили, що суботи і неділі є робочими днями для визначених категорій.
Це рішення виконкому, ще раз наголошую, є чинним, воно було підтримане одноголосно, одразу підписане міським головою, воно було одразу прокомуніковано. Були представники бізнесу на засіданні виконавчого комітету, які так само одразу це рішення змогли отримати. Ми, крім того, ще звернулися до Кабміну, щоб вони це рішення скасували.
Також ми розуміємо, що ми є зараз у непростій ситуації. Зараз справді для бізнесу потрібно розпрацьовувати реальні програми компенсацій.
Я вам одну історію скажу з вихідних, коли я зайшов в один заклад. Я не буду називати, представник якого органу державної влади мені це сказав... Я кажу: дивіться, от заклад – сидить на 150 метрах чотири людини, ми це всі бачимо. Кажу: «Дивіться, ну це ж реальність? Реальність».
Порушники.
Андрій Москаленко: Рішення уряду, яке було прийняте, воно прийняте, щоби розірвати цей ланцюг. Що саме? Вони давали не попередження, а складали протокол – бо це не була лише поліція, я не говорю зараз про дії поліції. Кажу: «На основі чого? Ви ж розумієте, що з податків цього конкретного закладу утримується міська рада, утримується ваш орган, утримується поліція і так далі?». «Нам гроші приходять з Києва». Кажу: «А ви не знаєте, звідки гроші йдуть у Київ? Вони йдуть з місцевих податків саме тих людей, які тут працюють, і потім утримується весь цей апарат». Тому давайте попередження – які протоколи?
Вони казали, що працювали на попередження теж.
Андрій Москаленко: Багато таких ситуацій. Ви розумієте, я б не хотів, щоби всі звинувачення були виключно до поліції. Тому що питання є до рішення уряду, яке створило додаткове навантаження для поліції, яка має теж свою роботу, для міської ради, для підприємців. Тому тут одразу треба брати корінь проблеми. Одне необдумане рішення створює величезний ланцюг незрозумілих речей і насправді стикає один проти одного людей.
Пане Андрію, а от я вже на початку сказав, що наш формат передбачає різні точки зору. Якби це було інше місто, то так би воно і було. Саме у Львові мерія пішла назустріч підприємцям. Чи не перед виборами це сталося?
Андрій Москаленко: У нас позиція дуже проста, яка була від початку карантину. Ми виступаємо за те, що ми справді є у складній ситуації. І ми розуміємо, що дотримуватися карантинних вимог потрібно. Ми самі контролюємо, щоби були маски, дезінфектори, була дистанція. І я думаю, що жоден представник закладу громадського харчування не дасть збрехати, що приходять моніторингові групи, і теж вони дають попередження. Це не є те, що міська рада усунулася.
Але коли ми переходимо до відверто абсурдного рішення, коли ми розуміємо, що в нас 50 000 людей може опинитися взагалі без жодного заробітку. І навпаки, що це рішення (не має значення, коли воно буде прийнято чи було прийнято – чи місяць тому, чи через місяць) створює напругу…
У сьогоднішній момент ми є відповідальними за місто – сьогодні, в цей день. І якщо ми бачимо, що це рішення носить відверто всі ознаки неконституційності, порушує ряд законів, забороняє нам тут на місці, коли ми комуні куємо з людьми, приймати якісь рішення – вибачте, ми не будемо стояти осторонь у жодному випадку.
Спасибі. Юрку, поліцейські сказали, що стягнули практично всі сили для оцих правопорушень на вихідні. Ви особисто бачили, що робилося на площі Ринок. Вас, я так розумію, не вдалося оштрафувати?
Юрко Назарук: Ні, чому? Нас оштрафували.
Так само оштрафували?
Юрко Назарук: Звичайно.
Як будете ви реагувати і як рекомендуєте іншим підприємцям реагувати на це? Тому що, попри оце рішення міської ради, реальні штрафи виписані. Хто їх буде платити і як їх оскаржувати?
Юрко Назарук: Найважливіше зрозуміти, що насправді тут немає конфронтації між підприємцями і поліцією. От ви вмикали інтерв’ю цього хлопця з поліції…
Це заступник керівника поліції Львівщини.
Юрко Назарук: Перепрошую, він теж хлопець. Він абсолютно чітко все коментував, і я не бачу тут протистояння між поліцією.
У них був наказ із Києва.
Юрко Назарук: У них був наказ, вони його виконали. Ну, може ще з трошечки більшим захопленням – бо його легше виконати, ніж зловити 250 злочинців.
Ну, так би циганів ловили в центрі Львова.
Юрко Назарук: Але, в кожному випадку, тут важливо зрозуміти, що це дуже поганий прецедент, коли уряд робить якісь рішення, які саботують мери і підприємці по цілій країні. Тобто найгірше, що вони зробили в цей час, – це поставили під сумнів легітимізацію своєї влади. Так не можна робити під час пандемії. Як на мене, це свідчення дуже низького професійного рівня управління.
І ми заздалегідь – розуміючи, що так буде, не хотячи цього – вийшли і сказали: «Ми попередили по всій країні – ми будемо працювати, тому що рішення є безглузді. Але ми дуже просимо вас: почніть нарешті контролювати, і нас у тому числі». Ні ресторани, ні, зрештою, пішоходів.
Якщо ми знаємо, що в Польщі складено близько 26 000 штрафів в місяць. То в нас ця поліція отак масово, як вони всі виїхали, з усіма рейдами, всіма машинами – скільки штрафів вони склали? Скільки штрафів вони склали про черги у супермаркеті, про соціальну дистанцію?
Тобто ми розуміємо, що просто ми з цього не вийдемо. І простих рішень немає. Просто, мабуть, ми обрали найбезглуздіше зі всіх, яке було. Тому що ми дуже багато ресурсів, часу і зусиль тратимо на те, щоби наші простори були безпечними. І щоби просто всі розуміли, що цього року ми забули про будь-які прибутки. У нас, коли був перший локдаун, близько 1700 людей були без зарплатні.
За свій рахунок.
Юрко Назарук: І наша задача була – кожного тижня створювати нові робочі місця. Ми тому і відривали магазини, шили маски, щоби просто цих людей зайняти.
А скільки таки довелося звільнити?
Юрко Назарук: Деякі люди пішли самі. Але на сьогоднішній день ми вивели майже всіх. І ми кардинально переробили свою філософію. Наша задача зараз – вижити, зберегти людей. Ми не говоримо про виконання бізнес-планів, повернення інвестицій. Ми хочемо пройти просто цю кризу і залишитися.
Але без вихідних пройти це складно.
Юрко Назарук: Знаєте, як найбільш кумедно це звучало? Я слухав це засідання уряду онлайн, і коли їм хтось із депутатів чи інших міністрів казав, що вони вважають таке неправильно робити, бо підприємці проти, то міністр сказав: «Нам тут повідомило Міністерство економіки про те, що це може викликати певні ускладнення». Камон, чуваки, ви ж типу прем’єри.
Ви ж пам’ятаєте, коли під час першого локдауну сказали, що не можна в парки йти – а потім вони всі дружно казали, що це був такий жарт?
Юрко Назарук: Ми ж розуміємо, що це – катастрофа, а їм «щось там» повідомило Міністерство економіки... Тобто зараз ресторани у Львові… Всі казали, що «от закінчиться – і буде такий стрімкий ріст». Нема ніякого стрімкого росту. На вулиці немає людей, у людей немає грошей.
Немає туристів, нікого немає.
Юрко Назарук: Навіть львів’ян також немає. І ми працюємо зараз раптом дві години в будні і трошки більше на вихідних. Тобто коли ми закриваємо заклади на вихідні – ми банкрутуємо всю галузь. Це робиться насправді в одні вихідні. Я поясню, чому: тому що коли був перший локдаун, ще було якесь скасування оренди. А зараз як ці люди?
На два дні ніхто оренду не скасує.
Юрко Назарук: Так, є люди, які власне живуть з цієї оренди – це їхній бізнес. І вони тоді або розривають з тобою договори і продають це, або вони хочуть, щоби ти платив їм оренду. Тобто, по суті, це в один-два вихідні банкрутує всю галузь. І очевидно, що просто так віддати те, що ми всі напрацьовували десятиліттями, ніхто не буде. Тут уже стягуй поліцію, не стягуй – уряд може весь приїхати, але ми, повірте, креативні в тому, щоби відстояти свої права.
Ми в цьому не сумніваємося. А от що думають львів’яни та гості міста про оцей перший тиждень карантину вихідного дня? Чи вплине це якось на епідситуацію зі захворюванням на коронавірус в області та країні? І як бути при цьому із некарантинною п’ятницею в ТРЦ, рестораціях та інших закладах? Почуємо пряму мову.
***
Пані Оксана (львів’янка): «Молоді крутяться, за що жити і сім’ї годувати? Треба працювати. А у вихідні дні, самі знаєте, в нас отут на Західній Україні найбільше і працює малий бізнес».
Анна (продає газети та журнали): «Я не хочу, щоби були вихідні дні на карантині. Мені не виходить, мені треба працювати, бо я не маю за що жити. То є пусте те, що вони роблять.
— Чому?
— А для чого? От розсудіть.
— Щоби зменшити захворюваність.
— Як воно є, то воно і буде».
Вікторія (львів’янка): «Туристична галузь здохне – це зразу, тому що в основному у вихідні дні. А по-друге, найбільше, по-моєму, розносять інфекцію учні в школі, коли збираються великими групами. Можна масові заходи заборонити різні, що на стадіонах збираються – і то стадіон відкритий… Ну, там де масово збираються. А якщо в нас за столиком сидить по дві-три людини, і столики на відстані – я думаю, що тут нема проблем».
Марта (львів’янка): «Я, наприклад, ходила часто на вихідних. Мені здається, що потрібен, тому що дуже багато людей збирається в ресторанах і кафе. Кожен столик зайнятий – не було так, що мало людей. Було так, що все зайнято. І, можливо, це знизить ризик. Не знаю».
Данило (львів’янин): «За, підтримую.
— Чому?
— Бо це буде якось сприяти послабленню поширення коронавірусу. Зазвичай субота-неділя в людей вихідний, і вони, наприклад, їдуть у торговий центр, у супермаркет щось купити, особливо в неділю. Все-таки, як не крути, сімейний день. Навіть взяти ті самі розваги – звісно, зараз трохи прикриється цей процес».
Олександр (кур’єр служби доставки їжі): «Можливо, це потрібно, щоби люди посиділи вдома та щоб епідемія не продовжувалася. У вихідний день роботи вистачає. Якщо ж ресторани та бари закриються, то, я думаю, буде набагато більше замовлень».
Олег (професійний чистильник взуття): «З одної сторони, воно для людей погано – будуть голодні. З другої сторони, будуть здоровіші. Тут кожний за себе має відповідати, а не якась держава за когось відповідати. Кожен має мати своє сумління, що йому головніше – життя чи їжа?»
Дмитро (вуличний музикант): «Люди, які працюють цілий тиждень, хочуть відпочити. Де вони це будуть робити? Хіба вдома. Хочеться сходити в бар, побачити друзів, зібратися компанією. Це погано?»
Аня (туристка з Києва): «Звичайно, напевно, це доречно, враховуючи статистику хворих у країні.
Андрій (турист з Києва): Чесно кажучи, ніхто з нас не вірить у коронавірус.
Аня: Ти ж хворів.
Андрій: Я хворів – можливо, ніхто не знає, не факт. Насправді інші країни, та ж Швеція, до речі, у них не було такого, у них взагалі не було карантину. Ніякого сенсу немає. Епіцентр як працював, так і буде, напевно, працювати».
***
Ну ось такий зріз громадської думки ми отримали в центрі Львова. Пане Андрію, пані одна згадує, що, можливо, варто школи закрити, що там розповсюджується? У нас школи продовжують працювати, попри оці карантинні обмеження.
Андрій Москаленко: Дивіться, я ще одну річ хотів доповнити – що мова йде не лише про заклади громадського харчування, для яких обмежили. Це мова йде про торгівлю, про спорт і так далі, і так далі. Це величезна категорія. Чому я згадував 50 000? Тому що це не лише заклади громадського харчування, як дуже часто хочуть показати – що, наприклад, от у Львові не хочуть закривати кафе. Ні, мова йде про велику ланку, і я би підходив до цього трошки інакше. Це малий і середній бізнес, тобто великої кількості людей. Це перше. А друге, якщо говорити про школи – ми виступаємо за те, що навчання має бути очі в очі, і ми це відстоювали.
Чи маєте статистику, як часто діти хворіють? Вчителі?
Андрій Москаленко: Якщо десь виникають якісь ситуації – одразу школа, або клас, або вчителі йдуть на ізоляцію. Головне завдання – ми маємо навчитися жити в умовах невизначеності, ми це вже говоримо півроку. Не можна просто взяти й зупинити країну. Так, якщо потрібно буде робити локдаун, то треба сісти, покликати ключових гравців і узгодити, яким чином це робити.
Згадайте початок пандемії. Що було у Львові? Є така річ, як біґдейта – аналізують завдяки мобільним телефонам, як люди пересуваються. Так Львів перші півтора місяці поводився дуже слухняно, найкраще серед усіх міст України – оця відстань удень і вночі була найменшою серед всіх міст України.
Тобто львів’яни, коли ти їм пояснюєш, кажеш «небезпека, загроза» – вони почули. І вони дотримувалися. Але зараз, коли немає ні комунікації, ні пояснень, коли є необґрунтоване рішення, яке збурює – це точно не про це.
Юрію, одна панянка казала, що не може знайти місця сісти на вихідні, зокрема в рестораціях, у кав’ярнях. Можливо, це йдеться про «Золоту Розу», яку вам довелося закрити?
Юрко Назарук: Слухайте, вона погано шукала – у Львові місць зараз вистачає. Але, знаєте, найбільший клопіт для мене… Є різні судження – і, очевидно, я не хочу уподібнюватися великій частині людей, які розказують, що робити під час коронавірусу. Тут мало хто знайде.
Звичайно.
Юрко Назарук: Але ми повинні користуватися, перш за все, якимось здоровим глуздом і, мабуть, досвідом тим, що вже є довкола. Але розуміємо, що ми відповідальні все ж за наших людей.
Що вас навчили ці півроку? Як правильно дотримуватися оцих карантинних норм?
Юрко Назарук: Нас навчило те, що ми пережили один локдаун. І, на відміну від інших міст, у нас «Велюрів» не було. Тобто ми чемно закрились, ми просиділи, ми годували лікарів, шили маски – робили все, щоби перейти гідно цей період. Після того ми відкрилися. І ми це зробили для чого? Ми розуміємо, що ми в збитках, що ми банкрутуємо якісь проекти… Для того, щоби держава мала час підготуватися. І коли ми зараз бачимо, що держава нічого не зробила за весь цей час, а нам пропонують зробити це вдруге і розказують про якісь компенсації… Та ми з великим задоволенням, як у Німеччині чи в Ізраїлі, пішли би на карантин і отримали компенсацію за весь цей час.
Але на сьогодні ви як представник бізнесу не отримали жодної копійки.
Юрко Назарук: Очевидно, що ми не отримали ні одної копійки. І ми і не отримаємо. Тому що ми свідомі, ми розуміємо, що немає грошей у бюджеті, що немає побореної корупції – навіть якби вони були, їх би все одно вкрали. Але у кожному випадку ми розуміємо, що нашим працівникам, якщо вони, не дай Боже, захворіють, треба грошей, щоби подолати цю хворобу – в середньому потрібно близько 40 000 на ліки, на тести…
При госпіталізації.
Юрко Назарук: Звідки вони візьмуть ці гроші? Тобто ми розуміємо, що хоч зараз це для них єдиний спосіб якось триматися на плаву, годувати свої сім’ї і пройти це. Для того ми скоротили всі відстані, забезпечили всім. І я влітку, проїхавши половину України, розумію, що Львів у цьому є найкращий приклад в Україні. Коли я поїхав під час карантину на зустріч по бізнесу в Тернопіль – я не сів у цих закладах, я просто не сів. Я вийшов, купив у McDonald's їжу і поїхав до Львова.
Тобто я розумію, що насправді ми поставили доволі високу планку. Але це треба контролювати. Якщо хтось із наших ресторанів, наших партнерів чи наших друзів не дотримується, то треба прийти і скласти штраф – за це, не за роботу! Тобто я точно знаю, що наші простори є безпечніші за метро, маршрутки, збіговиська в центрі міста, де слухають навіть тих самих вуличних музикантів: стоїть сто людей, всі без масок – і поруч наряд міліції, який теж без масок.
Ну, ми маємо поганий приклад, коли в п’ятницю так само на концерті гурту «Бумбокс» зібралися люди, були без масок. І це знову великий розважальний комплекс. Тобто це ваші колеги, які свідомо чи несвідомо порушили карантин. Можливо, варто між собою комунікацію тримати, щоби не було ось таких випадків і потім показували пальцем?
Юрко Назарук: Ми тримаємо комунікацію, ми спілкуємося. Але очевидно, коли ми спілкуємося (деколи навіть у чатах із міською радою), ми приймаємо якесь рішення, нас залучають до його впровадження і до його розробки. Тобто ми підписуємося під тим, що ми виконуємо це рішення. Якщо його хтось не виконує – він повинен свідомо розуміти, що його прийдуть, закриють чи будуть штрафувати.
Але тут не про це йдеться – тут йдеться про масовий підхід. Ми ж просто не розуміємо: якщо це рішення є зараз прийняте безглузде, ми не розуміємо, що буде далі. А на скільки часу? То коли Степанов говорить про те, що це троє вихідних – ми ж йому не віримо, бо нас закривали попереднього разу «на два тижні». Ось і все. Тобто ми просто хочемо публічного прогнозованого плану взагалі, як ми живемо, що ми робимо.
От публічно заступниця міністра Степанова пані Микичак, львів’янка, порадила бізнесу шукати інші варіанти заробітку. Ось таку пораду маєте.
Юрко Назарук: Слухайте… Насправді після цих вихідних і цих коментів я думаю, що я би їм порадив зайнятися, мабуть, більш ефективною діяльністю. Тому що єдине свідчення того всього… Що можна зробити найгірше під час пандемії – це стикнути один державний орган із підприємцями. Ну як можна поліції дати наказ взагалі штурмувати людей, які тобі платять зарплату?
Уявіть собі, що ви – власник підприємства, ваш директор дає наказ вашій охороні вас штурмувати. То що ти зробиш? Зміниш директора. Вони повинні розуміти, що насправді це наймані менеджери, які виконують певні управлінські рішення і працюють у державі. Те саме зі всіма органами державного управління. В даному випадку, мені здається, ми підійшли до такої межі.
Але направду не рестораціями єдиними. Карантин вихідного дня ввели, ніяких компенсацій, податкових пільг, безпроцентних позик, допомоги співробітникам немає. Про це написав співвласник мережі кінотеатрів «Планета кіно» Дмитро Деркач на своїй сторінці у Facebook.
Процитую його: «Кінотеатри до 80% доходу отримують саме у вихідні. У будні дні люди майже не ходять в кіно – вони активно натовпами їздять, зокрема в громадському транспорті». Тож Деркач прогнозує «тиждень-другий м’якого локдауну – і, ймовірно, доведеться закрити всі кінотеатри мережі, звільнити півтисячі співробітників. Що означає залишити цих людей без роботи і зарплати», – наголосив співвласник мережі кінотеатрів «Планета кіно» Дмитро Деркач.
Як ви прокоментуєте цю ситуацію? Наприклад, я не можу собі дозволити, просто не маю часу в будній день сходити в кінотеатр. У вихідні десь знаходиш час, але вони будуть закриті. Тим більше, якщо мережа збанкрутує, то і ходити не буде куди. Як вам така заява співвласника великої мережі, яка наразі ще працює? Пане Андрію.
Андрій Москаленко: Я спілкувався також з колегами перед суботою – і знаю, що вони до останнього вагалися, яке рішення буде прийнято. Тому що до останнього, наголошую, не було письмового й опублікованого рішення уряду. Ми розуміємо, що це величезна кількість людей. І це мова йде про тих людей, які інвестували значні суми коштів.
Тут дуже ситуація проста: ми розуміємо, що нас можуть чекати непрості часи, тому що є різні прогнозні показники. І ми розуміємо, що сьогодні ми як ніколи повинні допомагати лікарям, підтримувати їх. Я нагадаю, що коли почався перший локдаун, то саме заклади, які є в громадському харчуванні, об’єдналися в таку ініціативу «Нагодуй лікаря» і сотнями привозили лікарям харчування.
Безкоштовна піца, я пам’ятаю.
Андрій Москаленко: Коли це все формувалося, всі об’єдналися, всі розуміли. Ніхто не казав: «Це має хтось інший зробити, чому це я маю робити, хоча я працюю лише на винос?» Ми розуміємо, що тоді взагалі не було ніяких прибутків – але це було.
Безкоштовне таксі було теж.
Андрій Москаленко: Таксі, всі мережі. Я не знаю, хто б не долучився з тих ключових гравців, які мали хоч якийсь більш-менш баланс. Тому тут немає іншого варіанту, про що ми говоримо уряду, ніж сідати разом, припрацьовувати. Тому що це є наше місто, це є наша країна. Іншого виходу немає. Ми не зможемо на такому форматі протриматися ще один, чи два, чи три вікенди. Але, знову ж таки, тут найнебезпечніше те, що справді йде зштовхування людей. Замість того, щоби справді боротися з коронавірусом, приймають рішення, яке в десятки разів робить більше небезпеки.
Юрку, як ви прокоментуєте оцю ситуацію?
Юрко Назарук: Та ми всі в одному човні. Я ще раз кажу: не хочу визначати простори, де є безпечно-небезпечно, чи варто ходити в кінотеатри, чи не варто ходити в кінотеатри, в ресторани...
Просто є реалія – що країна і місто живе економікою. У нас те, що ми дуже хотіли – ми дуже хотіли розвивати креативні галузі. Насправді мережа кінотеатрів є українською, багато речей, які вони зробили, є інноваційними. Тобто на це все пішло дуже багато часу, інвестицій. І якщо ми хочемо далі мати майбутнє після будь-якої пандемії, ми мусимо про це дбати, ми не можемо зараз обнулити це все.
А ті рішення, котрі приймаються, вони є дуже, м’яко кажучи, непрофесійними. Ми готові разом сідати, домовлятися. Казати «давайте ми зробимо твердий локдаун до, наприклад, грудня для того, щоби ми почали в січні, відпрацювали Різдво».
Але з компенсацією.
Юрко Назарук: Окей, та ми хоча би хочемо мати якесь розуміння. Але якщо цей локдаун відбудеться без закриття транспорту, без контролю масок, без виведення цих доблесних показників тисячі поліцейських на вулиці. Ми відпрацюємо – і перервемо ланцюжок, як Степанов перервав. І тоді ми ввійдемо в свята і будемо помалу, знову ж таки, працювати з обмеженими карантинними нормами – тоді це є якийсь вихід.
А коли цьому хлопцеві з мережі кінотеатрів кажуть: «Друже, ми прийняли рішення вбити твій бізнес. Як там, ти окей взагалі, ні? Ти згоден?» Очевидно, що він незгоден – як і ми всі незгодні.
Але це дуже недобре – в такий спосіб отримати опонента у вигляді багатотисячної армії і людей, які рухають цю країну і цей регіон вперед.
Ми ж розуміємо, що якщо ми незгідні – то ми незгідні. Тобто ти не закриєш поліцію. Поліція – це львів’яни, які живуть тут, це поруч, це наші клієнти. Ми ж не живемо тим, що нам написали – я підприємець, він поліцейський. Це львів’яни, котрі живуть тут і котрі так само розуміють, що це зараз необхідно для того, щоби вижити.
Спасибі. І от, завершуючи цю програму, тема якої дуже близька всім і кожному, я від себе хочу наголосити і підкреслити: ми не проти заходів запобігання поширення епідемії коронавірусу. Ми проти необдуманих, абсурдних і, головне, непослідовних рішень. Це була програма «Стінка на стінку» на телеканалі 24 та ZAXID.NET.
Я вдячний за участь і ваш час заступнику міського голови Львова Андрію Москаленку і відомому рестораторові та співзасновнику Холдингу емоцій «!FEST» Юркові Назаруку. Спасибі. А ви, наші глядачі, виважено коментуйте цей ефір, поширюйте, ставте свої вподобайки на діджитал-платформах. Зустрінемося вже наступної середи традиційно о 21:00.
Пам’ятайте, що цієї неділі, попри карантин вихідного дня, відбудеться другий тур виборів міського голови. Будьте мудрі та здорові.