Верховна Рада 11 липня ухвалила Виборчий кодекс, котрий поєднав у собі п’ять законодавчих норм – про вибори президента, народних депутатів, про місцеві вибори, про Центральну виборчу комісію та про державний реєстр виборців. Найбільше новацій запровадили для парламентських виборів. Ключові моменти: запровадження виключно пропорційної системи виборів з загальнонаціональними і регіональними партійними списками, а також скасування мажоритарних округів.
Новий Виборчий кодекс набуде чинності 1 грудня 2023 року, тож липневі вибори до Верховної Ради стануть останніми, що відбуватимуться за старою системою.
Наразі остаточну версію проекту кодексу з правками, за який проголосували депутати, не оприлюднили на офіційному сайті парламенту, але ключові моменти уже можна аналізувати.
Два виборчі списки
Загалом по Україні їх буде 27 регіональних списків, їхні межі здебільшого збігатимуться із чинними адміністративними кордонами областей. Водночас через велику кількість виборців Київ і Дніпропетровську область поділили на два виборчі регіони, а окупований Крим об’єднали з Херсонською областю і створили один виборчий регіон.
Виборець у регіональному виборчому окрузі обов’язково голосує за регіональний список фракції і може обрати одного чи кількох кандидатів у цьому списку, проставляючи порядковий номер. Фактично виборець рейтингуватиме цих кандидатів, а керівник партії не може вплинути на місце кандидата у списку на шанси його проходження.
Нова система виборів передбачає, що з'їзд партії затверджує також загальнонаціональний список. І цей список ділитиметься на 27 або менше (але не менше ніж 2/3 регіонів) регіональних списків. У кожному такому регіональному списку має бути не менше п’яти кандидатів. Черговість кандидатів визначатиме з'їзд партії.
Виборцю доведеться пам'ятати визначений жеребкуванням номер партії, за яку він хоче проголосувати. У відповідні віконця у бюлетені він вписуватиме номер партії. Нижче в бюлетені виборець (за бажанням, не обов'язково) може позначити номер кандидата, але виключно від тієї партії, за яку голосує.
Якщо виборець нікого з кандидатів не обере, це означатиме, що виборець погоджується з тим порядком кандидатів у його регіоні, який склала партія.
Як рахуватимуть?
Під час підведення підсумків голосування Центральна виборча комісія підраховуватиме насамперед скільки кожна партія набрала голосів у всій Україні і встановлюватиме, хто долає прохідний бар'єр. Лише ці партії візьмуть участь у розподілі мандатів.
Потім загальну кількість голосів, яку набрали всі партії, що подолали прохідний бар'єр, поділять на 450 (загальна кількість депутатів парламенту) і в такий спосіб визначатиметься «ціна» одного мандата. Якщо застосувати цю форму до попередніх виборів 2014 року, то тоді за шість прохідних партій проголосували загалом 12 209 077 виборців. Якщо розділити цю кількість на 450 вийде близько 27, 1 тис. виборців - це і буде «ціна» одного мандата.
Таким чином, якщо ціна мандата становитиме, наприклад, 25 тис. голосів, а партія в певній області набрала 100 тис. голосів, то це означатиме, що в цьому регіоні партія отримає чотири мандати. Причому отримають ці мандати ті кандидати з регіонального списку, які особисто отримали найбільшу кількість голосів. При цьому провідну роль у такому процесі відіграватимуть не абсолютні цифри кількості голосів, а процентний еквівалент.
Залишок голосів, якщо їхня цифра не кратна ціні мандата, переходить до національного списку, з якого вибувають кандидати, що уже перемогли на регіональному рівні. Відповідно, кандидат, що не отримав підтримки на регіональному рівні, але є на достатньо високому місці у загальнонаціональному списку теж зможе отримати мандат. Впливати на черговість кандидатів у цьому списку виборці не зможуть.
Аналогічну виборчу систему застосовуватимуть також на виборах депутатів Верховної Ради АР Крим (після деокупації), обласних рад, а також міських рад тих міст, у яких кількість виборців перевищує 90 тис. До таких міст належать усі обласні центри, а також кілька інших міст обласного значення.
Водночас на виборах міських голів таких міст застосовуватиметься виборча система абсолютної більшості. Це мажоритарна форма, згідно з якою обраним вважатиметься той кандидат, за якого проголосувало більше половини виборців, що прийшли на вибори, тобто 50% + 1 голос. Якщо це не виходить з першого разу, у другий тур виходять два лідери. Така система застосовувалась під час останніх виборів мера Львова у 2015 році.
Прохідний бар'єр по-старому
Перед ухваленням нового виборчого кодексу постало питання про зниження прохідного бар’єру до Верховної Ради, який становить 5%, аби невеликі партії теж мали змогу потрапити до парламенту. Розробники законопроекту пропонували опустити планку до 4%. Проте у підсумку народні депутати не підтримали цієї норми і бар'єр залишився на старому рівні.
Як обиратимуть сільських голів і мерів невеликих міст
Вибори депутатів сільської, селищної ради, міської ради (міста з кількістю виборців до 90 тис. осіб), районної в місті ради відбуватимуться за системою відносної більшості в багатомандатних виборчих округах. У кожному окрузі можуть обрати не менше від двох і не більше від чотирьох депутатів.
При цьому вибори депутатів районної ради проводитимуть за системою відносної більшості в багатомандатних виборчих округах, межі яких збігаються з межами сіл, селищ (громад), міст, що входять до складу відповідного району. У кожному окрузі може бути обрано не менше ніж два і не більше ніж чотири депутати.
Вибори сільського, селищного, міського голови проводитимуться в єдиному сільському, селищному, міському виборчому окрузі в межах території відповідної сільської, селищної, міської громади.
Вибори сільського, селищного, міського (міста з кількістю виборців не більше 90 тис. осіб) голови проводитимуться за виборчою системою відносної більшості. Вибори сільського, селищного старости проводитимуться за виборчою системою відносної більшості в межах території села, селища у складі об'єднаної громади.