Відставка Хатії Деканоїдзе з посади керівника Національної поліції багато у чому є знаковою. Ця знаковість пов’язана з тією роллю, яку їй було відведено на посаді очільника поліції, та подальшим розвитком подій у правоохоронній сфері.
Слід пригадати, що Деканоїдзе «прийшла» на вказану посаду приблизно рік тому, коли показова реформа поліції була у самому розпалі, а її «рушійна сила» – ще одна грузинська реформаторка Ека Згуладзе – з певних причин непомітно відходила від справ в системі МВС.
Тоді їй на заміну й підшукали Деканоїдзе – компромісну фігуру у боротьбі президента і міністра внутрішніх справ за найбільше силове відомство. Вона влаштовувала обидві протиборчі сили: президента тим, що Нацполіцію очолить відносно нейтральна фігура, а міністра тим, що ця особа не буде йому заважати впливати на ключові процеси в Нацполіції. При цьому зовні зберігатиметься формально реформаторський курс держави і міністерства щодо перетворення міліції на поліцію. Тобто, в основі призначення Деканоїдзе лежав чисто політично-особистий інтерес, який жодним чином не пов’язувався з інтересами справи – необхідністю підвищення ефективності діяльності цього відомства.
Зрештою так і сталося: Деканоїдзе символізувала реформування в системі Нацполіції, а реальними процесами у ній «заправляв» міністр: через нього йшли ключові кадрові призначення, він приймав усі інші важливі рішення по Нацполіції.
До певного часу (до вчорашнього дня) це влаштовувало усіх ключових політичних гравців. Хоча рішення про відставку Деканоїдзе було прийнято набагато раніше. І можна не сумніватися у тому, що воно зовсім не випадково збіглося у часі з відставкою голови Одеської обласної державної адміністрації М.Саакашвілі.
Судячи з усього, Деканоїдзе пішла з посади тому, що остаточно зрозуміла свою «бутафорську» роль і більше не хотіла у ній виступати. Крім того, якщо вона спочатку, можливо, й вірила у свою реформаторську місію, то з часом зрозуміла – ця місія за нинішнього політичного керівництва є нездійсненною. Бо його цікавлять не кардинальні сутнісні і суспільно орієнтовані зміни, а зміни, які дозволять взяти під свій повний контроль усю правоохоронну систему, включно з розрекламованою новою поліцією.
Треба зауважити, що МВС й зараз перебуває під повним контролем міністра, – попри наполегливі намагання цей потужний державний орган так і не потрапив під контроль «кураторів» від АП. Безперечно, з точки зору демократичних засад функціонування правоохоронної системи такий стан речей не є нормальним. Водночас, як це не парадоксально визнавати, за очевидної тенденції підпорядкування усіх правоохоронних органів главі держави, це забезпечує певний баланс політичних впливів за рахунок противаги між силовими відомствами. Хоча спосіб досягнення такого балансу є потенційно надзвичайно небезпечним.
Якщо говорити про суспільно-політичний момент для відставки Деканоїдзе, то його вибрано не зовсім вдало. Адже силові відомства прогнозують істотне ускладнення ситуації в країні з дня-на день, а саме керівництво МВС оголосило про посилений варіант служби поліцейських. Відтак, за такої ситуації відставка керівника Нацполіції виглядає не зовсім відповідальною.
Хоча з іншого боку, не виключено, що саме ускладнення суспільно-політичної ситуації і стало детонатором для цієї відставки. Оскільки зрозуміло, що держава входить у період жорсткої політичної боротьби, коли силові структури повинні мати найвищий рівень мобілізації і виконавської дисципліни. А залишення на посаді керівника поліції відносно нейтральної постаті могло б зашкодити «потрібній» мобілізації поліції та виконанню нею потрібних завдань.
З призначенням В.Трояна в.о. керівника Нацполіції міністр отримує безроздільний контроль над поліцією, яка є головною «ударною силою» МВС. По-перше, Троян вважається його людиною, а тому у міністра не виникатиме жодних проблем з потрібним застосуванням поліцейських сил і засобів. По-друге, Троян, як на мене, не має належного фахового рівня і досвіду керування такою потужною структурою як Нацполіція. Отже, це буде «компенсовано» прямим керуванням міністра поліцією. З огляду на це, можна прогнозувати, що Троян максимально довго перебуватиме у статусі в.о. керівника, а питання призначення повноцінного керівника Нацполіції не буде порушуватися аж до певної кардинальної політичної розв’язки.
Усе це означає, що нова поліція так і не стала політично незалежним органом, а з кожним днем в своїй діяльності все більше орієнтуватиметься на виконання передусім політичних завдань. Безпосередні ж свої функції Нацполіція виконуватиме у час, вільний від політичних завдань. Саме на цю небезпечну тенденцію звернула увагу Хатія Деканоїдзе в своїй заяві, пов’язаній зі відставкою. Таким чином, існує ризик того, що правоохоронні органи знову перетворять у чисто силові структури з усіма негативними наслідками для суспільства.