За перший квартал цього року кількість валових надходжень від кінопоказу збільшилася на 46% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Тобто глядач проголосував за цю норму, купуючи квиток до кінотеатру, ідучи до нього, - зазначила екс-голова Державної служби кінематографії України Анна Чміль.
«Та дискусія і ті дискурси народних депутатів, що треба заборонити, скасувати, внести регулювання, залишаються сьогодні на рівні дискусії. Зусиллями однієї людини це не зробиш. А якщо такі зміни будуть внесені, то соціум продемонструє свою реакцію, та й уже робить це», - додала Чміль. До того ж, на боці поборників українськомовного кіно, за її словами, і потужний бізнес, який вклав чималі гроші у розбудову студій дублювання і перекладацьких центрів.
Сьогодні на ринку працює вісім студій дублювання і кілька перекладацьких центрів. «І я зі стовідсотковою упевненістю можу сказати, що ці перекладацькі школи на пострадянському терені є найкращими. Адже вони апріорно взяли тенденцію на приведення мови фільму іноземного виробництва до живої української мови, почали застосовувати молодіжний сленг, і це викликало шалену реакцію», - зазначила Анна Чміль.
Як повідомляє Німецька хвиля, одним із головних аргументів тих, хто перебуває на іншому боці мовної барикади від Чміль, є те, що подібних норм немає у країнах Західної Європи. Приміром, у Німеччині, яка традиційно вважається одним із світових піонерів дубляжу, закон дійсно не зобов’язує демонструвати фільм німецькою мовою, але кінопрокатники все одно роблять це. «Є лише багаторічна звичка, а також великий ринок», – переконаний професор Європейського університету «Віадрина» у німецькому Франкфурті-на-Одері Петер Розенберґ
«Але саме подібного великого ринку поки що немає в Україні, - зазначила Чміль. А вкладати гроші бізнесові завжди зручніше туди, де вигідніше. А вигідніше – бути посередником між кінотеатром і великим дистриб’ютором із сусідньої Росії». «Бізнес завжди спрямований на те, аби якомога менше витратити й якомога більше отримати. Він будь-яку справу робить заради отримання прибутку. Тому ця держава – лох, не запроваджує правил, то ми й не будемо виконувати», - запевняє Анна Чміль.