- Вважаю, найближчим часом Луценко таки буде на свободі. І яким методом – все одно. Бажаю, щоб він якнайшвидше був у своїй сім’ї. Я скажу банальну фразу: можливо, Юрію Луценку є за що відповідати. Але не за те, за що його сьогодні засудили.
Новий голова Львівської ОДА Віктор Шемчук в інтерв’ю ZAXID.NET пообіцяв залишитися на Львівщині до 2015 року, розповів як «тусувався» з Тягнибоком і як планує ефективно співпрацювати з опозиційною «Свободою». Також пояснив, чому в Луценка – більше шансів вийти на волю, ніж у Тимошенко.
«Чутки про ешелони з кадрами у Криму і Тернополі сильно перебільшені»
- Ви з 23 років працювали в прокурорській системі. Управлінських посад ви, я так розумію, не займали…
- Чому? Я був представником президента України в Криму, я був головою підкомітету Верховної Ради.
- Але це посади, які не мають безпосередньої дотичності до господарки. Багато хто з політологів і оглядачів казав про те, що ваш професійний шлях свідчить, що ви будете на Львівщині займатися більше політикою, ніж господаркою. Наскільки це відповідає дійсності?
- Напевне, не зовсім, тому що будь-який об’єкт, зокрема той, який називається «прокуратура», є об’єктом господарської діяльності, тільки в трішки іншому аспекті. Вона також має бухгалтерію, ресурсне забезпечення і все інше.
Але мова – не про те. Так, глава адміністрації відповідає за все, що відбувається в області. Але жоден універсал ще не керував у світі, а керувала команда, яку він приведе. Хто буде займатися господарською діяльністю, хто – наукою і культурою, хто – правоохоронною діяльністю, координацією дій правоохоронних органів у регіоні… Тому відповідати, звісно, буде глава адміністрації, а працюватимуть і забезпечуватимуть виконання завдання на місцях ті фахівці і спеціалісти, які були до мене і будуть після мене, які є справді фахівцями у своїх галузях.
За 23 роки діяльності, зокрема приблизно 18 років у прокуратурі і 5 років у Верховній Раді, ти набираєшся багато досвіду не лише у сфері кримінальної юстиції і юриспруденції. Ти здобуваєш досвід управлінський, менеджерський. У моєму випадку – кризис-менеджерський, тому що всі мої призначення збігалися з тими чи іншими кризами: потребою боротися з організованою злочинністю і корупцією в Криму, наприклад.
Я багато наслухався за останні два дні, які губернатори кращі, а які – гірші. Хто яким має бути, хто – універсальний, а хто – суперуніверсальний... Наймудріше, що я почув у цьому випадку (я не вважаю, що це завжди правильно, але така точка зору також існує), – що добрий губернатор той, який є «професійним жебраком» (сміється). На жаль, так складаються обставини, що за чинного законодавства і чинної практики доводиться постійно їхати до Києва просити кошти. І я від цього теж нікуди не дінуся.
Я вже зрозумів, що робити все не встигну. Тому, якщо не буде сформовано професійної команди, яка працюватиме як годинник, буде постійна біготня, чехарда.
- А чи будете ви проводити якісь кадрові ротації, чи є вже у вас бачення нової команди? І звідки будуть ці люди? Ми знаємо, що попередній голова адміністрації мав слабкість до залізничників…
- Буквально годину тому ми проводили нараду, обговорювали зокрема кадрові питання. Кажуть: «На цю посаду ви повинні мати свою людину»… Такої практики не буде. Питання «своя людина» і питання «фахівець» – це різні речі.
Кадрових революцій не буде, але кадрові зміни, звісно, відбудуться. Чутки про те, що у Криму і Тернополі стоять завантажені потяги, ешелони з кадрами, які поїдуть до Львова, сильно перебільшені. Інша справа – кадрові зміни за якимись напрямками… Ну якщо справді людина все життя працювала на залізниці, вона знає кадри, які працюють на залізниці. Це – справді не найгірші кадри. Головне – без перекосів, мовляв, ти не працював на залізниці або не є вихідцем з якогось регіону, тому не маєш права займати посаду, особливо – керівну… Це – неправильно, і я цього не робитиму.
З іншого боку, я прочитав в одній кримській газеті: «Призначення кримчанина Шемчука на посаду губернатора – це наша відповідь «донецьким» і «макіївським». (сміється) Це так розцінюють кримчани. Ми також від цього нікуди не дінемося.
Що стосується кадрових змін, то підхід буде фаховим. Якщо, припустимо, людина в Трускавці є фахівцем, якого немає у Львові, то ми надамо їй перевагу. Якщо стоятиме питання «Хто кращий фахівець?», і на шальках ваг працівник із Трускавця і працівник зі Львова будуть однакові, то, звісно, перевага – за працівником зі Львова. Принаймні, мені не доведеться вирішувати питання з його побутом і житлом. З іншого боку, якщо у нас є людина більш універсальна, ніж я, має ширший і різносторонній погляд, якісь унікальні знання і освіту, то чому нам до Львова не запросити тих кращих? Я вам одразу кажу: жоден чоловік, який зі мною сюди приїде – якщо приїде, бо я ще не знаю, їх ще треба запросити, і ви ще спробуйте вмовити кримчанина, щоб приїхав до Львова на роботу...
- Що, бояться?
- Ні, не бояться. Можливо, є екстремали, які люблять гори… Він каже: «Якщо я за 40 хвилин можу кататися на лижах на Ай-Петрі, а ще через 40 хвилин купатися в морі, то навіщо мені їхати до вас?». Тим більше, що вони подивилися першу фотографію Шемчука на сайті, яку ми швиденько поміняли, і сказали: «Таке враження, що ви вирішили всіх залякати, або вас там починають лякати». Але це – проблема фотографа просто.
«У мене немає шкурних інтересів на Львівщині»
- За останні три роки ви – вже четвертий губернатор від Януковича у Львівській області. Це – дуже багато…
- Давайте ми трішки зупинимося, одну секундочку. Ви потім докажете своє запитання. Але давайте ми просто розставимо якісь трішки крапки над «і».
«Від Януковича», «від Ющенка», «від Кучми», «від Кравчука» – це неправильна постановка питання. Є президент України. Президент України призначає голову ОДА. Той працює, напевне, на 10% на президента України, а на 90% він має працювати на громаду, на територію, на вирішення завдань, які на сьогодні стоять у тому чи іншому регіоні.
Я абсолютно не боюся того, про що ви сказали – що «я від Януковича призначений у Львівську область». Так, президент Янукович призначив мене сюди. І я працюватиму і робитиму все для того, щоб тут, в цьому регіоні, людям жилося краще. Якщо для цього мені треба буде спілкуватися з Януковичем, Азаровим, Рибаком, іншими керівниками – будь ласка. Якщо це зможуть вирішувати Тягнибок, Фаріон, Сех, то це – теж нормально, я буду з ними спілкуватися. Мова йде про те, що асоціювати так, що сьогодні прийшла людина Януковича… Тоді в Криму мене треба називати «бандерою», у Львові мене треба називати «донецьким», а в Тернополі, якщо я колись туди переїду зі Львова, – «львівським».
Ми всі – українці, давайте жити в Україні. У нас є президент, який виконує ті функції, які на нього покладені. Прийде інший президент – і ми будемо виконувати ті завдання, які ставитиме він.
- Тобто ви – не людина Януковича?
- Ну, я б так не сказав. Я – людина своїх батьків, які мене народили, я – людина своєї сім’ї, перед якою в мене є свої зобов’язання…
- У політичному плані.
- У політичному плані? Чому тоді не Луценка, не Тимошенко, не Ющенка? Чому не Григорія Трохимовича Ворсінова, Царство йому Небесне, який мене колись брав на роботу в прокуратуру?
Якщо так більше подобається, то добре: я – людина Януковича. При цьому я – українець, який приїхав працювати і жити у Львові, працювати на благо львів’ян. Якщо львів’янам приємніше чути, що я – людина Януковича, то нехай буде так. Але я б не асоціював себе навіть з тим чи іншим політичним середовищем. Ви кажете, що я 23 роки був представником прокуратури. Я не був членом жодної партії. У мене є свої симпатії й антипатії, свої розчарування, врешті-решт, є свої амбіції і побажання щодо подальшої роботи і кар’єри.
На сьогодні я так розумію, що моя кар’єра в органах прокуратури – завершена. Цей цикл закінчився. Був інший, політичний цикл, коли я був депутатом Верховної Ради. Він також добіг до кінця. Тоді почався цикл, який називається «державне управління». Другим моїм щаблем у цьому циклі є посада губернатора Львівської області. До неї я буду ставитися так само відповідально, як до роботи в органах прокуратури, у Верховній Раді, у комітеті з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.
- Щодо кар’єри. Коли ваші попередники Василь Горбаль і Михайло Цимбалюк закінчили роботу на посаді губернатора Львівщини – скажімо так, їхня кар’єра не пішла на великий ріст. Чи не здається вам у цьому контексті посада губернатора Львівщини трохи ризикованою?
- Знаєте, мені якось говорили, що це «не на фарт»… Я про це не думаю. Треба говорити про інші речі. Якщо голова Ради міністрів Криму Куніцин мав якесь захворювання, працюючи на цій посаді, а Василь Джарти помер, працюючи на цій же посаді, то що, це – проклята посада? Я не думаю. Тому давайте не заходити в якийсь фаталізм і шукати нехорошу карму.
Кожна людина формує ставлення до цієї посади і сама на ній формується. Напевне, буде неправильно, якщо я скажу, що побоююся після цієї посади піти на звалище історії, де мене, може, ще хтось знайде, як колись сказав один з керівників нашої держави. Не думаю, що так буде. Принаймні, на мій вік і на мій досвід я завжди матиму роботу – якщо навіть не в сфері державного управління, то в сфері менеджменту.
Але сьогодні я справді маю за честь працювати у Львові на посаді губернатора. Я переконаний у тому, що робитиму це якісно і в повному обсязі, що тут є дієздатна команда. Ті покращення, які ми передбачаємо найближчим часом провести, підуть тільки на користь управлінню. Вони полягатимуть у тому, що ми спершу викристалізуємо найкращі кадри з того апарату, який зараз є, заповнимо вакансії…
До речі, коли я працював у прокуратурі, в мене кадрового резерву було десь 200 осіб, які стояли в черзі, очікуючи, коли ж звільниться посада. Вчора я дивився тут – у нас не те, що немає черги, у нас є купа незаповнених вакансій. Я розумію, що це – через низькі зарплати…
- …і не найцікавішу роботу.
- Так, не найцікавішу. Зокрема й для журналістів. Я коли подивився, що із шести журналістів, які мають у нас бути, є ледь три…
- І керівника прес-служби немає.
- Так. Це для мене – виклик. Я наразі роздумую, як робити так, щоб зацікавити креативну молодь, зокрема випускників того ж університету, факультету журналістики, щоб вони прийшли і почали тут працювати, дати їм свободу… Але якщо ти їм даси свободу, то вони запитають: «Де гроші?», або скажуть: «Давайте вирішувати питання з тим, яким ресурсом ми можемо користуватись, щоб виконувати функції, які ви на нас поклали».
Тому ми зараз зробимо реорганізацію. Прес-служба піде у підпорядкування департаменту внутрішньої політики й інформаційної діяльності, а в підпорядкуванні губернатора залишиться тільки прес-секретар. Далі ми змінимо трохи ситуацію, щоб сайт не був сайтом глави адміністрації, а всієї адміністрації, і прес-служба обслуговувала повністю всіх і працювала так, як має: у новинному режимі. Тобто ми будемо продукувати новини і говорити про те, що робимо і що плануємо.
«До 2015 року я гарантовано працюю на Львівщині»
- Але повернімося до питання про губернаторську чехарду. Ви – четвертий за чинної влади. Це на вас і на вашу роботу якийсь відбиток накладатиме?
- Ви хочете запитати, чи я – тимчасовий, чи надовго? Надовго.
- Всі казали, що вони – надовго. Ваш попередник, наприклад.
- Хоч бери і клянися… (сміється) Почнемо з того, що кожен, хто сюди приходив… Пан Горбаль прийшов з бізнесу, маючи за спиною певну бізнес-групу, якусь фінансово-промислову організацію. Михайло Цимбалюк, наскільки я його знаю (а я його знаю дуже добре: він працював в міліції у Тернополі, а я – в прокуратурі), напевне, не мав ніякої бізнес-групи, але теж сюди приходив працювати надовго. Чому він не знайшов розуміння, чому вимагали від нього написання тих заяв – я не знаю, чесно кажучи. Ще з ним не зустрічався, але обов’язково зустрінуся і послухаю.
Що стосується Михайла Дмитровича, то він заходив сюди з залізниці. Судячи з публікацій, мав стосунок до якихось бізнес-формувань, і його робота, фактично, полягала в управлінні, менеджуванні Львівської області з огляду на ті кадри, які він міг привести з собою.
Що стосується мене, то, крім державної служби, досі я не працював в інших структурах. У мене нема бізнесу, нема родини, нема якихось бізнес-інтересів чи, як зараз модно говорити, «шкурняків», тобто шкурних інтересів. Я прекрасно розумію: якщо я тут добре працюватиму, правильно, ефективно, зможу сформувати команду, то в мене є перспектива подальшого кар’єрного росту. Вона обмежена тим, що діяльність глави адміністрації збігається з терміном президентських повноважень. Тобто до 2015 року я гарантовано працюю, і буду робити все для того, щоб у Львові був добробут і все інше.
- Тобто ви гарантуєте, що до 2015 року ви тут залишаєтеся?
- Я в цьому переконаний. Я вам посвідчення покажу, там написано, що воно дійсне до 31 грудня 2015 року (сміється). Принаймні, якщо говорити про плани, то я планую тут працювати довго. Наскільки довго – залежить від того, наскільки ефективно я працюватиму.
От всі журналісти, з якими я поки що спілкувався, мене запитують: «Ви сказали, що будуть репресії…» Не казав я цього. Навпаки, я сказав, що ніяких ані репресивних, ані політичних, ані спонукальних завдань переді мною ніхто не ставив. «Забери в когось, віддай комусь» – також. Головне завдання – це, по-перше, добробут, по-друге, безпека. І третє, напевне, розвиток бізнесу, інвестиції і все інше.
На сьогодні Львівщина – не найбільш забезпечений і спокійний регіон. Вибачте, але в Україні вже давно не крадуть автомобілів у такій кількості. Я подивився по статистиці: заволодіння автотранспортом на Львівщині – приблизно таке саме, як по всій Україні разом взятій. Уявіть собі, я вчора їду в аеропорт, зупиняє ДАІ машину. «Доброго дня, що трапилося?» – «У вас не львівські номери, ми вас попереджаємо, що у Львові дуже крадуть машини, тому, будь ласка, не залишайте машину без нагляду». Це – нормально, це – робота міліції, але ця робота має полягати не тільки в тому, щоб всіх іногородніх попереджати, що у Львові крадуть машини. Має бути ще інша діяльність, щоб відшуковувати ті машини. Але це – так, відступ.
- Чи ваша впевненість щодо 2015 року означає, що ви маєте багато чітких завдань щодо президентських виборів?
- Якщо я скажу, що немає, ви мені все одно не повірите.
- Не повіримо.
- Не повірите. Тому: завдання до президентських виборів – це створення абсолютно нормального, безпечного і забезпеченого середовища, добробуту людей. Ця влада, з того, що я бачив, немало зробила для Львівщини – особливо інфраструктурні проекти до Євро-2012, воду і все інше… Влада претендує на те, щоб далі залишатися правлячою партією, щоб на виборах підтримали президента, якого вони будуть висувати. Я не бачу в цьому нічого поганого.
Справа у тому, що новий президент, як правило, змінює формат взаємин, стосунки, змінює підлеглих. У нас немає традиції, щоб президент був два строки, але ми робитимемо все для того, щоб, люди знали, що робить влада, аби їм жилося краще.
Звісно, ми всі – реалісти. 90% мешканців Львівщини не голосуватимуть за ту владу, яка сьогодні є. Але ми повинні зробити все для того, щоб стереотипи, які сьогодні існують, зламати – розповісти людям про те, що зроблено. Відверто кажучи, я також, живучи в Криму, думав, що для Львівщини зроблено значно менше. Але якщо поставити на шальку ваг те, що було зроблено за останні три-п’ять років для цього регіону, то я думаю, що й Крим був би досить радий, якби отримував такі величезні інфраструктурні зміни, які тут сьогодні існують.
- Якщо вже говорити про стереотипи: на Львівщині один зі стереотипів – опозиційність до влади...
- Хочу сказати, що у Львові завжди були проти влади, галичани завжди були проти будь-якої влади, навіть проти своєї, яку вони обирають.
- Зараз вони особливо гостро опозиційні, і Львівська обласна рада опозиційна до чинної влади та губернатора. Завжди вимагали відставки ваших трьох попередників. Як будете налагоджувати співпрацю з облрадою?
- Ефективно.
- Вашим попередникам не вдалося.
- Я пообіцяв, і справді простягаємо руку для співпраці всім. Ми проведемо зустріч з керівниками фракцій, братимемо участь у всіх заходах, які проводитиме обласна рада, запрошуватимемо їх на всі свої заходи. Ми працюватимемо у відкритому режимі. Можливо, справді, нам ніколи не вдасться переконати їх в якихось ідеологічних речах. Такої мети у нас також наразі нема.
Яка мета цієї співпраці? Створення тихого, спокійного середовища, щоб міг розвиватися бізнес, туризм… Як цього досягти? Звісно, хтось буде казати, що ви все одно не такі, як би нам хотілося. У чому може критися глибина цих всіх речей? Не знаю, може, я в дитинстві якомусь із сьогоднішніх лідерів наших, живучи в Тернополі, пасочку в садку поламав чи ще щось не те зробив. Ну звідки я знаю? Я ще не встиг сюди приїхати – а вже поганий. І така ситуація була з усіма, наскільки я розумію. Згадайте ситуацію з Чорноволом, Горинем. Вони ж, як побували у владі, потім тут також були погані.
«Я рятував Тягнибока!»
- Знаєте, що Вас відрізняє від трьох попередників, про яких казали, що вони погані апріорі? Ні про кого з них ми не читали в Інтернеті, що вони – з «тусівки Тягнибока». А про Вас – так.
- Я вам поясню. «Тусівка Тягнибока» – це, напевно, його участь в концерті після Чемпіонату світу у Тернополі (Чемпіонат світу з водно-моторних видів спорту, – ред.). Я так розумію, тому й «тусівка Тягнибока»? Я просто собі думаю: де я з Тягнибоком бачився так близько, щоб можна було назвати мене людиною з його тусівки.
Швидше за все, це тернопільські заходи, які проводили у межах проекту «Український дух» – Чемпіонат Європи та Чемпіонат світу з водо-моторних видів спорту. Ми його проводили спільно з мером Тернополя Сергієм Надалом, членом партії «Свобода». Справді, Тягнибок брав участь у ряді заходів. Я рятував Тягнибока! Я на моторному човні їхав, коли він озеро перепливав у Тернополі. Рятувальників наших попросили. Можливо це – «тусівка Тягнибока»? Правда, він плив у воді, а я на човні. У нас є різниця у методах участі в тусовці.
Що дає Верховна Рада, принаймні ВРУ минулого скликання – можливість всім спілкуватися за межами залу просто як людям… У мене надзвичайно хороші стосунки з членами різних фракцій, партій, зокрема зі «Свободою». Вчора у Києві я запропонував провести зустріч з усіма депутатами, які входять до міжфракційного об’єднання депутатів Львівщини. І будемо спілкуватися. Я готовий вислухати їх – хай говорять, якщо є претензії. У чомусь ми зможемо допомогти, у чомусь не домовимося, але десь знайдемо компроміс.
Моє бажання таке: хлопці, давайте візьмемо листок паперу, складемо його вдвоє, з одного боку напишемо всі питання, по яких можемо домовитися. Наприклад, відродження села, будівництво доріг, будівельна сфера… З іншого боку, напишемо питання, з яких ми ніколи не домовимося: ідеологічні питання, ще щось. Коли відкриємо цей листок, скажемо, що оце виносимо за дужки – ви говорите своє, ми говоримо своє, а по цих питаннях ми маємо консолідовану позицію і разом рухаємося вперед.
- Повертаючись до обласної ради – незабаром мають відбутися довибори. Попереднього разу «Свобода» принципово не давала коштів на довибори – бо не сподобався закон про вибори. Чи маєте впевненість, що цього разу вибори відбудуться, і чи отримували завдання провести якнайбільше своїх людей до облради:? «Своїх» – це близьких до ЛОДА.
- У мене вже люди закінчуються, не почавшись (сміється).
Думаю, довибори відбудуться у будь-якому разі… Завдань окремих не стоїть. З іншого боку, ми б дуже хотіли, щоб авторитетні люди, зокрема з лав РДА, люди, які працюють в адміністрації, які є моральними авторитетами в тому чи іншому регіоні, брали участь у цих виборах.
Результати виборів сьогодні передбачити дуже складно. Завдання виграти всі вибори на всіх округах ні перед ЛОДА, ні перед РДА не стоять. Але те, що ми будемо забезпечувати законність, порядок під час проведення виборів, щоб вони відбулися спокійно, цивілізовано – це буде. Та окремих великих завдань, щоб переформатувати склад ради, вести розкол – абсолютно не маємо такої мети. Хто з працівників забажає бути кандидатом у депутати – ми нікому забороняти не будемо. Але втручатися у виборчий процес також не маємо наміру.
«У мене були і залишаються хороші стосунки з Луценком»
- Ваш політичний період кар’єри розпочався в НУНСі – не як партійця, а представника фракції…
- Так, я до останнього дня був членом фракції «Наша Україна – Народна Самооборона».
- Фактично, Вас у політику привів Луценко. На сьогодні він у в’язниці. Як Ви до цього ставитесь? Якими бачите перспективи його звільнення?
- Я негативно ставлюся до того, що Юрій Луценко – в тюрмі. Я ставлюся позитивно до того, щоб будь-яким способом – чи через акт помилування, чи через амністію, чи через рішення Вищого спеціалізованого суду – Юрій Луценко вийшов на волю.
У мене були і залишаються хороші стосунки з Юрієм Луценком, з його сім’єю. Давно не бачив їх, але особисті стосунки залишились нормальні.
Різниця у підходах і баченнях політики: якщо ви дивилися, Юрій Луценко мав, можливо, якісь претензії до тих людей, які його оточували. Жодного разу він не сказав, що в нього є претензії особисто до мене.
Мене в політику не привів Луценко, я прийшов разом з Луценком у склад VI скликання. Я прийшов туди самодостатньою людиною, зробив, я переконаний в цьому і маю докази цього, багато для того, щоб на той час політична сила, з якою я йшов, набрала якомога більше голосів.
Мене запитували, як може бути таке, що тюрма голосує за прокурора. Я кажу – бо цей прокурор проводив регулярні прийоми у тюрмі, регулярно спілкувався, переймався проблемами людей, які відбували ув’язнення. Я знаю цю систему. Те, що тільки ненормальна людина може радіти, що хтось перебуває у місцях позбавлення волі, – правда. Наші місця позбавлення волі – не курорт і не санаторій.
Я бажаю Юрію Луценку і його захисту успіху. Тому що, на відміну від захисту Юлії Тимошенко, Луценко має кваліфікований юридичний захист. Справді, це треба просто знати Юру Луценка, – суди з його участю мають деякі елементи сарказму і чорного гумору, але це не шоу, які бачимо з ув’язненням Юлії Тимошенко. Я бажав би, щоб і в Юлії Тимошенко був настільки фаховий юридичний захист, як у Луценка. Але це, напевно, з якихось причин не зовсім вигідно оточенню.
Вважаю, найближчим часом Луценко таки буде на свободі. І яким методом – все одно. Бажаю, щоб він якнайшвидше був у своїй сім’ї. Я скажу банальну фразу: можливо, Юрію Луценку є за що відповідати. Але не за те, за що його сьогодні засудили. Формально, у цих діях є склад злочину, та як юрист я не можу обговорювати рішення суду. Воно набрало чинності. Інакше – буде країна абсурду. А далі, якщо Юрій Луценко переконаний, що він не винуватий, то має це доказувати. Я знаю фахівців, які з ним: Олексія Баганця, до нього можна по-різному ставитись, але він – фахівець. Знаю інших адвокатів, які працюють з Луценком – це дійсно фахові люди. На відміну від захисту Юлії Тимошенко, захист Юрія Луценка набагато ефективніший і в українських, і в міжнародних судах.
Довідка
Шемчук Віктор Вікторович народився 4 листопада 1970 року в Тернополі. Навчався у Львівському національному університеті імені Івана Франка на юридичному факультеті.
Працював у прокуратурі Тернополя, згодом – у прокуратурі Сімферопольського району, 2005 року очолив прокурора АР Крим, працював також заступником Генерального прокурора України. Певний час був представником Президента України в АР Крим, членом Ради національної безпеки і оборони України.
З листопада 2008 по грудень 2012 року – народний депутат України VI скликання від виборчого блоку «Наша Україна - Народна самооборона» (квота громадського руху Народна самооборона). Глава підкомітету з питань вдосконалення законодавства про адміністративні правопорушення комітету ВР з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.