Режисер Роман Віктюк згадав, що найбільше йому запам’яталося Різдво, коли він, маленький бандерівець, врятував книжку Льва Толстого, яку розтоптав російський солдат під час нічного арешту його сусідів.
«Коли Радянська влада в кінці війни в черговий раз звільнила нас на танках, то ми практично щоночі спостерігали арешти. Ми жили тоді в будинку навпроти міськради. Будинок був старим, в ньому були дерев'яні східці. Чути було, як серед ночі по щаблях піднімалися люди в чоботях, стукали в якусь квартиру, а на ранок вона виявлялася порожньою. Не чути було криків, все відбувалося тихо, тільки брутальний звук чобіт на дерев'яних сходах. І в такі хвилини весь будинок молився за тих, у кого зараз квартиру перевертали догори дном, після чого забирали її жителів, і вони вже більше не поверталися у свій будинок. Коли це сталося з нашими сусідами, я вранці пішов в їхню квартиру. Двері відчинені навстіж, все перевернуто. На підлозі лежить книга, обкладинка розірвана, можна тільки прочитати «Кареніна». Поруч лежить вирваний з книги портрет чоловіка з великою сивою бородою. Я взяв цю книгу, хоча мови, якою вона була написана, тоді не знав, і приніс додому. Повісив на ялинку портрет дідуся, а сам роман поклав під ялинку. Мама з батьком знали, що я приніс книгу з квартири заарештованих сусідів, але нічого мені не сказали. Так що російську мову я вчив за романом Льва Толстого «Анна Кареніна», - розповів він в інтерв’ю газеті День.
«Ось таке було різдво в той рік - розтоптана росіянином своя ж культура, своя мова. Нещодавно я розповів цю історію про те, як російський солдат розтоптав свого ж національного генія, а його роман врятував маленький бандерівець, на вечорі, присвяченому річниці смерті Толстого. Всі були вражені», - зазначив він.