Казкотерапія розроблена перш за все для роботи з дорослими і допомагає вирішити проблеми навіть в стосунках подружніх пар, зазначає дитячий психолог Олена Петрушкевич.
Уже п'ять років вона займається доволі рідкісним в Україні видом терапії - казкотерапією. Це нова методика лікування емоційних розладів. Окрім того, Петрушкевич керівником закладу із на перший погляд незвичною назвою: Експериментальна Лабораторія Казкотерапії Міжнародного Інституту Комплексної Казкотерапії.
Серед її клієнтів – діти, дорослі і цілі сім'ї. «Я не прихильниця глибинних впливів на психіку людини, тому використовую «м'який підхід», - зауважила психолог під час презентації курсу з казкотерапії в Українському католицькому університеті. Каже, в роботі доволі часто керується інтуїцією:
«Свідомість людини шукає раціональні пояснення своїм станам, тоді як підсвідоме можна відчитати в символах». Про ефективність казкотерапії, принципи її дії та обмеження в лікуванні, далі в інтерв’ю.
Казкотерапія – це більше профілактика емоційних травм чи реальний метод лікування психосоматичних хвороб?
Казкотерапія розроблена на основі особливості людей – любити історії. Це універсальний метод, який можна використовувати як для емоційного розвантаження, так і для лікування серйозних емоційних розладів, зокрема депресії чи втрати сенсу життя. Кожен з нас любить якісь фільми, книги і віддає перевагу окремим жанрам. Казка, написана мовою клієнта, може вирішити його психологічні проблеми або допомогти зрозуміти щось більше про себе.
Також за допомогою казкотерапії можна лікувати і психосоматичні хвороби. Деякі мої знайомі пересвідчилися, що казками можна навіть понизити температуру тіла дитини під час застуди. Коли організм позитивно налаштований, вірус долається краще. Щоправда, своїй 4-річній дитині я не практикувала у таких випадках читати казки. Вона не зрозуміє таких слів, як кров'яні тільця та імунітет і поки що тільки запитує мене, якого розміру вітаміни.
Ви пишете казки чи використовуєте готові?
Мені більше подобається самій складати казки, хоча це не є правилом в роботі і можна використовувати вже готові. Зараз в інтернеті є багато казок від психологів на випадок, коли дитина надто сором’язлива чи схильна обманювати. Можна вибрати будь-який варіант, зробити героя схожим до вашої дитини, змінити йому ім'я і використовувати.
Які казки сучасних письменників ви порадили б для читання дітям?
Казки з терапевтичним ефектом пишуть тільки казкотерапевти. Звичайні казки здебільшого мають психокорекційний ефект. Якщо дитина пережила глибоку емоційну травму через втрату когось з рідних або впадає у приступи паніки, треба впливати на рівні казкотерапії. Коли ж йдеться про особливості поведінки, як-от – сором'язливість, нечесність, жадібність, то можна її виховувати звичайними казками. Вони просто спрямовані на зміну моделі поведінки, а не на вирішення внутрішніх конфліктів. Щодо конкретних порад, то тут варто зосередитися на тому, чого читати не варто. Якщо казка викликає у вас опір чи страх, то своєю інтонацією ви передаєте це дитині.
А взагалі, чи можна нашкодити казкою, бо ж казки бувають з хорошим і поганим кінцем?
Казка може справити травмуючий ефект на дитину, яка за віком не готова її сприйняти. Малолітні діти психологічно не справляються з поганою кінцівкою історії. Казка має бути з хорошим закінченням і це її основна мета. Дитина буде щасливою, якщо щиро віритиме, що добро перемагає зло. Якщо вона в це не вірить – не матиме щастя і спокою у житті. Боятиметься небезпечного світу і самотності, тоді як повинна з усього бачити вихід. Історії з поганим закінченням повчають, до чого може призвести певна поведінка, і більше орієнтовані на дорослих.
Олена Петрушкевич: діти люблять народні казки і сприймають народні образи
Є ще окрема категорія народних казок, які для багатьох батьків видаються застарілими, нецікавими чи навіть жорстокими. Якщо відрізали ногу – то буквально, якщо втопили – також. Тут варто подумати про прадавнє існування таких казок і звернути увагу на те, яких цінностей вони можуть навчити. Насправді діти люблять народні казки і сприймають народні образи.
Чи аналізували ви, казки яких народів найкраще читати дітям?
Перш за все, треба читати казки своєї ментальності. Казки інших народів мають ті самі ідеї, але з видозміненими образами. Герої можуть мати інший колір шкіри, імена і трохи відмінні звичаї. Однак у них однозначно закладені загальні питання добра і зла, захисту, поваги до старших. Архетипи присутні в казках усіх народностей.
Віра в ефективність казкотерапії є обов'язковою умовою лікування чи ця методика діє незалежно від очікувань пацієнта?
Казкотерапія діє незалежно від того, як до неї ставиться пацієнт. Майстерність казкотерапевта в тому, щоб розказати казку тією мовою, яка викликає довіру й інтерес в клієнта. З дітьми легко, з дорослими – важче. До прикладу, 40-річний бізнесмен може скептично сприймати казкотерапію, однак якщо у казці апелювати до бізнесової тематики і метафор, можна швидше привернути його увагу і розкрити його проблему. З хлопчиком, який любить дивитися «Посіпак», треба складати казки про них же. Казкотерапевт враховує літературні вподобання пацієнтів. Діти можуть не сприймати певних казок чи мультфільмів, оскільки змалечку їх привчили дивитися мультсеріали іншого жанру. Смак дітей формують батьки – що і з якого віку дивитися і читати. Якщо дитина призвичаїлася дивитися мульфільми з яскравою картинкою без музики з невеликою кількістю емоцій, вона звикне до цього. Якщо до 5 років дивилася сучасні мультфільми, а після 5-ти – їй показали радянські, вона їх не буде дивитися.
Складаючи казки для терапії, ви завжди радитеся з батьками чи іноді керуєтеся власним баченням?
Батьки при першій зустрічі зі мною зазвичай не розповідають всі деталі, які треба знати для виявлення психологічної проблеми дитини. Усе, що важливе, все одно вигулькне на поверхню, якщо не на першому занятті, то на третьому. Складаючи казки, я керуюся тим, які проблеми сама виявила в дитині і як їй найшвидше можна допомогти. При цьому прислуховуюся батьків, але більше виходжу з власної діагностики. Батьки однієї дівчинки попросили попрацювати з дитиною, допоки в неї не зникнуть страхи перед нічними жахами. Вони розповіли, що дитина постійно боїться, але не сказали, що вона спить одна в кімнаті. Про це я дізналася, коли дівчинка збудувала у пісочниці дві окремі кімнати, розділені високими стінами. Скаргами на страх дитина намагалася привернути до себе увагу батьків, які жили в іншій кімнаті з меншим братиком. Під час терапії використала три казки – першу, щоб позбавити дитину страху (а він таки був), другу – показати безперервний зв'язок між батьками та дітьми незалежно від місця перебування і третю – аби навчити, що в кожного є своя приватна територія і це нормально. Якщо мені доводиться впливати на ціннісну систему дитини, я однозначно узгоджую з батьками, що варто розповідати, а що - ні. Ніколи не навчаю того, з чим сама не погоджуюся. Є випадки, коли доводиться переконувати батьків змінювати свою поведінку, бо це шкодить дітям. Одна сім’я всиновила 6-річного хлопчика. До цього дитина деякий час прожила з рідною мамою, а тоді – рік у дитбудинку. Усиновлювачі розповідали хлопчикові, що вони її рідні батьки і прийшов час забрати його з інтернату. Дитина була в жахливому психологічному стані, усвідомлюючи, що двох мам не буває. За моєю порадою, батьки погодилися не вдавати себе за рідних.
Чи є випадки, коли казкотерапія може не подіяти?
По-перше, казкотерапія не діє, якщо у клієнта немає довіри через невстановлений контакт. З мого досвіду дуже важко налагодити зв'язок з підлітками зі складним минулим – вуличні діти чи з інтернату. На перших зустрічах ми спілкуємося на довільні теми. Я вивчаю їхню лексику і вникаю, які емоції вони переживали і можуть їх висловити, а які – ні. Зазвичай такі діти обмежені в словниковому запасі. По-друге, казкотерапія може не подіяти, якщо мама використовує її у невідповідний момент – під час того, як дитина захоплено грається конструктором. Усе має відбуватися у невимушених умовах. Під час занять з однією дівчинкою я бачила в ній зміни, але несподівано вона відмовилася відвідувати заняття. Як виявилося, мама постійно їй нагадувала, мовляв, якби ти була нормальна, я б не водила тебе до психолога. Зрозуміло, що при такому ставленні терапія не подіє.
Мультфільм – це, по суті, екранізація казки. Ще три року тому активно ширилися дискусії щодо заборони таких мультсеріалів, як: «Губка Боб», «Лунтік», «Маша і Ведмідь», «Телепузики» та інші. Які мультфільми ви радили б для перегляду і чи є такі, які ви не рекомендували б для дітей?
Коли я вибираю для своєї дитини мультфільми, то перш за все хочу бачити яскраві картинки і хороше закінчення. Єдине питання, яке мають поставити собі батьки – чого навчає мультфільм – бути на стороні добра чи зла. Особисто я не вмикаю для своєї дитини мультфільму «Маша і Ведмідь», оскільки він культивує образ неслухняної дівчинки і безпомічного дорослого. Для психологічної безпеки самої дитини краще вірити в те, що дорослий може її захистити і тримає ситуацію під контролем. Як на мене, «Посіпаки» також мають досить дивну ідею, ніби герої служать якомусь злу. Якщо батьки сумніваються в етичності мультфільму – краще його не ставити. Варто вникнути в його ідею. Спочатку мені не подобався «Лунтік». Замість дивакуватої істоти хотілося бачити якесь правдоподібне звірятко. Але переглянувши, зрозуміла, що там закладені чудові ідеї і колоритні образи. Тому діти люблять таке дивитися.
Чи є якісь обмеження у використанні казкотерапії? Ви лікуєте рідних і знайомих чи тих, кого не знаєте?
Це залежить від того, наскільки глибинною є терапія. Якщо треба допомогти емоційно розвантажитися, то моїми пацієнтами можуть бути як знайомі, так і незнайомі. З проханнями допомогти у вирішенні складних психологічних проблем до мене найчастіше звертаються незнайомі. Вони не бояться відкривати своїх таємниць. Щодо вікових обмежень, то я встановила правило працювати з дітьми після 4 років. Якщо дитина молодша, я даю батькам готову казку чи рольові ігри, які вони самі можуть з дитиною програвати. На мій погляд, це не повинна робити чужа людина. Зі старшими дітьми можу працювати сама. Але ніколи не втрачаю можливості навчити цього батьків. Для коригування поведінки рекомендую використовувати казкотерапію один раз на тиждень.
Для коригування поведінки дитини рекомендується використовувати казкотерапію один раз на тиждень
Для розвиткових занять з вираження емоцій і комунікабельності - не більше ніж двічі на тиждень. Щодо казкотерапії для дорослих, то працюю з тими людьми, з якими почуваюся комфортно. Щоб відчути психологічну проблему людини, важливо мати інтуїцію. Жінка може скаржитися на нецікаву роботу і бажання щось змінити, а насправді переживати, що не за того вийшла заміж. У таких випадках разом з пацієнтом окреслюємо схеми життя, роздоріжжя і шукаємо відповіді, чому обрали саме такий шлях. Під час такого малювання людина багато чого сама собі пояснює.
Як ви працюєте з закритими дітьми, які не хочуть про себе розповідати?
В основному навіть комунікабельні діти не хочуть про себе розповідати. Я їх заохочую складати казки або гратися у пісочниці. У сюжеті або малюнках дитини завжди вигулькне, що її хвилює. Одна дівчинка видавалася мені досить веселою і відкритою. Але коли ми гралися в пісочниці фігурками і малювали, її іграшки завжди були самотніми, а малюнки – із сумними смайликами. Як виявилося, батьки їй мало приділяли уваги, і вона сумувала за мамою. Нелегко також працювати з неповносправними дітьми, бо це вже вимагає окремої спеціалізації. Якось таки писала казку для класу, в якому зневажали хлопчика через його неповносправність. Він шкутильгав на одну ногу, і діти з нього насміхалися. В основу казки заклала ідею про коника-стрибунця, який не міг стрибати і тому не бавився з іншими стрибунцями. Але в нього були свої сильні сторони. Так я спонукала дітей звертати увагу на переваги одне одного, а не на вади. Конкретні образи діють краще ніж прямі заборони.