Віллу «Quo vadis» на вулиці Івасюка, 74 у Брюховичах реконструюють під один із закладів реабілітаційного центру Unbroken. На сторінці «Прогулянки Львовом» показали фото автентики, а на сайті архітектурного бюро abmk опублікували візуалізацію та розповіли історію вілли. Сто років тому ця будівля потрапила в центр гучного скандалу, повʼязаного з підробкою валюти.
Цей симпатичний будинок звели на межі ХІХ–XX століть, коли Брюховичі сприймали не лише як передмістя Львова, але й як курортну місцевість. Густий ліс, тиша, свіже повітря і приватні вілли створювали гарні умови для неспішного життя поза галасливим містом. Серед архітектурної забудови там переважав модернізм і садибний стиль. Кожна вілла отримувала свою назву.
ЖК City House від компанії «Інтергал Буд» – справжнє місто у місті. На території комплексу бізнес-класу є сучасний дитячий та спортивний майданчики, зони відпочинку та прогулянкові алеї, комерційні приміщення, підземний та гостьовий паркінги, а також велопаркінг. Ритм, який диктує Львів. Комфорт, який обираєте ви.
«Quo vadis» («Куди йдеш?» з латини) – це назва роману Генрика Сенкевича, який саме вийшов у той час. У міжвоєнний період будинок став власністю інженера Болеслава Пайкарта, майора запасу і директора багатьох акціонерних товариств, зокрема майстерні штучного каменю і черепиці в Дрогобичі.
Фото вілли «Quo vadis» Юлії Корицької-Голуб (з фейсбук-сторінки краєзнавчого проєкту «Прогулянки Львовом»)
Сто років тому Пайкарт потрапив в епіцентр скандалу, який привернув увагу преси до його вілли. Як писали газети, у листопаді 1925 року його заарештували за звинуваченням у підробці 100-доларових банкнот та введенні їх в обіг. Під час обшуку у його віллі поліцейські нібито виявили «лабораторію у трьох спеціально обладнаних кімнатах» та вилучили три речові докази (по 100 доларів кожен), а також обладнання – кислоти, преси, мідні пластини. За однією з версій слідства, інженер Пайкарт причетний до міжнародного угруповання фальшивомонетників.
Обвинувачений пояснив, що він знайшов підробки та обладнання у багажі незнайомця у залізничному вагоні, але з цікавості забрав додому. Пайкарт не визнав себе винним і пояснив, що все обладнання використовував виключно для наукових та експериментальних цілей. А банкноти, випущені в обіг, отримав від невідомого посадовця. Врешті Пайкарта виправдали, але у 1929 році він продав віллу митрополиту Андрею Шептицькому.
«Цей момент став переломним. Вілла перестала бути особистим простором і набула суспільного сенсу. За ініціативи Шептицького тут створили сиротинець, яким опікувалися сестри Студитки. Будівля стала частиною масштабної благодійної системи допомоги дітям-сиротам у Галичині – простором турботи, захисту й виховання», – розповідають в abmk.
У наш час ця будівля належала міській кардіологічній лікарні. Тепер віллу 1907 року реконструюють за гроші литовського уряду та використовуватимуть для центру ментальної реабілітації й арттерапії в межах системи Unbroken. Там збережуть автентичні елементи, відновлять історичні деталі.
Реконструкція історичної вілли «Quo vadis» передбачає також створення рекреаційного ландшафту з павільйоном, водою й просторами тиші. Тут облаштують приміщення для індивідуальних і групових сесій, бібліотеку для пацієнтів, а також місце для відпочинку.
Візуалізація реконструкції вілли «Quo vadis» (abmk)
«Вілла поєднуватиме функції адміністрування, відпочинку та терапії через взаємодію з мистецтвом, живе спілкування й навіть культуру споживання їжі. Це рішення вимагає оптимізації всієї структури комплексу», – підсумували в abmk.