Прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян повідомив, що підписав з президентами Росії і Азербайджану документ про припинення війни в Нагірному Карабаху з 01:00 10 листопада за місцевим часом. Підписання заяви відбулося невдовзі після того, як Азербайджан взяв під контроль ключове для Нагірного Карабаху місто Шуша. Після підписання заяви у столиці Вірменії Єревані спалахнули масові сутички. Зокрема, протестувальники почали громити будівлі органів влади.
«Я прийняв дуже і дуже важке рішення для себе і для всіх нас. Я підписав заяву з президентами Росії і Азербайджану про припинення карабаської війни о 01:00. Текст вже опублікованої заяви невимовно болючий для мене особисто і для нашого народу. Я прийняв це рішення у результаті глибокого аналізу військової ситуації і оцінки людей, які найкраще її знають. Це найкраще можливе рішення ситуації, що склалася. Про все це докладно розповім в найближчі дні», – заявив Пашинян.
Пізніше він зазначив, що саме вірменська армія наполягала на тому, аби Вірменія підписала заяву про припинення війни.
«Я прийняв рішення після того, коли армія тривалий час стверджувала про необхідність такого кроку. Армія говорила, що треба зупинитися, є певні проблеми, для вирішення яких або не видно перспектив, або ресурси для їх вирішення вичерпані, і маємо проблеми», – сказав Пашинян в прямому ефірі у Facebook.
За його словами, зміст заяви невигідний для Вірменії. «Але в іншому випадку, якби угода не була підписана, це могло негативно вплинути на нашу боєздатність», – наголосив Пашинян.
Голова вірменського уряду вказав також на низку проблем у військах, зокрема, згадав про кілька десятків випадків, коли населення конкретних районів не дозволяло військовим передислокувати війська, про проблеми із призовом, випадки дезертирства.
«Ми опинилися в ситуації, коли альтернативи підписанню угоди не існувало», – наголосив прем’єр-міністр Вірменії.
Текст угоди про припинення війни в Нагірному Карабасі опублікували деякі популярні телеграм-канали та російські ЗМІ, зокрема – РБК. На початку документа вказано, що спільну заяву зробили президент Азербайджану Ільхам Алієв, прем’єр Вірменії Нікол Пашинян і президент Росії Володимир Путін. Деякі пункти угоди підтвердили російський і азербайджанський президенти.
Що передбачає заява про припинення війни в Нагірному Карабасі
У заяві оголошено про повне припинення вогню і всіх військових дій в зоні нагірно-карабаського конфлікту з 00:00 за київським часом 10 листопада 2020 року. Азербайджан і Вірменія зупиняються на займаних ними позиціях.
Агдамський район і території, утримувані Вірменією в Газаському районі, потрібно буде повернути Азербайджану до 20 листопада 2020 року.
Уздовж лінії зіткнення в Нагірному Карабасі і вздовж Лачинського коридору буде розгорнуто миротворчий контингент Росії. Складатиметься він з 1960 військовослужбовців зі стрілецькою зброєю. Також туди направлять 90 бронетранспортерів, 380 одиниць автомобільної та спеціальної техніки.
Паралельно з розгортанням миротворців РФ має відбутися виведення вірменських збройних сил. Термін перебування миротворчого контингенту РФ – 5 років. Водночас є імовірність автоматичного продовження на наступні 5 років. Але станеться це, якщо жодна із сторін не заявить за 6 місяців до закінчення терміну перебування миротворців про свій намір припинити застосування цього положення.
Крім того, з метою підвищення ефективності контролю за виконанням сторонами конфлікту домовленостей буде розгорнуто миротворчий центр контролю за припиненням вогню.
Як пише «Інтерфакс-Україна», за словами президента Азербайджану Ільхама Алієва, миротворчу діяльність у Нагірному Карабаху спільно здійснюватимуть Росія та Туреччина. Однак речниця прем'єр-міністра Вірменії Мане Геворкян в коментарі PanARMENIAN спростувала слова президента Азербайджану.
Вірменія до 15 листопада 2020 року має повернути Азербайджану Кельбаджарський район, а до 1 грудня 2020 року – Лачинський район. Водночас Єреван залишає за собою Лачинський коридор шириною в 5 кілометрів. Він забезпечуватиме зв’язок Нагірного Карабаху з Вірменією та не зачіпатиме річку Шуша.
За погодженням сторін, у найближчі три роки буде визначено план будівництва нового маршруту руху Лачинським коридором. Він забезпечить зв'язок між Степанакертом (столиця Карабаху) і Вірменією, з подальшою передислокацією російського миротворчого контингенту для охорони цього маршруту.
У заяві стверджується, що Азербайджан гарантує безпеку руху Лачинським коридором громадян, транспортних засобів і вантажів в обох напрямках.
Внутрішньо переміщені особи та біженці повертаються на територію Нагірного Карабаху та прилеглі райони під контролем Управління верховного комісара ООН у справах біженців.
Має відбутися обмін військовополоненими та іншими утримуваними особами й тілами загиблих.
Також, згідно з заявою, сторони конфлікту мають розблокувати всі економічні та транспортні зв'язки в регіоні. Вірменія забезпечує транспортне сполучення між західними районами Азербайджану та Нахічеванською Автономною Республікою. Мета такого заходу – організація безперешкодного руху громадян, транспортних засобів і вантажів в обох напрямках. Контроль за транспортним сполученням здійснюють органи Прикордонної служби ФСБ Росії.
За погодженням сторін буде забезпечено будівництво нових транспортних комунікацій, що зв'язують Нахічеванську Автономну Республіку з західними районами Азербайджану.
Президент країни Ільхам Алієв заявив, що цей документ ставить крапку у врегулюванні багаторічного карабаського конфлікту. Відповідні слова він виголосив під час звернення до азербайджанського народу.
За його словами, сторони вийшли на врегулювання ситуації в Карабасі, яке відповідає інтересам Азербайджану та Вірменії. Водночас він вважає, що ця історична угода допоможе досягти довгостроковий мир і покладе край кровопролиттю.
Заява про припинення війни призвела до безладів у Єревані
Після підписання цієї заяви у столиці Вірменії – Єревані – почалися протести, які переросли у масові безлади. Протестувальники почали громити розбивати автомобілі і громити будівлі органів влади.
Зокрема, група невідомих атакувала офіс вірменської редакції «Радіо Свобода», називаючи їх «зрадниками» і «турками».
Також демонстранти захопили будівлі уряду і парламенту Вірменії. кілька сотень людей зайняли місця президії і депутатів, вимагаючи, щоб до них прийшов прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян.
Кілька тисяч людей вночі і вранці перебували в різних районах Єревана, в тому числі у будівлі уряду, парламенту і в будинку прем'єр-міністра.
Крім того, протестувальники побили спікера парламенту Вірменії Арарата Мірзояна, вимагаючи від нього сказати, де перебуває Пашинян. Після побиття Мірзояна госпіталізували.
Що відомо про російських миротворців у Нагірному Карабаху
Станом на ранок 10 листопада в Нагірний Карабах вилетіли вже 10 літаків з російськими миротворцями на борту. основу контингенту складуть підрозділи 15-ї окремої мотострілецької бригади (миротворчої) Центрального військового округу.
Як повідомив волонтер-розслідувач з організації InformNapalm Іраклі Комахідзе, військові 15-ї ОМСБр з Самари брали участь в захопленні Криму та окупації частини Донбасу.
Комахідзе уточнив, що з грудня 2005 року по листопад 2008 року ця миротворча бригада перебувала в зоні грузино-абхазького конфлікту. Брала участь в російській агресії проти Грузії в серпні 2008 року.
Нагадаємо, конфлікт навколо Нагірного Карабаху розпочався кілька десятиліть тому. Регіон, в якому проживало багато вірменів, в радянські часи входив до складу Азербайджанської РСР.
Наприкінці 1980-х Вірменія взяла Нагірний Карабах під свій контроль. Відтоді триває збройний конфлікт між Вірменією та Азербайджаном за ці території.
З 1994 року в регіоні припинилися активні бойові дії, однак у вересні 2020 року збройні протистояння відновились.