Львівський національний театр імені Марії Заньковецької останнім часом згадували в контексті численних скандалів. Проте із 7 червня 2023 року виконувачем обов’язків генерального директора і художнього керівника театру став режисер Максим Голенко.
А 12 серпня у театрі відкрили новий сезон. Він має стати максимально плідним: нові обличчя, нові вистави, нова сцена… ZAXID.NET розпитав Максима Голенка про те, якими будуть зміни у театрі і як режисер бачить його майбутнє.
У вас були дуже успішні проекти і в Києві, і в Одесі.Скажіть, будь ласка, чому Львів?
Це прекрасна пропозиція, хороший театр, чому би ні. І зараз мені здається, що Львів, який завжди був культурним центром, стає головним. Мені здається, що зараз у Львові зараз цікавіше, ніж у Києві.
Ви прийшли в театр, який перебував, скажімо м’яко, не в найкращій ситуації. Чи плануєте вживати якісь заходи «швидкої допомоги»?
Моя єдина «швидка допомога» — наповнити театр якісним контентом. Це єдине, що може допомогти театру. І це моя функція.
Яким чином ви плануєте це зробити?
Візуально цей театр виглядає жахливо, маю на увазі фасад, але його зали завжди повні. Тому все, що ми будемо робити, ми робитимемо дуже обережно. Нам потрібно глядача не відлякати, а привести нового. І тому це буде дуже ніжний ремонт, поступовий. Хоча, може це для мене він дуже ніжний, а для шанувальників театру він буде здаватися агресивним, але мені здається, що тільки так можна працювати.
Я хочу, щоб театр був справді національним, і по репертуару, і по якості контенту. Мені здається, що я це можу, вмію, і знаю, як це робити.
Ви працюєте відразу над кількома виставами. Це і є ніжна революція чи просто хочете максимально залучити трупу?
Я хочу все. Я хочу і залучити трупу, яка була в стагнації. Мені треба перевірити її можливості, ми через це сито спробуємо прогнати всіх, щоб зрозуміти, у кого є бажання та можливості працювати. Тому ми зараз робимо три вистави, це три вікові категорії, фактично, і ми зможемо побачити всіх. Це мені здається правильним. Я ж не прийшов, щоб всіх забрати та привести свою команду. Театр зроблений для того, щоб випускати вистави. Вистави повинні бути якісні. Іншого шляху я не знаю.
Ви заанонсували за сезон до 15-ти прем'єр. Чи означає це, що будуть зніматися старі вистави?
Люди старіють, вистави старіють, все має свій термін придатності. Мені здається, що це нормальна історія. Щось буде з'являтися, щось буде йти далі. Ми зрозуміємо, що вже не має попиту, що морально застаріло. Але ж ви бачите, що не трапилось такого, що ми прийшли, зняли всі вистави, поміняли все. Я навпаки, повертаю деякі вистави, які зникли з репертуару (йдеться зокрема про виставу «Каліка з острова Інішмаан» Мартіна Макдонаха, – ред.).
Власне, ви говорите про попит. Така досить складана історія, йти за смаком якогось умовного глядача…
Тут інша історія, ми можемо просто глядача повести за собою. Театр – це університет. Театр має бути видовищем, але він має бути розумним видовищем. І в першу чергу про що я думаю, так це про те, як нам підсадити на це розумне видовище глядача.
Бачите, немає жодних бульварних історій у репертуарі. Я вважаю, що державний театр, який під час війни працює на державні гроші, не має права ставити бульварні комедії. Це для мене злочин. Для мене театр, якщо він не змінює людину хоча б на дві години, не має сенсу.
Ви активно впроваджуєте практику брати акторів на конкретні проекти. Плануєте це активно впроваджувати?
Мені здається, це правильно, це свіжа кров. Коли дуже потужний актор з іншого простору приходить, це іноді і трупу підбадьорює, і просто підіймає якість, адже іноді ми реально не можемо знайти виконавця в театрі.
Наприклад, Мая Клечевска випускала в Польщі «Гамлета», вона чомусь запросила актора з Івано-Франківська, вона його в Польщі не знайшла (йдеться про виставу у Познані, де головну роль зіграв актор Роман Луцький («Віддана», «Відблиск»), – ред.). Це дає потужну енергію виставі. Ти тягаєш не своїх мазунчиків, а приводиш того, хто потрібен.
Ми плануємо, що вистава «Вороги. Історія кохання», крім львівських акторів, ми задіємо акторів з одеського театру імені Василька. Можливо, ми зробимо версію ще в Одесі. Мені здається, актори будуть дуже цікаві для Львова. Це будуть Рима Зюбіна, яку у Львові дуже люблять та Марко Дробот.
Чи плануєте ви впроваджувати якісь тренінги для підтримки акторської форми?
Я більше зосереджений на постановках, але сюди прийдуть люди, які будуть займатися тренінгами. Наприклад, до нас приєднається балетмейстер Олексій Бузько. У Львові його знають за «Запорожцем за Дунаєм» в оперному театрі, і він вже горить бажанням працювати з акторами. Для вистави «1984», зокрема, потрібно, щоб актори володіли пластикою. Так що все потихенько будемо і над цим працювати.
Дуже багато запрошених режисерів зараз у театрі з усієї країни. Чому?
Я вам хочу сказати, що в Україні не так багато режисерів. І, як не смішно, половина з них перебуває в цьому театрі цього року. Мені здається, це правильно, що приходять нові люди з новим баченням і це нова кров, нова енергія, яка заходить в кожну виставу. Наприклад, в Польщі взагалі немає режисерів, прикріплених до театрів.
Вони їздять та ставлять по всій країні. Зрештою, я сам так працював все життя, я розумію, що так можна, так правильно. Мені, наприклад, щоразу дуже цікаво з новим театром, в якій я приходжу. Мені здається, що це добра практика.
Ви взяли кілька акторів, відомих по кіно, зірок. Це теж медійна штука?
Розумієте, вони не просто так стали зірками. Вони не просто так прийшли в театр, вони чесно пройшли конкурс. Коли виходить, наприклад, Соломія Кирилова, вона заповнює собою всю сцену. І ти розумієш, що ця актриса для цієї сцени ідеально підходить, що вона тут не пропаде, вона може витягнути виставу.
У цьому театрі 800 місць, вони всі повинні бути заповнені. Тобто медійна складова теж не буде зайвою. Звісно, всі ми знаємо історію з антрепризами, коли беруть серіальних дівчат і катають по всій країні. Але це не наш шлях.