«В епіцентрі бурі»: жінки, які змінювали мистецтво

Художниці, роботи яких можна побачити у Національному музеї у Львові

13:27, 25 березня 2026

У Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького триває масштабна виставка «В епіцентрі бурі. Модернізм в Україні 1900–1930-ті». Експозиція створена на основі вітчизняного модерністського мистецтва зі збірок Національного художнього музею України, Музею театрального, музичного та кіномистецтва України, Національного музею декоративного мистецтва України та Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького.

Проєкт є не тільки мистецькою подією, а й порятунком творів українського модернізму під час повномасштабної війни, адже ці роботи були вивезені з Києва.

Роботи художників, які тривалий час були у тіні імперських і радянських наративів, уже побачили у Мадриді, Відні, Лондоні, Кельні, Братиславі, Брюсселі та Лодзі. У 2023 році виставка отримала відзнаку Apollo Magazine Awards як проєкт року: про неї писали The Times, The Guardian та The Art Newspaper.

«В епіцентрі бурі» – не лише про сміливі мистецькі пошуки початку ХХ століття, а й історії митців які були або знищені, або привласнені, або забуті. Вони творили в часи революцій, втрати державності, репресій і терору, проте формували модерну українську культурну ідентичність.

Виставку у Львові можна буде побачити до 10 травня. Вона представляє унікальну збірку художників, що творили на початку ХХ століття, кожен з них є унікальним та вартує і великих експозицій, і грубих монографій.

Сьогодні ZAXID.NET розповість про жіночі обличчя українського авангарду.

Олександра Екстер

Олександра Екстер. Три постаті

  • Олександра Екстер (у дівоцтві – Григорович) народилась 12 січня 1882 року у Білостоку (нині Польща). Родина майбутньої кубофутуристки та сценографки перебралася до Києва. У Київському художньому училищі вчителем Олександри був Микола Пимоненко. Разом з нею навчалися Олександр Архипенко та Олександр Богомазов. Її чоловіком став відомий київський адвокат Микола Екстер.
  • Олександра Екстер навчалась у Франції, у Паризькій Академії мистецтв. Вона спілкувалась з Пабло Пікассо та Гійомом Аполлінером.
  • Екстер повернулась до Києва, де у 1918-му році організувала майстерню живопису та декоративного мистецтва, зокрема вишивки.
  • З 1925-го оселилася у Парижі, де оформлювала книжки, робила інтер’єри, викладала в Академії сучасного мистецтва Фернана Леже. Її твори представлені у паризькому Музеї сучасного мистецтва, зокрема. Проте свої твори й архів Екстер заповіла другу-художнику Семену Ліссіму, який жив у Нью-Йорку. Так більша частина спадщини Екстер потрапила до Америки.
  • У 2008 році в Києві відбулася її перша виставка. У 2023 році у Києві вулицю Марини Цвєтаєвої перейменували на вулицю Екстер.
  • Екстер була однією з центральних постатей кубофутуризму та конструктивізму, мистецьких течій, що зламали канони традиційного живопису та відкрили новий формат образотворчого мислення, була й реформаторкою сценографії.
  • Екстер поєднувала український колорит із європейським авангардом, проте тривалий час її називали російською художницею (деякі ресурси продовжують це робити й досі). Проте вона поступово повертається в Україну.

Софія Налепинська-Бойчук

Софія Налепинська-Бойчук. Ілюстрація до поеми «Катерина» Тараса Шевченка

  • Софія Налепинська-Бойчук народилася 30 липня 1884 року у місті Лодзь (за іншими даними у Варшаві). Її батько був поляком, мати – француженкою, а Софії судилося стати українською художницею, представницею Розстріляного відродження.
  • Освіту вона здобувала в художній школі відомого імпресіоніста Яна Ціонглінського в Петербурзі.
  • У Парижі Софія Налепинська познайомиться з Михайлом Бойчуком, де вона навчатиметься в академії Рансона. Згодом вони одружилися. Софія вивчила українську мову та разом з чоловіком поїхала до України. Спочатку вони жили у Києві, потім у Львові, де Софія працювала у Національному музеї (1911–1912).
  • Протягом 1925–1929 років вона викладала у Київському художньому інституті. Увійшла до Асоціації революційного мистецтва України.
  • Софія Налепинська-Бойчук працювала в галузі станкової та книжкової графіки, проілюструвала зокрема «Катерина» Тараса Шевченка. Також займалася живописом.
  • Вона була авторкою нереалізованих проєктів паперових грошей періоду Української революції 1917–1921 років.
  • У 1937 році її заарештували у справі колишнього чоловіка Михайла Бойчука.
  • Софію Налепинську-Бойчук розстріляли 11 грудня 1937 року.

Олена Кульчицька

Олена Кульчицька. Гуцулка

  • Олена Кульчицька народилася 15 вересня 1877 року в Бережанах на Тернопільщині. Освіту здобувала у Львові: спершу в школі при монастирі Сакраменток, потім – у художньо-промисловій школі та у студії художників Станіслава Батовського-Качора й Романа Братковського. Згодом вона закінчила Художньо-промислову школу у Відні, у якій навчався і Ґустав Клімт. Ця школа була на той час єдиною, де могли навчатись жінки.
  • Художниця повернулася до Львова, де 1909 року відбулась її перша персональна виставка.
  • Кульчицька працювала у техніках живопису, гравюри, кераміки, металопластики, скульптури, емалі, дизайну меблів та інтер’єрів, моделювання одягу тощо.
  • Вона також була ілюстраторкою, серед її відомих робіт – «Лис Микита» Івана Франка, «Тіні забутих предків» Михайла Коцюбинського тощо. Під час Першої світової війни Кульчицька працювала у шпиталі, потім виїхала до Відня
  • У 1930 роках Олена Кульчицька видала чотири художні альбоми – «Народна архітектура», «Гуцульщина», «Легенди гір і лісів», «Архітектура старого Львова».
  • Від 1939 року художниця працювала у Львівському музеї етнографії.
  • Після Другої світової війни завідувала кафедрою графіки в Українському поліграфічному інституті, але втратила роботу.
  • Померла Олена Кульчицька у 89 років, 8 березня 1967 року.

Ярослава Музика

Ярослава Музика. Хлопець з пташкою

  • Ярослава Музика (у дівоцтві Стефанович) народилася 10 січня 1894 р. у містечку Залізці на Тернопільщині.
  • У 1902 році родина переїхала до Львова та оселилась у будинку НТШ, поверхом вище була майстерня Івана Труша. Коли Труш залишив майстерню, її зайняв Михайло Бойчук, який повернувся з Парижа. Зустріч з Бойчуком переконала Ярославу вивчати мистецтво. Вона вчилась у приватній Вільній академії красних мистецтв, заснованій Леонардом Підгорецьким, брала уроки рисунку й живопису у Владислава Вітвіцького, а згодом почала займатися самоосвітою, в основу якої лягли нотатки розмов з Михайлом Бойчуком.
  • 1924 року Ярослава одружилась із Максимом Музикою, тоді проректором Таємного Університету у Львові. Художниця почала працювати у відділі реставрації Національного музею.
  • У 1935 році їде навчатися в Париж, де обирає приватну Академію Андре Льота.
  • Ярослава Музика досконала володіла технікою традиційного іконопису, яку поєднувала із новітніми тенденціями модерного мистецтва, що дозволило їй створити власну мистецьку манеру.
  • Після Другої світової війни Ярослава Музика була репресована та засуджена за «приналежність до ОУН» та «співпрацю з нацистами» до 25 років виправно-трудових таборів. З них вона відбула 6 років. Її чоловік Максим Музика після арешту дружини сховав твори Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Бойчука.
  • Померла Ярослава Музика 23 листопада 1973 року у Львові, похована на Личаківському кладовищі. Її було реабілітовано у 1994 році, до 100-ліття від дня народження.

Партнер проєкту Культура – компанія blago – прагне допомагати мешканцям відчувати себе людиною, яка живе в сучасному місті, де все під руками та миттєво доступне. Компанія існує, щоб розвивати технології, які будуть покращувати майбутнє міського життя. Компанія blago – будує міста третього покоління!

Марґіт Сельська

Марґіт Сельська. Жінка з котом

  • Марґіт Сельська (у дівоцтві Райх) народилась 26 травня 1900 року у Коломиї. В 1918-му, ще гімназисткою, почала відвідувати Вільну академію мистецтв у Львові. Згодом навчалась у Львівській художньо-промисловій школі (нині коледж імені Івана Труша), потім – у Краківській академії мистецтв, у Віденській академії та у Парижі, в майстерні Фернана Леже, де вона спілкувалась з Амеде Озанфаном, Ле Корбюзьє, Пітом Мондріаном, Сонею Делоне, Олександрою Екстер тощо.
  • У 1920-му познайомилась з художником Романом Сельським. Вони одружились у 1931 році.
  • Дебютом Марґіт стала виставка робіт в паризькому «Салоні незалежних» в 1926 році. Наступного року відбулась її перша персональна виставка у Львові.
  • У роки Другої світової війни з 1942 року була бранкою Янівського концтабору. Друзі та чоловік допомогли їй таємно залишити табір та виїхати до Варшави. У 1943 році вона повернулась до Львова, де до кінця війни жила під чужим ім’ям і з фіктивними документами.
  • Марґіт Сельська стала представницею напрямку, яке отримало назву «український колоризм».
  • Вона померла 2 лютого 1980 року у Львові. Похована поруч з чоловіком Романом Сельским на Личаківському цвинтарі.

Ганна Собачко-Шостак

Ганна Собачко-Шостак. Композиція

  • Ганна Собачко-Шостак народилася 15 грудня 1883 року в селі Скопці (нині Веселинівка, Київська область). Закінчила лише два класи церковноприходської школи, але її талант розкрився завдяки підтримці Анастасії Семиградової та Євгенії Прибильської, які помітили унікальне бачення Ганни.
  • З 1911 року Ганна працювала у килимарній та вишивальній майстерні, створюючи фантазійні квіткові композиції, що відзначалися динамікою, яскравістю й абстрактними мотивами. Її твори експонувалися у Києві, Харкові, Парижі, Берліні та Нью-Йорку, однак у радянський час художницю називали «майстринею народного мистецтва», применшуючи її внесок у мистецький авангард.
  • Лише у 1964 році відбулася її перша й остання персональна виставка «Квіти України» у Києві.
  • Померла Ганна Собачко-Шостак восени 1965 року.

На головному фото – фрагмент експозиції (фото Національного музею).