Які чинники спричинили початок війни на Донбасі – внутрішні чи зовнішні? Які з них мали більше, а які менше значення в оцінках українських експертів? Крім виразно політичних відповідей, ці питання стали предметом академічної дискусії, що почалася незабаром після початку конфлікту. В основі суперечки є питання про те, який з чинників став вирішальним. Показово, що переважна більшість дослідників причину шукають серед внутрішніх чинників, тоді як роль Росії, попри експертні звіти та появу нових фактів, досі залишається в тіні.
В академічній дискусії взяли участь переважно західні дослідники (А.Умланд, Л.Вей,Т.Кузьо, Е. Джуліано, А.Вілсон), українці, які працюють у західних університетах (С. Куделя, О.Мельник, І. Качановський, Ю.Жуков) та кілька українських вчених (Ю. Мацієвський, А. Єрмолаєв, О. Маркеєва, В. Потапенко та ін).
Не вдаючись до оцінки аргументів, автор вирішив з’ясувати, як українські експерти оцінюють вагу тих чи тих чинників. З цією метою Центр політичних досліджень НаУОА провів два експертних опитування. До пілотного опитування потрапило сім чинників, які найчастіше згадуються у дискусії:
- фрагментація держави (втрата державою контролю над територією);
- раптова зміна влади в Києві;
- наслідки російської політики русифікації та вплив російських ЗМІ на мешканців Донбасу;
- деструктивний вплив регіональних еліт та кримінальних мереж, пов’язаних з попереднім президентом Віктором Януковичем;
- результат спрямованих дій Росії;
- втрата легітимності нової центральної влади на Донбасі;
- слабкість організованих проукраїнських груп на Донбасі;
До основного опитування був доданий ще один чинник – економічний (залежність донбаських підприємств від російського експорту), який з’явився у дискусії пізніше. Спираючись на метод попарних порівнянь, експертів просили визначити вагу кожного чинника у порівнянні з іншим. У пілотному опитуванні, що проводилося весною 2015р., взяло участь 13 експертів; а в основному, проведеному майже через рік, – 25 експертів. В опитуванні взяли участь фахівці академічних інститутів, недержавних аналітичних центрів, професори університетів. Майже третина (семеро) учасників опитування є вихідцями з регіону. (Більше про методологію дослідження дивіться тут).
На основі результатів опитувань була побудована модель, яка відображає значущість чинників, які в сумі впливають на досліджуване явище (початок військових дій). Результати пілотного опитування відображені у таблиці.
Повноцінне опитування було проведено з інтервалом у вісім місяців. Результати основного опитування дещо відрізняються від пілотного, хоча основна тенденція зберігається.
Що показують дані?
В обох опитуваннях найбільш значущими виявилися зовнішні чинники, а саме – спрямовані дії Росії (19.4% і 15.2% відповідно) та наслідки російської політики русифікації, до якої входить й інформаційне «зомбування» мешканців регіону (17.2% і 12.9% відповідно). Ще одним чинником, який отримав трохи меншу вагу (17.2% і 13.9%), є деструктивний вплив регіональних еліт та кримінальних мереж, пов’язаних із попереднім президентом Віктором Януковичем. Професор центру глобальних проблем Нью-Йоркського університету Марк Галеотті зауважив, що ці кримінальні групи були тісно пов’язані з російським криміналом та значно залежали від нього. Відтак, цей чинник також можна вважати зовнішнім, адже саме через місцевий (донбаський) криміналітет і «охоронні структури РПЦ» Москва фінансувала спеціально підготовлених людей, які почали заколот у Слов’янську та інших містах регіону. Якщо об’єднати ці чинники, то їхня частка у першому опитуванні становить 43.8%, а в другому – 41.9%. Отже, в очах українських експертів причини війни мають переважно зовнішнє походження.
Ці дані суттєво контрастують з аргументами західних дослідників, які пояснюють конфлікт передусім внутрішніми чинниками. Опитування показує, що серед внутрішніх чинників етнічні/мовні значно поступаються структурним або тим, що свідчать про занепад адміністративного потенціалу держави (втрата легітимності нової влади у Києві і фрагментація держави).
Оцінки українських експертів підтверджують те, що в країні має місце прихована агресія РФ проти України, а не етнічний чи громадянський конфлікт, як про це пишуть російські пропагандисти чи наївні західні автори.
Насамкінець, обидва опитування варто сприймати як зріз чи відбиток подій в оцінках експертів. Вони не кажуть нам нічого ні про зв’язок необхідних і достатніх умов (причинність), ані про роль інших чинників – як-от стримуючий вплив Заходу. Попри це, дані обох опитувань чітко вказують і на потребу перегляду ролі Росії у наукових дослідженнях, і на потребу кримінального розслідування дій замовників та виконавців цього злочину після закінчення конфлікту.
Автор вдячний Тетяні Бородавко за збір і обробку даних.