Під час війни у 1993–1995 роках Боснія та Герцоговина втратила близько 100 тисяч громадян, ще понад мільйон покинули свої рідні домівки. Ці будівлі стоять порожніми ось уже більше 20 років, нікому не потрібні, поранені, розбиті, зруйновані.
Війна давно позаду. Країна живе у напрузі, примирена на папері. В очі впадають лише вибірково відреставровані і відремонтовані будинки та квартали. Деякі пам'ятки вдалося врятувати, інші – доживають своє. Про це йдеться в проекті «Вартові архітектури».
Караван Сарай – це чи не єдина пам'ятка в Сараєві, якої не торкнувся ані час, ані людська недбалість, ані тим паче війна.
«Пам'ятки архітектури точно є першими серед речей, які можуть розповісти історію людям, які приїздять сюди. Але вони також дуже важливі для тих, хто тут живе», – наголосила аріхтекторка Сенада Деміровіч.
«Тому що ми – не модель міста, яке лише хоче показувати себе людям з усього світу. Нам самим також потрібно зрозуміти цінність простору, у якому живемо. Ті, хто тут мешкає, мають навчитися цінувати архітектурний простір. Не тільки туристи чи іноземні делегації», – додала вона.
Проте тих, хто вболіває за архітектуру рідних міст, у Боснії і Герцеговині, на жаль, мало. І на це є певні соціальні та політичні причини.
Приклад Львова
Коштів на капітальний ремонт двору у центрі Львова у мерії не було. Натомість вихід знайшли місцеві жителі. Вони написали мотиваційний лист і відправили на конкурс у німецьке товариство GIZ. Там їм надали ґрант. На організацію простору мешканці витратили також і свої кошти та час.
Адже цей грант надають за кількох умов: за наявності спільних ідей та готовності до спільних витрат. Звичайно, більшість коштів на облаштування двору дала організація, але символічно до цього доклалися й мешканці. У майбутньому вони планують відреставрувати свій будинок.
Програма муніципального розвитку та відновлення старої частини Львова тривала з 2009 до 2017 року. За цей час фактично коштом німецького уряду було врятовано 16 дворів будинків, які є архітектурними пам'ятками.
Такий проект був покликаний не тільки надати кошти для реставрації, але й навчити львів'ян та мерію співпрацювати. Після закінчення фінансування німецького уряду влада міста не припинила програму. Умови залишилися такі самі, а от кошти тепер надають із бюджету Львова.
Показово, що схожий проект забажали «запустити» й інші українські міста, де теж є чимало архітектурних пам’яток: Одеса, Ужгород, Чернівці і Київ.
Львову пощастило більше ніж Сараєву
Останніх воєнних руйнувань Львів зазнав ще за часів Другої світової, вони були мізерними. Цього, щоправда, не скажеш про час. Він свій відбиток залишає чи не на кожній будівлі. Щороку з місцевого бюджету на реставрацію пам'яток виділяють десятки мільйонів гривень, але цього замало.
Щодалі від центральної частини міста, то частіше видно занедбані й обшарпані будинки. Вони теж є частиною історичного ареалу. Більшість із них збудована сотню років тому, ще за часів Австрії чи Польщі. Переважно це – пам'ятки місцевого значення.
У мерії стверджують, що мають план порятунку. Щороку вони реставрують 50-70 таких споруд, але це не завжди помітно. Заступник міського голови Львова з питань розвитку Андрій Москаленко пояснив, що реставрація охоплює багато елементів роботи.
Детальніше про співпрацю Львова та німецького товариства GIZ можна дізнатись у спеціальній рубриці на сайті ZAXID.NET.