Погодьтеся, у кожного з нас в Україні «передчуття» великої війни як трагічний похід у картинну галерею на перегляд сюрреалістичної картини Сальвадора Далі. А це страшна невідомість. Чи покине війна кордони України, хто на радість буржуям світову пожежу роздмухує, коли маятник годинника війни хитнеться в інший бік? «Шахівниця» Збігнєва Бжезинського вічна. Якщо взяти світову історію, то мир (як форма відносин між державами) був лише коротким перепочинком між нескінченними війнами.
Війна в Україні. Сьогодні на шахівниці Збігнєва Бжезинського – мітельшпіль, королі та королеви, важкі фігури вийшли на авансцену. «Пішаки», маргінали – сміття сучасного політичного буття, на узбіччі кривавих доріг історії чекають на свою сумну долю. Домінують не країни, а конгломерати зла, добра і тих, хто «сумнівається». Їх усіх поєднує геніальне пророцтво: «немає постійних союзників, постійних ворогів, є лише постійні інтереси». Минуть десятиліття і філософи пояснять наш час, відкриють істину на сутність та причини війни в Україні. Так було завжди, адже генерали та політики планують лише минулі війни.
Питання доленосне: війна Росії з Україною, колективним Заходом – це привід, casus belli, неминучість, циклічність історії чи закономірність мальтузіанства, Божа кара, обставини, марнославство, варварське полювання на скальпи чи частину абсолютного Зла? Адже люди – соціальні, вигадують приводи, заради яких можна вбивати собі подібних. Але не варто бути наївними, розмірковуючи про параної Путіна, галюцинацію кремлівського безумця чи міфи, домисли про те, що він створює нинішню реальність війни зі свого ребра! Біблія тут ні до чого. На відміну від біблійного Адама, Путін, як казала Анґела Меркель, живе «у віртуальній реальності». Причина в тому, що попереду російської агресії, танків, літаків, ракет в Україну бігла ідея пасіонарності, яка матеріалізувалась і множилася в путінській ідеології війни, войовничого мілітаризму, імперського шовінізму, забобонів винятковості російської нації та особливого шляху розвитку Росії.
Путін – пасіонарна тварина (майже, за Аристотелем, в античного філософа «політична тварина»). У XXI ст. він наступив на граблі, які існували ще за часів Юлія Цезаря. Для інтелектуалів-початківців, пасіонарій-Путін – це людина з войовничою поведінкою, орієнтованою на вбивство іншого, реалізації низки цілей, зрозумілих тільки йому. Біологізм-дарвінізм гумільовської концепції пасіонарності під копірку перенесено на соціальну матерію. Ось що стало для «національного лідера російського народу» виправданням війни в Україні. «Росія не досягла свого піку. Ми на марші розвитку, всередині нашого народу, російської людини є якийсь "ядерний реактор", який штовхає нашу країну вперед, а хто залишиться аутсайдером і неминуче втратить свою самостійність, залежатиме від волі російської нації, її внутрішньої енергії, здатності до руху та змін», – вважає Путін.
У президента Росії не зруйновано лобову частину головного мозку, що відповідає за біологію агресії. Зовсім ні! Кривава діяльність Путіна на посаді президента є результатом його дворового виховання – бий першим. Є дзеркало свідомості – матриця варварської російської політичної культури, яка протягом тисяч років, як асфальтним катком, розширювала свої території, орієнтуючись лише на насильство та війни.
2022 рік – це «зоряний час» батьків-мислителів минулого, так званого «срібного віку філософії» та їхніх послідовників, які зуміли матеріалізувати, склали по цеглинках «науковий» фундамент «русского мира», – Ільїна, Троцького, Леніна, Зінов'єва, Дугіна, патріарха Кірілла і чеченця Владислава Суркова, що примкнув до них, нещодавнього головного радника Кремля! (чого варта його концепція «глибинного російського народу»). Якщо дуже лапідарно: якби війни з Україною не було, Кремль би її винайшов, вигадав. Лише стан війни є гарантією існування Росії та політичного режиму на чолі з Путіним. Заперечення цієї тези рівносильне притчі, у якій вагітна жінка вимагає довести, що вона мала контакт із чоловіком.
Позиція колективного Заходу розумна та жорстко прагматична! Її сутність визначив на останньому, восьмому, Рамштайні міністр оборони США Ллойд Остін: «Війна Росії проти України – це історичний виклик для НАТО, а підсумки війни визначать курс глобальної безпеки у цьому столітті. Нездатність допомогти Україні перемогти РФ може призвести до світу тиранії та безладів». Друга, за важливістю, причина допомоги колективного Заходу Україні – це стратегія політичного та військового ослаблення, зрештою, розпаду «похмурого і жорстокого кентавра – Росії», країни, яка протягом минулих століть і сьогодні постулює «скрєпи» ненависті до інших. І по-третє (цинічно, але це так), війна в Україні – це випробувальний полігон для всіх озброєнь, військової техніки, військових технологій країн НАТО.
Іноді західним аналітикам не вистачає моральних гальм. Видання New York Times непристойно та аморально написало після масового ракетного обстрілу українських ЛЕП та енергоблоків: «Адже це могли бути запаси на війну проти Заходу». Якщо коротко, українці – воюйте з Росією, ми Вам допоможемо, адже вбивають не наших громадян! Головне, не країни Альянсу, а Україна дістає з багаття війни печені каштани. Сенс вираження тягати каштани з вогню – робити за когось важку і небезпечну роботу, замість когось наражатися на ризик. Тобто загрібати жар чужими руками. Водночас варто наголосити, з усією очевидністю, об'єктивно: Україна не вистояла б у війні з Росією, якби не допомога колективного Заходу, а передовсім США.
Є ще один глобальний учасник шахової гри і війни в Україні – Китай, який подібно до східного тигра сидить на високій горі і дивиться, чим закінчиться битва його суперників! Усі голосування в ООН, рідкісні заяви й оцінки війни в Україні вказують на те, що Пекін, як Чарівник країни Оз із казки Френка Баума, на військові події в Україні дивиться через окуляри зі смарагдовим склом. Китайська еліта зацікавлена у тривалій війні в Україні, яка послабить двох глобальних конкурентів Піднебесної: США – у світі, Росію – в Азії.
На відміну від біологізму нашого північного сусіда, війна проти Росії – питання долі країни, існування української держави, українського народу, української культури та мови! По суті, це гамлетівське питання: «Бути чи не бути». Пригадую в інтерв'ю авторові цих рядків Валерія Новодворська сказала: «Україна – це Русь, яка залишилася вдома». Росія котиться до Середньовіччя, Україна – вже Європа.
А тепер обіцяне у заголовку статті: чи є війни у мавп? Великий антрополог Роберт Сапольський, який більшу частину життя провів серед мавп, а не людей, стверджує, що шимпанзе, макака чи гібон не нападе на свого родича, навіть у десятому поколінні. Про це йому розкажуть невідомі нам феромони. А генів агресії чи спадкової агресії не існує. У людей все дуже просто: «Вони – інші, їх можна вбивати!». Люди найжорстокіший, найагресивніший, найбільш руйнівний біологічний вид на планеті.
P.S. А тепер про майбутнє. У травні 2023 року в окупованій військами України та НАТО Москві, на Червоній площі, біля зруйнованого мавзолею вождю світового пролетаріату, буде підписано «Акт про беззастережну військову капітуляцію путінської Росії». Я не знаю, хто підписуватиме цей документ з боку тих, хто програв, але точно знаю, що Україна стане однією з найвпливовіших країн Європи та світу. Дружити з Україною вважатимуть за честь і будуть цієї дружби добиватися всіма формами та засобами дипломатії. Путіна та його оточення чекає американський сержант Джон Вудз із мотузкою, решту агресивних путіністів із «садового кільця» Москви вивезуть на вулканічний острів Нішіношима за 1000 км від Японії в Тихому океані. Нехай вони там проживуть решту свого життя і згадають про долю Наполеона, який мріяв про завоювання світу.