Щороку реконструктори товариства пошуку жертв війни «Пам'ять» приїздять до лісу на околиці Олеська аби відтворити бойовий побут українських повстанців. Табір, зброя, уніформа та польові умови все як в 40-х роках минулого століття. Реальні і бойові дії, одна відмінність холості патрони.
На перший погляд наче рідкісні відеокадри з історичної хроніки УПА. Рій «Сіроманців» відпочиває після тривалого переходу. Місцина та ж, що й більш як півстоліття тому, а от у ролі партизан сучасні хлопці реконструктори.
«Тут відчувається партизанщина а ще після того, як ми дізнались, що зимою 1942 року саме тут у селі Теребежі відбувся з'їзд ОУН, який вирішував важливі справи по волинському питанню – це стимулює нас і ми завжди хочемо сюди приїхати», –розповів командир підрозділу реконструкторів УПА Володимир Гаврон «Ворон».
Більше десяти років члени товариства пошуку жертв війни «Пам'ять» приїздять взимку на це місце поблизу села Теребежі, аби на декілька днів перевтілитись у своїх славних предків. Першим ділом знайомство із зброєю та інструктаж. Рій сучасних повстанців добряче озброєний, як у 42-43 роках.
«Це є гвинтівка Мосіна зразка 1891 року є так само СВТ-40, є ППС і є кулемет Дегтярьова танковий», – пояснює реконструктор товариства пошуку жертв війни «Пам'ять» Орест Федас на прізвисько «Гонта».
Ночівля – у закинутому будинку посеред лісу. Температура бувало падала і до мінус 20. Гріються з допомогою буржуйки, їсти готують у польових умовах. Уніформа в упівців до кольору до вибору, шиють її хлопці самі або ж купують оригінальну.
«Портупея зшита сама, кітель подарували товариші реконструктори з Києва, петлюрівка теж, штани шилися, чоботи купувалися, ремінь шився, светр в'язаний самостійно», – демонструє свої обладунки реконструктор товариства Орест Федас «Гонта».
Із таким арсеналом можна дати бій і грізній німецькій армії. Табір противника – на іншому краї лісу. Серед сучасних повстанців є й зовсім юні. Вперше на вишколі 17-річний Юрко. Він вже стояв на варті та навіть ходив у розвідку.
«Ходили в розвідку, підкрались до хати німців. Вони там дрова кололи, різали Друг Швагро дав нам зброю і поліз туди під хату німців, через дорогу і німці його не помітили», – розповідає про пригоду Юрій Николин «Сорока».
Та гра у війну для реконстукторів справа серйозна. Десятки членів товариства брали участь у справжніх бойових діях. У багатьох родичі були в УПА. На історичному вишколі теж не бракує курйозів.
«На посту стояв хлопець в четвертій годині ночі на нього вийшов великий кабан також натрапляли на косуль. Бувало таке, що хлопці блудили – тут ландшафт дуже різний, ми воюємо вночі, виконуємо завдання тактичні. Люди перший раз тут ідуть в розвідки, все на реальних бойових подіях, то губили хлопців і вишукували за допомогою пострілів і приводили в табір», – згадує командир підрозділу реконструкторів УПА Володимир Гаврон «Ворон».
Дводенна партизанщина добігає завершення. Переможців та переможених немає. Втомлені, але щасливі повстанці розходяться по домівках аби знову зустрітись на вишколі наступного року.