Стати «першачком» багатьох львівських шкіл тепер не так просто. Принаймні, якщо йдеться про спеціалізовані школи з посиленим вивченням англійської мови чи інших дисциплін.
Для того, щоб потрапити у таку школу, діти повинні пройти конкурсний відбір.
Тестування складається з письмового і усного етапів і, за словами педагогів, повинно продемонструвати інтелектуальний розвиток дитини та її готовність до навчання загалом. Тож щоб «перестрахуватись», батьки, які бажають, аби дитина вчилася у спеціалізованій школі, буває записують своїх чад на тестування у кілька шкіл - майже як вступники у ВИШі, що подають документи у кілька закладів.
Зазвичай, спершу це письмове тестування, а потім усне. Письмове складають групою, сидячи за партами, а усне - відповідаючи на різні запитання перед комісією з трьох-п'яти осіб. Іноді усе відбувається в один день, а деколи поділено на два етапи. Мета такого тестування - з'ясувати, чи уміє дитина відтворювати і копіювати зразок, малювати, а також чути звуки. Перевіряють це наступним чином. Дитині, приміром, потрібно скопіювати будиночок із різними завитками, крапочками, які розташовані у певному порядку, а також відтворити речення, написане писаними буквами. Крім того, дитина повинна орієнтуватись у поняттях «вліво», «вправо», «верх», «вниз», а також уміти рахувати, оскільки їм потрібно, слухаючи вчителя, на листку паперу в клітинку малювати візерунок на кшталт «на три клітинки вправо, дві клітинки вниз, одну клітинку вліво, дві клітинки вверх», а потім самотужки відтворити його.
Наступне - усна співбесіда. До речі, батьки можуть бути присутні і на письмовому тестуванні, й на усному. Починається така співбесіда знайомством, на якому, окрім дитини і батьків, присутні директор і/або завуч школи, вчитель та шкільний психолог. Після цього потенційному «першачкові» ставлять різноманітні запитання. Як запевнила ZAXID.NET начальник управління освіти Львівської міської ради Надія Оксенчук, ці запитання розроблені науковцями, психологами та педагогами, затверджені в управлінні освіти і мають на меті з'ясувати загальний рівень розвитку дитини.
«Ці завдання не є складними, вони не орієнтовані на те, щоб визначити, чи уміє дитина читати, писати, рахувати, а наскільки вона вміє мислити, яким є загальний розвиток», - зазначила Надія Оксенчук.
На практиці це питання на кшталт: «Чим літак відрізняється від птаха?», «Влітку тепло, а взимку ...?», «На кого більше схожий кіт: на пса чи курку?», «Чим відрізняється трамвай від тролейбуса?» тощо. Окрім того, дитину таки можуть попросити порахувати до десяти чи дванадцяти, причому не лише українською, а й англійською, запитати, чи знає вона значення того чи іншого слова англійською, назви різних геометричних фігур, скільки пір року існує і скільки місяців у році, попросити переказати історію із зображення на малюнку та задають ще чимало інших питань.
Серед усіх цих запитань є легші, є складніші. Але річ не в тім. Як показує практика, часто маленькі дітки губляться перед поважною комісією з кількох дорослих, відтак, або забувають відповіді на начебто елементарні питання, або просто мовчать, бо соромляться і хвилюються. І це не дивно, адже пригадайте навіть себе - дорослих чи підлітків - на екзаменах: наскільки великим було хвилювання, коли доводилося відповідати перед комісією з кількох педагогів. Звісно, підтримкою для дітей є те, що на тестуванні можуть бути присутні батьки. Однак останнім самим від хвилювання часто доводиться пити заспокійливе. Крім того, не завжди батьки можуть допомогти, буває, вони ще більше дезорієнтують дитину своїми намаганнями підказати - і в результаті досягають зворотного ефекту. «Моя донька забула як рахувати англійською, хоча в садочку добре рахує, я їй хотіла підказати, а дитина розгубилася, не знала на кого дивитися: на мене чи на вчителів», - розповідала мені одна мама, яка була в розпачі, що дитина не потрапила у спеціалізований англійський клас СШ №5, оскільки не набрала достатньої кількості балів.
Ще одна моя знайома Мар'яна, дитина якої цього року вступала аж у дві спеціалізовані школи з англійським ухилом - СШ №53 і №81, розповіла, що підказувати дітям змоги взагалі не було, оскільки батькам дозволили бути присутніми лише в кінці класу, а дитина сиділа до них спиною. А загалом співбесіди в обох школах дуже відрізнялись.
«В СШ №53 дітей просто перелякали, питання їм ставили незрозуміло для їх віку, не враховуючи рівня розвитку, - зазначила вона. - Доцільності багатьох з них я взагалі не можу зрозуміти. Наприклад, запитували, що таке порохотяг, навіщо він і з чого він складається. Питали, що таке герой і що дитина розуміє під цим словом. Чим відрізняється цвях і шуруп. Не впевнена, що такі питання показують готовність дитини до школи. Натомість у СШ №81 запитання були більш спрямовані на логіку та уважність дитини. Зокрема, пропонувалось вибрати зайвий предмет на картинці, переказати прочитане вчителем».
До речі, набрані дитиною бали під час тестування є ще одним каменем спотикання між батьками та педагогами. У різних школах до цього питання підходять по-різному. В одній після тестування одразу ж складали протоколи, які батьки завіряли, засвідчивши тим самим, що згодні з результатами дітей. Окрім того, скарги розглядала апеляційна комісія. А от в іншій - спеціалізованій школі з англійським ухилом, що знаходиться неподалік від центру міста - такого не було (не буду називати школи, оскільки знаю ситуацію лише зі скарг батьків, діти яких не вступили у спецклас).
Багато знайомих батьків нарікали на непрозорість і необ'єктивність цього тестування. «Я кажу завучу школи, щоб показала мені результати, а вона відповідає, що взагалі не буде зі мною говорити, оскільки я не мама, а бабуся, а мій внук має батьків і не перебуває під моєю опікою», - обурювалася таким станом справ одна бабця першокласника.
Надія Оксенчук каже, що хоча спеціалізовані школи мають право проводити конкурсний відбір дітей, адже у ці школи часто є великий конкурс, особисто вона є противником будь-якого тестування для «першачків». Тим паче, на думку начальника міського управління освіти, воно не завжди відображає реальну картину готовності дитини до школи. Солідарні з нею і психологи, оскільки вважають, що такі випробування - стрес для дитини. Хоча водночас кажуть, що все - індивідуально.
«Є діти, які йдуть на такі тести із спортивним азартом, впевнено почуваються там, - розповіла ZAXID.NET дитячий психолог Оксана Пишник. - Не беруся говорити, наскільки успішно вони виконують завдання, але принаймні легко сприймають цей факт. Але є діти, для яких це - серйозний стрес. Особливо це стосується тривожних, непідготованих діток, які невпевнені у собі, оскільки їх часто критикують, порівнюють з іншими. Зате школи таким чином полегшують собі життя і відбирають сильніших дітей, з якими не буде проблем».
Батьки також відзначають, що діти здебільшого дуже нервують на таких тестах. «Багато діток гризли нігті, плакали, для них це було серйозне випробовування і не думаю, що воно є доцільним, краще б діток не садовили перед комісією, а з ними просто порозмовляла вчителька, щоб познайомитись, з'ясувати рівень підготовки», - каже мама майбутньої першокласниці Мар'яна. На її думку й на думку багатьох батьків, з якими довелося розмовляти, діти, яким заледве виповнилося (або ще не виповнилося) шість років, часто не готові до такого тестування. І шкода, що для багатьох з них перше знайомство зі школою починається саме зі стресових моментів. Проте, якщо ви все ж вирішили віддавати дитину у перший клас спеціалізованої школи, в вас немає іншого вибору, як пройти крізь це.
Щоб таке тестування дитина сприймала легше, психологи радять деякий час перед школою водити її на шкільну підготовку, адаптуючи до проходження тестів. А ще - не нагнітати вдома ситуації фразами на кшталт: «Якщо не вступиш до школи, підеш замітати вулиці». Зрештою, якщо дитина і не пройде конкурсний відбір в омріяну школу, альтернатива у вигляді інших шкіл (і часто об'єктивно нічим не гірших) є завжди.
Фото зі сайту www.cwc.ru