Вся надія на владу. На її твердість, на її рішучість, на її відвагу і повний, просто абсолютний цинізм і наглість.
Ну, такий ми народ. Поки у нас щось не заберуть – не цінуємо. Як діти. Свободу слова, чисте повітря без радіації і фосфору, рідну мову, ЗНО, флот, незалежність врешті-решт, саме життя. Ну, не можемо ми по-іншому.
До чого всі ці танці нових вождів про якісь там національні меншини і їхню мову, якісь там проблеми з екзаменами, сюжети то про якесь село в Закарпатті, де мадярську розуміють всі.. В школі вчили англійську, вчили німецьку, французьку вивчили, хочуть бути філологами, а українською на 20-му році існування держави не дається. Люди, які хочуть вищої освіти, хочуть вчити східні мови, наприклад японську, вищу математику, філософію, українську не годні освоїти? Тупі?
Може, треба, щоб уряд так сходу видав указ про заборону української мови, як за російського царя, за імперії. І все! А то і в суді вже не конче українською? Може, тоді наш народ оцінить, що втратив рідну, солов’їну? Дія рівна протидії – як вважав старий мудрий Ісак Ньютон?
І перестане народ наш купувати друковану макулатуру і дивитись все те лайно, шоу для ідіотів по телевізору. Лежать же українські книжки в книгарнях і не такі дорогі, як горілка і тютюн, а вибір чомусь – на користь горіляки. Тому вперед – тока по русскі. А ринок відразу відреагує. Тут жодної політики – бізнес. Сам шукав дитячі журнали. Для дорослих, для голови українською – аж два, а дитячих – вагон. Найдешевший 18 гривень. Але купуєте один, а далі – 16-й, 20-й, напевно буде сотий випуск. Ніякого расизму – всередині малюнки, загадки, набори фарб, наліпки, значки, комп’ютерні диски…Цікаво так. Яка мама чи тато, відмовиться купити дитині журнал, який так розвиває знання мови, інтелект... Попит шалений, на рівні памперсів і всяких соків, вітамінів, присипок… Дитячі українські книжки друкують в Ростові-на-Дону – вигідно.
Почали з мови. Далі йдеться про те, щоб повернути шкільні атестати, золоті медалі. Вступні іспити, а ще ліпше, просто співбесіди – клондайк для наших бідних деканів на мерседесах. Може тоді учні старших класів, студенти відірвуться від пива, трави, виймуть з вух навушники, вулицю перекриють?
А до чого весь той цирк з скасуванням якимось районними судами указів самого президента щодо звання «Герой України». Все скасувати, і вулиці назад перейменувати. Миру, Леніна, Павлика Морозова, героїв Сталінграду.
Що це за профанація: горілка «Западенка-Бандерівка» - «своя до останньої краплини». Одіозні ресторани, а-ля Криївка, пам’ятники в кожному селі, «так, аби стояв». Як Ленін, як Тарас Шевченко, як хрест січовим стрільцям. Мода вже пройшла? Фільми ці примітивні, як плакати, уроки і реферати з-під палки. А так, щоб за одну згадку про Бандеру з роботи полетіти і – в концтабір. Всі, ціла сім’я. Вимушена еміграція в Сибір. Може, тоді повага буде.
Страх – це сильний мотиватор. Згадайте Чорнобиль, чергова річниця вже звичної трагедії. А як ця катастрофа всім очі відкрила на радіацію. Як пили все, що нібито виводить радіонукліди, мили тротуари. Чекали, поки та чорна хмара не кинула тінь на мирний атом?
І церкву заборонити греко-католицьку. Що це таке, стільки християнських церков? Одна має бути. Тіко московський патріархат. Ми вже цим шляхом проходили. Навіть подумати страшно, що в такому випадку відбудеться з нашими парафіянами.
А найголовніше – це наша славна опозиція – передовий загін вічних борців невідомо, правда, за що. Ну, тут вам вже, хлопці, спати не можна, вилазьте зі своїх віл, саун, палаців! Зажиріли ви. Ну, такий подарунок вам влада кинула з цим флотом в обмін на газ, це вже можна навіть бджоли і кури залишити і вперед, кинутись під стіни Верховної Ради. Най народ побачить – де там вся та наша полум’яна опозиція? Є вона, жива, стоїть. Мегафон не забудьте. Співайте «Червону калину». Ну і мітинг. Слова, ви ж, хлопці, знаєте, це такі слова, що їх сидячи, слухати не можна: суверенітет, незалежність, зрада національних інтересів, режим, кліка… Це як мозаїка, а ви композицію з гучних слів самі складете. Не вперше. Мало мегафонів, шоу у Верховні Раді, то згадайте старі добрі часи, бойові подвиги з розкладачками, голодуванням, самоспаленням, марш голодних, сидіння на рейках. Прочитайте класиків-революціонерів...
Трошки вже люди втомились від важких слів, жестів, особливо ті, хто море бачив тільки по телевізору. Але, якщо ви вже навіть цього не можете, ви навіть на це не здатні, всіх вас навіть це не об’єднає (це вам не комітети ділити), ну то я вже й не знаю, що влада має заявити? Завтра знову буде СРСР?