Напередодні прем'єри третього сезону «Дому дракона» – найамбітнішого та наймасштабнішого в історії серіалу – Наталія Серебрякова побувала на закритій онлайн-пресконференції з акторами.
Серіал, заснований на романі Джорджа Р. Р. Мартіна «Вогонь і кров», розповідає про криваву громадянську війну всередині дому Таргарієнів, що тривала за двісті років до подій «Гри престолів».
Лише важливі новини – підписуйся на наш WhatsApp-канал
Два табори – «Чорні» на чолі з королевою Рейнірою та «Зелені» на чолі з Аеґоном II – зіштовхуються за право на Залізний трон. І кожен із них переконаний у власній правоті.
Оперативні, достовірні і найважливіші новини тут Додайте ZAXID.NET у вибрані в GoogleНа зустрічі були присутні актори обох команд: Емма Д'Арсі та Метт Сміт, Олівія Кук і Том Ґлін-Карні, Юен Мітчелл і Фабьєн Франкель, а також Ґейл Ренкін і Абубакар Салім. Третій сезон виходить на HBO і HBO Max 21 червня.
Три сезони позаду. Чи відчуваєте, що тепер краще знаєте своїх персонажів, аніж тоді, коли починали?
Том Ґлін-Карні: Ви влучили в саму точку, сказавши, що ми стали краще знати їх. Зустрітися з персонажем у голові ‒ це вже не довга дорога, бо ми живемо з ними мало не п'ять із гаком років. Вони – наче продовження нас самих. Але найголовніше – поглиблюється розуміння, і з кожним сезоном стаєш сміливішим у виборах. Для мене це щось нове, і мені це подобається.
Фабьєн Франкель: Щоразу на майданчику не знаєш, як усе виглядатиме, допоки не опинишся там. Підготуватися можна лише до певної межі – і раптом перед тобою нові актори. Я думаю, що дуже багато чого формується саме завдяки новим людям, які приходять кожен сезон. І можливості грати поруч з ними ‒ на противагу персонажам, яких ми втратили протягом перших двох.
Юен Мітчелл: У першому й другому сезонах я завжди мав дуже прораховане ставлення до Еймонда: заздалегідь вивчав текст за кілька місяців до зйомок. А цього сезону я вирішив довіритися дню – бути органічним, спонтанним, просто відкритим до того, що виникає в момент з моїми неймовірними партнерами по сцені.
Як розвиваються ваші персонажі цього сезону і як це відображається в контексті війни?
Олівія Кук: Особисто я вважаю, що Алісент намагається виконати угоду, яку уклала з Рейнірою наприкінці другого сезону. Вона дуже ретельно робить усе, щоб це збулося. Але це ж «Дім дракона», тут нічого не може йти гладко. Вона думає лише про виживання: вирватися самій та витягти Гелаєну – просто бігти, рятуючи своє життя.
Ґейл Ренкін: Я думаю, ми розуміємо про Аліс Ріверс те, що вона бачить світ ніби з висоти пташиного польоту ‒ знає, що буде, і відчуває цю тривожність передчуттям. Вона хоче взяти участь, відчуває, що може зробити щось добре. Мабуть, саме це й виявляє в ній якості, яких ми не очікуємо, ‒ і для неї самої вони стають несподіванкою. Там є стосунки, які дивують. Загалом – дуже цікаво, але подробиць не скажу.
Фабьєн Франкель: Я гадаю, що саме це і робить цікаве телебачення: коли кожен персонаж твердо переконаний у своїй правоті. Але впродовж серіалу вони починають ставити під сумнів власні переконання. Принаймні я так відчував, заходячи в третій сезон і ближче до кінця другого: Крістон Коул почав трохи сумніватися у своїх рішеннях.
Якби ви могли взяти щось зі знімального майданчика напам'ять ‒ що б це було?
Олівія Кук: О, крутильні кулі з нашої зали малої ради! Я б забрала свою кулю з центральної підставки, адже вона означала присутність мого дому. Вони стоять на таких кам'яних підставках... А ми з Рісом улаштовували цілі змагання – хто довше розкрутить. Реквізитори потім хапалися за голову –там же одна мармурова куля на всіх!
Том Ґлін-Карні: Я б теж узяв кульку. Але, мабуть, узяв би кинджал – той, що належав Педді, а потім перейшов до мого персонажа. Зберіг би його в рамці.
Юен Мітчелл: Я вже забрав окуляри. Але ще б узяв сов ‒ тих двох, що були у Гейл у другому сезоні. Як їх звали?
Ґейл Ренкін: Вони сестри – Світанок і Присмерк. Буквально гаррі-поттерівські сови. Вони народжені бути акторами.
Як масштабні батальні сцени впливають на гру та підготовку до них?
Фабьєн Франкель: Це просто захоплення, як і будь-яка подібна сцена. Найважчі ‒ ті, де сидиш в залі малої ради і три дні крутиш кулю. А бойові сцени – це кайф. Особливо коли з'являються сотні масовки, всі кричать на повні легені й Томмі Фленаґан виглядає жахливо круто. До того ж, ці сцени знімаються на натурі, а з плином сезонів ми виїжджали на локацію дедалі рідше, раніше їздили до Іспанії. Там відчуваєш справжній масштаб – те, що в Лівсдені просто неможливо відчути.
Юен Мітчелл: Хочу окремо відзначити Роулі Ірлема, каскадерського координатора серіалу. Хореографія в масштабних боях цього сезону – поза всяким рівнем. Я не знаю, чи побили вони рекорд, але відчуття таке, що побили.
Якщо говорити про VFX – дракони, польоти ‒ як це відчувається зсередини?
Том Ґлін-Карні: Це неймовірно. У Лівсдені є спеціальна установка: великі екрани навколо, гідравлічний кран з вітровими машинами. Навкруги – перспектива того, що ти бачиш верхи на драконі: хмари, вогняні кулі, напрямок атак. І ти – лише маленька частинка величезного механізму. Головне – не втрачати голову, слухати команди та просто робити своє.
Якби ви могли переманити когось із ворожого табору на свій бік, кого б обрали?
Олівія Кук: Я б узяла Мізарію – не довіряла б їй, але вона була б дуже корисна на нашому боці.
Том Ґлін-Карні: Мабуть, Деймона – суто заради його жорстокості. І щоб взяти його на вечірку після.
Ґейл Ренкін: Я десь посередині між двома таборами. Так що мені все одно – буду з тими, хто переможе [сміється].
Костюми та зброя ‒ чи є щось, до чого ви прив'язалися особисто?
Ґейл Ренкін: Цього сезону в мене нарешті з'явився новий костюм! Кароліна Маккол – геній. У другому сезоні я весь час носила ту саму сукню – прекрасну, але одну. Цього разу мені дозволили підняти планку – і це дуже весело.
Партнер проєкту Культура – компанія blago – прагне допомагати мешканцям відчувати себе людиною, яка живе в сучасному місті, де все під руками та миттєво доступне. Компанія існує, щоб розвивати технології, які будуть покращувати майбутнє міського життя. Компанія blago – будує міста третього покоління!
Фабьєн Франкель: Я люблю броню. Загальновідомий факт. А от у Юена цього сезону теж дуже крута броня – такий легкий чорний комплект.
Юен Мітчелл: Так, я тепер знаю, що таке носити броню. Я знаю твій біль. Плюс – нова броня Еймонда цього сезону.
Олівія Кук: Мені довелося йти до остеопата, бо накидка виявилася надто важкою.
Що, на вашу думку, є головним відкриттям третього сезону – масштаб чи психологічна глибина?
Олівія Кук: Окрім грандіозних видовищ і масштабу, ми бачимо, як влада роз'їдає і розбещує людину. Це дуже цікавий пласт, якого раніше в такому вигляді не було. Плюс у нас є чудові новачки, які додають зовсім іншу алхімію серіалу.
Том Ґлін-Карні: Цього сезону я взяв на майданчик своїх батьків, вони зіграли масовку в одній зі сцен. У шостому епізоді режисерка Ніна дала їм маленьку виділену сцену. Вони пройшлися по «Бліх Боттом» – це повний 360-градусний декораційний квартал, де за кожними дверима – новий провулок і все виглядає гіперреалістично. Тато був у фальшивій бороді. Я просто почав знімати – і це було дуже сюрреалістично.
Юен Мітчелл: Ці персонажі цього сезону справді покажуть свої справжні кольори. Аудиторія буде змушена переглянути своє розуміння того, хто є хто. Багато несподіваного.
Ґейл Ренкін: Я жахаюся акторства – дивно, що я цим займаюся [сміється]. Я люблю важкі, емоційні, текстові сцени. Але робити щось фізичне і магічне – теж неймовірно весело. І потім ти знімаєшся у фентезі-серіалі. Це до дідька круто.
Чи є локація або декорація, побачивши яку, ви перестали уявляти та просто опинилися в тому світі?
Абубакар Салім: Однозначно – кораблі та все, що команда створила навколо морської битви. Більшість часу на знімальному майданчику доводиться покладатися на уяву. Але краса цього виробництва в тому, що всі допомагають тобі ввійти в стан і відчути себе частиною цього світу. Битва при Горлі – це просто феноменально. Страшно, коли не знаєш, як узагалі можна зняти щось такого масштабу. Але з такою командою це було неймовірно.
Емма Д'Арсі: Я скажу за Північний Уельс. Там знімали Річкові землі та Драконовий камінь ‒ це зелені, гарні краєвиди. Я закохалася в той куточок світу. Тепер зовсім не дивуюся, що національна тварина Уельсу – дракон. Коли дивишся на гірські хребти, ти буквально бачиш хребет дракона.
Гаррі Коллет: Мабуть, зала з розписаним столом. Я провів там дуже багато годин і зберігаю про це місце чудові спогади.
Яка сцена далася вам найважче?
Метт Сміт: Можна говорити про високу валірійську мову? Цього сезону нас чекав справжній усний іспит.
Емма Д'Арсі: Там дійсно багато. Метт тоді знімався в Уельсі, у нього був дуже щільний графік. Я відчула, що варто написати – просто уточнити, чи він подивився матеріал. Надіслала дуже легке повідомлення: «Гей, Метт, просто хотіла запитати: ти вже глянув на текст на вівторок?» У відповідь о четвертій ранку я отримала серію голосових повідомлень. Цього сезону валірійської мови там справді дуже-дуже багато.