«Екологічні проблеми видобування сланцевого газу в Україні» – проведення у Верховній Раді слухань на таку тему домагається народна депутатка від ВО «Свобода» Ірина Сех, котра є головою парламентського комітету з питань екологічної політики.
Що ж ініціатива благородна, екологічні проблеми завжди є на часі. Та й який би то дурень виступав би проти захисту довкілля? Хто б не вітав боротьбу за чистоту нашого повітря, незабрудненість води й шанування надр? Особливо, якщо борець-еколог діє комплексно й послідовно. Але, якщо він починає вибірково підходити до цієї до задекларованої ним святої справи, то виникають певні сумніви щодо його неупередженості…
«… можливі екологічні проблеми, пов'язані з видобуванням сланцевого газу в Україні, зокрема екологічні наслідки застосування технології гідророзриву пласта, викликають протести громадськості, а також спричиняють численні звернення громадських організацій до органів влади України, міжнародних організацій та Європарламенту», – йдеться в проекті постанови, головним ініціатором створення якої виступала представниця Львівщини Ірина Сех.
Чи можна звинуватити пані Сех у непослідовності? Принаймні у своїй боротьбі з майбутнім видобування сланцевого газу в Олеському родовищі вона послідовна й безкомпромісна як ніколи. Щоправда всі інші проблеми з довкіллям в регіоні поки що проходять повз її увагу. Будемо сподіватися, що тимчасово.
Але що ж насправді з тим сланцевим газом? Аби краще зрозуміти питання дозволю собі регіональну проблему екстраполювати на глобальний масштаб. Допоможе мені в цьому таємна доповідь німецької розвідувальної служби BND (Bundesnachrichtendienst), яка нещодавно потрапила в розпорядження інформаційного агентства Reuters. Доповідь стосується перспектив, що відкриваються перед країнами, котрі візьмуться за справу видобутку сланцевого газу. Передовсім це стосується Сполучених Штатів, котрі, на переконання німецьких розвідників, мають всі шанси до 2020 року з найбільшого імпортера нафти і газу перетворитися на найбільшого експортера.
Які наслідки це може мати? Це може вщент зламати усталений енергетичний баланс у світі. Якщо Вашингтону вдасться стрімко знизить залежність американської економіки від багатих на нафту країн на Близькому Сході, то це дасть йому можливість своєю чергою радикально змінити свою зовнішню політику в цьому регіоні. По-перше, американці вже можуть не побоюватися загроз Ірану заблокувати Ормузьку протоку, якою на Захід надходить доволі значна частина імпортованої нафти. По-друге, Білий Дім перестане бути таким чутливим до вимог, які виставляють арабські країни в обмін за безперебійне постачання енергоносіїв. По-третє, вивільнені мільярди Америка зможе скерувати на інвестиції у свою економіку, інфраструктуру, створення робочих місць. За попередніми підрахунками, Сполучені Штати зможуть за наступні сім років створити приблизно три мільйони нових робочих місць. Також в Америки з’явився шанс уперше за багато років подолати дефіцит торгівельного балансу, а отже стабілізувати головну світову валюту – долар. Тому розмови про гіперінфляцію «зелених», яка от-от має нагрянути, втрачають під собою ґрунт.
Але й це ще не все. Оскільки США значно скоротить імпорт енергоносіїв в арабських країнах, то головним імпортером арабської нафти і газу може стати Китай. Таким чином Пекін з одного боку потрапить в енергетичну залежність від близькосхідних країн, з іншого – не володіючи при цьому необхідної військової потугою, він не зможе гарантувати безпеку транспортних магістралей у регіоні. Тому сподівання на те, що Китай найближчим часом відбере у Америки титул світового лідера потрохи розвіюються. Дещо змінити ситуацію на користь Пекіна зможе здатність китайців освоїти власні родовища сланцевого газу, котрих, за оцінками фахівців, у Піднебесній чи не найбільше у світі.
Проте, найнеприємніші несподіванки чекають на Росію, як одного з найбільших постачальників енергоносіїв до Європи. Бо, наприклад, Німеччина, зможе закуповувати більше нафти і газу в тих країнах, які раніше забезпечували енергоносіями Америку, знизивши таким чином свою енергетичну залежність від Москви. Європа загалом зможе значно підвищити свою енергетичну безпеку завдяки диверсифікації джерел постачання. А енергетична незалежність від Росії серйозно вдарить і по спроможності Москви чинити політичний тиск на континенті.
Загалом, за оцінками німецьких розвідників, виграшна ситуація складеться для країн, де нещодавно були відкриті нові великі родовища енергоносіїв: Ірак, Канада, Бразилія і Польща. Про Україну вони тактовно мовчать, принаймні, допоки говорить «Свобода».