14-метровий каскадний водоспад Шипіт розташований у селі Пилипець Міжгірського району, Закарпатської області. Він знаходиться на північних схилах гірського масиву Боржавських полонин, біля підніжжя гори Гимба. Тут розпочинаються пішохідні маршрути на гори Гимба та Великий Верх.
Впродовж понад 20-ти років неподалік водоспаду на початку липня проходить щорічний фестиваль неформалів, на який приїжджають хіпі та представники різних субкультур. Кульмінацією фестивалю є свято Івана Купала, в ніч на 7 липня, з місцевими традиціями й колоритом. Ці події на Шипоті стали головним мотивом книги «Трохи пітьми» українського письменника Любка Дереша.
Липень – єдиний місяць у році, коли довкола водоспаду відбуваються гучні гуляння. Решту часу довкола нього царить спокійна та релаксуюча атмосфера. Від села до водоспаду веде звивистими шляхами добре протоптана стежина. Вона веде повз ліс із високими хвойними та листяними деревами. Такими високими, що деякі промені сонця ледь пробиваються крізь густі крони дерев. Від цього створюється певний ефект казковості.
Милуватися каскадами водоспаду можна будь-якого сезону: взимку річка не замерзає повністю, тому є можливість побачити, як кришталевий потік зривається зі скель. Підійти до водоспаду можна як зверху, так і знизу — пейзаж буде однаково привабливим. Навесні на схилах гори Гимби тануть сніги, а потік водоспаду стає більш повноводним. водоспад також дуже чарівний восени, коли дерева жовтіють червоніють та багряніють, а деякі хвойні деревця залишаються незворушно зеленими. Тоді складається враження, що у якогось художника розлилась палітра і всі кольори з його гами милують око туристів.
Місцеві кажуть, що водоспад назвали Шипотом через давню легенду. Колись давно покохалися дівчина з заможної родини та бідний хлопець. Батьки були проти їхнього кохання, тому закохані зустрічалися потай, за селом, у місцині біля крутих скель. Та одного разу матір прослідкувала за дочкою, і почувши в темряві шепіт закоханих, почала їх голосно лаяти. Погода раптово зіпсувалася —пішла сильна злива. Гірські зливи дуже небезпечні, вода з гір може утворювати сильні потоки. Таким потоком, що зірвався зі скель, і змило двох закоханих. Мати, яка стала свідком трагедії, кожного вечора приходила до водоспаду. І кожної ночі у лісовій темряві і шумі водограю їй вчувався шепіт доньки. Звідси і назва Шипіт. Хоча більш прозаїчна версія стверджує, що «шипотом» здалеку видається приголомшливий рев води, що зривається вниз.
Зараз підходи до водоспаду окультурені – тут побудовані дерев’яні місточки для переходу між схилами, є смітники та навіть столики для пейзажного пікніку. До слова, пікнік у цій невеличкій гірській ущелині із виглядом на водоспад принесе безліч задоволення. На початку підйому до водоспаду місцеві жителі продають власне варення, сушеню, чаї, наливки та вино. Тож можна відпочити та перекусити, а й посмакувати місцевих смаколиків.