25 березня свій 50-річний ювілей відзначає відомий український боксер Володимир Кличко. ZAXID.NET пропонує згадати декілька цікавих фактів із життя олімпійського чемпіона, який зумів побити рекорд Мухаммеда Алі й залишається справжньою легендою українського і світового боксу.
Народився Володимир Кличко 25 березня 1976 року в Семипалатинську Казахської РСР, у Затонській частині міста (за іншими даними у військовому містечку Сонячний – нині Жангізтобе Жармінського району Східно-Казахстанської області). Батько Володимир Родіонович (1947–2011) – генерал-майор Військово-повітряних сил України, військовий аташе посольства України в Німеччині та НАТО, учасник ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Отримав велику дозу радіоактивного опромінення, що призвело до передчасної смерті. Мати Надія Улянівна (уроджена Буліно) – вчителька початкових класів.
У Володимира є старший брат Віталій, який також став легендарним боксером, а нині працює мером Києва.
Через професію батька родина Кличків часто переїжджала, а з 1985 року осіла в Україні. Навчався у Броварському училищі олімпійського резерву (1990–1992), а згодом у Переяслав-Хмельницькому педагогічному інституті (1992–1996). 18 січня 2001 року захистив кандидатську дисертацію у Київському національному університеті фізичного виховання та спорту, став кандидатом наук у галузі фізичного виховання та спорту.
Аматорська карʼєра і золото Олімпіади
Володимир почав займатися боксом у 13-річному віці у Броварській школі-інтернаті спортивного профілю під керівництвом тренерів Валерія Хлистова та Олександра Поліщука.
У 1993-му він завоював перше місце на чемпіонаті Європи серед юніорів у першій важкій ваговій категорії (до 91 кг). Наступного року став другим на першості світу серед юніорів (Стамбул, Туреччина), а в 1995-му виграв чемпіонат світу серед військовослужбовців в Італії.
У 1996-му Володимир посів друге місце на чемпіонаті Європи у Данії і того ж року вирушив на Олімпіаду в Атланту. Спочатку на Ігри у США мав їхати Віталій Кличко, але в нього виявили позитивний допінг-тест на стероїди. Як наслідок, Володимир завоював золоту медаль, ставши першим європейцем і першим європеоїдом, який зумів здобути цей титул у надважкій вазі. Ця перемога на батьківщині була відзначена орденом «За мужність».
Дебют у профі
Перемога на Олімпіаді дала старт професійній кар’єрі братів Кличків, які у 1996 році підписали контракт із Universum Box-Promotion та увійшли під опіку німецького тренера Фріца Здунека, відмовившись від запрошення культового американця Дона Кінга.
Спочатку Володимир набирався досвіду проти слабких суперників (так звана «мішкова дієта»), а після чотирьох перемог отримав серйозніших опонентів. У лютому 1997 року взяв гору над американцем Карлосом Монро, якого було дискваліфіковано після умисного розсічення голови українцю, а згодом технічним нокаутом здолав австрійця Біко Ботовамангу.
У лютому 1998 року Володимир вийшов на свій перший титульний поєдинок і в бою за вакантний міжнародний титул чемпіона WBC нокаутував Маркуса Макінтайра у третьому раунді. Далі були перемоги за очками над Евереттом Мартіном, захист титулу проти Коді Коча, нокаут у 1-му раунді непереможеного Найджі Шахіда і повторний тріумф над Карлосом Монро. 19 вересня 1998 року Кличко у другому раунді нокаутував Стіва Паннелла і вперше опинився у нокдауні (у 1-му раунді).
Перша поразка
У грудні 1998-го сталась перша поразка Володимира: намагаючись якнайшвидше нокаутувати американця Росса Пʼюріті Кличко до кінця бою почав сильно втомлюватися і в 10-му та 11-му раундах опинявся у нокдаунах, після чого поєдинок було зупинено тренерським штабом українця.
У лютому 1999 року Кличко повернувся перемогою нокаутом Зорана Вуджечіча, а згодом вдруге «вирубив» Еверетта Мартіна.
У вересні 1999-го Володимир зійшовся з найсильнішим німецьким важкоатлетом Акселем Шульцом і на довгі 7 років відбив у нього бажання виходити на ринг. Кличко продовжував набирати обертів і поповнив свою колекцію перемогами над Філом Джексоном, Паеа Вольфграмом, Девідом Бостісом і Монте Барреттом.
У жовтні 2000 року Кличко у бою з Крісом Бердом помстився за поразку свого брата і став новим чемпіоном за версією WBO. Далі була перемога над Дерріком Джефферсоном, успішний захист титулу технічним нокаутом проти американця Чарльза Шаффорда і «зняття скальпу» з досвідченого південноафриканця Френсіса Боти.
«Доктор Сталевий молот»
У червні 2002 року у США Володимир знову захистив титул у бою з олімпійським чемпіоном 1988 року Реєм Мерсером, а згодом нокаутував Джаміля Макклайна.
У березні 2003 року в Німеччині відбувся бій із ще одним південноафриканцем Коррі Сандерсом. Через недооцінку суперника вже у першому раунді Володимир двічі опинявся в нокдауні, а після чергового падіння рефері зупинив бій.
30 серпня Кличко у поєдинку за вакантний інтерконтинентальний титул чемпіона WBA вже у 1 раунді переміг аргентинця Фабіо Молі, а у грудні технічним нокаутом тріумфував над Даніелем Ніколсоном.
У квітні 2004 року Кличко зазнав вже третьої поразки в кар’єрі. Українець відправив американця Леймона Брюстера у нокдаун у 4-му раунді, однак той встояв і під кінець матчу дотис Володимира.
Черговий камбек Кличка викликав чимало запитань. У бою з американцем Деваррілом Вільямсоном 2 жовтня 2004 року Володимир діяв невиразно, втрачав рівновагу, пропускав удари і врятувався лише після зіткнення головами з суперником – лікар заявив, що бачить кістку у розсіченні й рефері зупинив бій, зафіксувавши перемогу українця технічним рішенням.
У квітні 2005 року Кличко нокаутував непереможеного Елісео Кастільйо, а у вересні вперше зустрівся з Семюелем Пітером. Володимир тричі побував у нокдауні, але вийшов переможцем за одноголосним рішенням суддів.
Згодом наш герой вдруге побив Кріса Берда, ставши новим чемпіоном за версією ІВF, потім захистив пояс у бою з непереможеним Келвіном Броком, тоді здолав обовʼязкового претендента Рея Остіна і вдруге захистив титул, взявши реванш за поразку від Леймона Брюстера.
23 лютого 2008 року відбувся обʼєднавчий поєдинок між чемпіонами у суперважкій вазі (перший з 1999 року) – Володимиром Кличком (за версією IBF і IBO) та Султаном Ібрагімовим (за версією WBO). Судді одноголосним рішенням оголосили переможцем українця.
Володимир продовжив переможну серію звитягами над Тоні Томпсоном, Хасімом Рахманом, Русланом Чагаєвим, Едді Чемберсом та Семюелем Пітером. 2 липня 2011 року відбувся об’єднавчий поєдинок проти британця Девіда Хея, на кону якого стояли титули WBA super, IBF, WBO, IBO та The Ring, який завершився перемогою Володимира одноголосним рішенням суддів.
У березні 2012-го Кличко легко впорався з французом Жан-Марком Мормеком. Цікаво, що у складі команди українця був Олексій Стаут – 14-річний хлопчик, хворий на невиліковну хворобу, мрією якого було познайомитися з Володимиром. Того ж року українець вдруге нокаутував Тоні Томпсона.
Після смерті Емануеля Стюарда у жовтні 2012 року новим тренером Володимира став американський боксер Джонатан Бенкс. Під його керівництвом Володимир здобув складну перемогу над непереможеним польським боксером Маріушем Вахом (двоє з трьох суддів віддали перемогу Кличку).
Українець зберіг чемпіонські пояси за версіями WBA, WBO, IBF IBO та The Ring. Ця перемога стала для 36-річного українського боксера 17-ю поспіль та 59-ю (51 нокаут) у карʼєрі. Варто зазначити, що ця поразка стала першою для Ваха, допінг-проба якого після бою показала наявність у крові поляка забороненого препарату.
Далі був успішний захист титулів з італійцем Франческо Пʼянетою і бій з росіянином Олександром Повєткіним у Москві. «Бій десятиліття» між двома олімпійськими чемпіонами не виправдав очікувань глядачів – українець без особливих проблем здобув перемогу (119:104) і 15-й раз захистив титули чемпіона світу, завдав першої поразки Повєткіну. За цей поєдинок Володимир отримав рекордний для себе гонорар у розмірі 17,5 мільйонів доларів.
У квітні 2014 року Володимир переміг австралійця Алекса Леапаї, завдав першої поразки болгарину Кубрату Пулеву і бив американця Браянта Дженнінгса.
28 листопада 2015 року Кличко згідно з рішенням суддів (112:115, 112:115, 111:116) зазнав поразки від офіційного претендента на титули WBA, WBO, IBO, IBF та The Ring Тайсона Фʼюрі.
Бій-реванш було двічі перенесено через вибрики «Циганського короля», а в жовтні британець добровільно відмовився від своїх чемпіонських титулів через неможливість їх захищати з причин психологічних проблем. Згодом в його допінг-пробі були знайдені сліди кокаїну.
29 квітня 2017 року в Лондоні на стадіоні «Вемблі» відбувся довгоочікуваний поєдинок за титули WBA Super, IBF, IBO між двома олімпійськими чемпіонами – британцем Ентоні Джошуа (2012) та українцем Володимиром Кличком (1996).
Попри тривалу перерву українець був у чудовій фізичній формі і в 6-му раунді відправив суперника у нокдаун. Ентоні зумів підвестися і 11-му раунді аперкотом повалив українця. Той встав, але за декілька секунд після відновлення бою знову впав.
Кличко таки зміг продовжити поєдинок, але рефері змушений був зупинити бій, адже українець вже не мав сил відповідати на важкі удари британця. Таким чином, Джошуа захистив свій титул чемпіона світу за версією IBF, а також виграв вакантні пояси IBO та суперчемпіона WBA.
3 серпня 2017 року Володимир оголосив, що вішає рукавички на цвях. За всю свою карʼєру Кличко переміг 23 боксерів за титул чемпіона світу у важкій вазі, побивши рекорд, що належав Джо Луїсу та Мухаммеду Алі (21 переможений суперник). Володимир володів титулом чемпіона світу протягом 4382 днів (12 років), що є найкращим показником за всю історію важкого дивізіону.
Кличко є рекордсменом за кількістю перемог у боях за титул обʼєднаного (абсолютного) чемпіона, а також володарем найдовшої серії захистів. Посідає 42 місце у рейтингу найкращих боксерів усіх часів незалежно від вагової категорії за версією BoxRec.
У 2021 році Володимир був включений до Міжнародної зали боксерської слави в перший рік свого допуску. Згідно з деякими оцінками, за свою карʼєру Кличко заробив від 150 до 250 мільйонів доларів.
Чутки про камбек
Завершивши карʼєру, спортсмен почав викладати у швейцарському університеті Санкт-Галлена. Він розробив курс під назвою CAS Change & Innovation Management. 9 листопада 2017 року ексбоксер заявив, що до останнього хотів провести реванш із британцем Ентоні Джошуа і навіть записав два відеозвернення – про відхід зі спорту і про реванш.
Згодом у пресі неодноразово писали, що Володимир готовий відновити карʼєру. Боксер заявляв про бажання побити рекорд і стати найбільш віковим чемпіоном. Він ділився кадрами тренувань з Олександром Усиком та брав участь у підготовці Евандера Холіфілда до бою з Майком Тайсоном. Згодом про бажання Володимира одягнути рукавички, щоб побити рекорд Джорджа Формана, заявив його промоутер Том Леффлер, але сам спортсмен підтверджувати інформацію не поспішав.
Життя після боксу
Володимир вирішив зайнятися бізнесом. Він створив компанію Klitschko, що спеціалізується на маркетингу, консалтингу та благодійності. Також, за інформацією ЗМІ, Кличко володіє дизайн-готелем та брендом, під яким випускає продукти харчування. Разом із братом він розвиває спортивну справу.
Восени 2023-го Кличко привернув увагу преси заявою про те, що не збирається вмирати за Україну та вважає, що буде корисним для країни живим. На той момент спортсмен жив у Німеччині та, за власним твердженням, робив усе, щоб знайти кошти на допомогу рідній країні.
Особисте життя
Перша дружина – Олександра Аліджанівна Авізова (1975 року народження), київська модель.
Володимир мав стосунки з німецькою акторкою, співачкою та телеведучою Івонн Каттерфельд. Свій роман вони навіть розіграли в німецьких комедіях «Красунчик» і «Красунчик-2». Івонн зіграла наречену та дружину Володимира Кличка.
Іншими дівчатами Володимира Кличка у різний час були українська топмодель Діана Ковальчук, чеська супермодель Кароліна Куркова, німецька модель Алена Гербер, американська акторка Люсі Лью, німецька журналістка та телеведуча Назан Еккес.
У 2009-му Кличко став зустрічатися з американською акторкою Гейден Панеттьєр, але згодом пара розлучилась. Втім, навесні 2013 року закохані знову зʼявилися на спільних фото, вони жили у цивільному шлюбі, при цьому декілька разів заявляли, що хочуть побратися.
9 грудня 2014 року у них народилася дочка Кайя Євдокія (своє друге імʼя дівчинка отримала на честь бабусі братів Кличків). У серпні 2018 року стало відомо, що пара розлучилася, проте зберегла дружні стосунки. Кличко забрав доньку в Україну, де вона жила разом із його матірʼю.
Восени 2022-го Гейден заявила, що Володимир не дозволяє їй бачитися з дитиною. За її словами, боксер зруйнував її життя – акторка після народження доньки зіткнулася з післяпологовою депресією і не отримала підтримки від партнера. Також у пресі писали про її алкогольну та наркотичну залежність.
У жовтні 2018 року на 56-й Конгрес WBC у Києві Володимир прийшов із норвезькою боксеркою Сесілією Брекхус.
Фільмографія
- 2001 – «Одинадцять друзів Оушена» (камео)
- 2007 – «Красунчик» (камео)
- 2009 – «Красунчик-2» (камео)
- 2009 – «Містер Кличко» (камео)
- 2009 – знявся у головній ролі у кліпі відомого рок-музиканта Кріса Корнелла «Part Of Me»
- 2011 – «Кличко» (камео)
- 2013 – «Кровʼю і потом: Анаболіки» (камео)
- 2015 – «Відданість»
- 2015 – «Здолати себе»
У фільмі «Красунчик» німецького режисера Тіля Швайгера Володимир зіграв себе, але у фільмі він – наречений німецької співачки Івонн Каттерфельд, хоча насправді ніколи ним не був.
У фільмі «Кровʼю і потім: Анаболіки» зіграв епізодичну роль, завдаючи ударів по груші, коли герой Марка Волберга тримав ту саму грушу, роздумуючи над своїм життям.
Документальний фільм «Містер Кличко» був підготовлений українським телеканалом «Інтер» і показаний в ефірі 20 червня 2009 року.
Цікаві факти
- На початку карʼєри в Німеччині братам Кличкам пропонували змінити громадянство.
- Володіє чотирма мовами: українською, російською, англійською та німецькою.
- Виходив у ринг під композицію Canʼt Stop американського рок-гурту Red Hot Chili Peppers.
- Володимир грає на ударних інструментах на аматорському рівні, захоплюється мистецтвом, катається на лижах та сноуборді, займається кайтсерфінгом та вейкбордингом, вболівальник «Динамо» Київ.
- У 2009 році Володимир виступив куратором українського павільйону на Венеційському бієнале.
- На честь братів Кличків названо астероїд № 212723, відкритий 14 вересня 2007 року в Андрушівській астрономічній обсерваторії, а також випущена поштова марка України (2010 рік).
- Разом із братом Віталієм та Сильвестром Сталлоне продюсував мюзикл «Роккі».
- Після проведеного дослідження у 1999 році (боксерську грушу начинили сенсорними датчиками) було виявлено, що сила лівого удару Володимира відповідає 400 кілограмам, а швидкість руху лівої руки становить 33,8 км/год. У 2013 році перед боєм з італійцем Франческо Пʼянетою Володимир виміряв силу свого удару правою рукою на манекені для краш-тестів – датчики зафіксували 700 кг.
- З 2017 року Володимир – член Наглядової ради Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр».
- 2 жовтня 2018 року Віталія та Володимира Кличків внесли до Книги рекордів Гіннеса, як братів-чемпіонів, які на двох провели найбільшу кількість боїв.
- На початку 2026 року Володимир став жертвою розіграшу російських пранкерів Вована та Лексуса. Один із ведучих, який представився польським політиком, вивів спортсмена на відверту розмову, яка торкнулася навіть роботи його брата Віталія.
Титули і нагороди
Аматорські
- 1993 – переможець юнацького чемпіонату Європи
- 1994 – срібний призер юнацького чемпіонату світу
- 1995 – чемпіон світу серед військовослужбовців
- 1995 – срібний призер чемпіонату Європи
- 1996 – олімпійський чемпіон (у ваговій категорії понад 91 кг)
Професійні
- 1996 – хрест «За мужність» – за видатні спортивні перемоги на XXVI літніх Олімпійських іграх в Атланті, особистий внесок у піднесення авторитету і престижу України у світі
- 1998 – міжнародний чемпіон світу за версією WBC
- 1999 – інтерконтинентальний чемпіон світу за версією WBA
- 1999 – чемпіон Європи за версією EBU
- 2000 – міжнародний чемпіон світу за версією WBC
- 2000-2003 – чемпіон світу за версією WBO
- 2003 – інтерконтинентальний чемпіон світу за версією WBA
- 2005 – чемпіон Північної Америки за версією NABF
- 2005 – чемпіон Північної Америки за версією WBO NABO
- 2005 – володар найпрестижнішої медіапремії Німеччини – Bambi (разом з Віталієм Кличком)
- 2006 – орден «За мужність» I ступеня – за мужність, самовідданість і волю до перемоги, виявлені у поєдинку за чемпіонський титул у суперважкій категорії престижної версії професійного боксу Міжнародної боксерської федерації (IBF), піднесення міжнародного спортивного авторитету України
- 2006 – чемпіон спорту ЮНЕСКО
- 2006-2015 – чемпіон світу за версією IBF
- 2006-2015 – чемпіон світу за версією IBO
- 2008 – суперважкоатлет року за версією WBO
- 2008-2015 – чемпіон світу за версією WBO
- 2009-2015 – чемпіон світу за версією The Ring
- 2011-2015 – суперчемпіон світу за версією WBA
- 2017 – кавалер Ордену Свободи – за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм