«... Звільнився з роботи, вже не можна було поєднувати. А що робити? Допомогу фронту зараз важливіше». «Як бізнес? Та спасибі партнеру, відпрацьовує за мене. Я цим зараз зовсім не займаюся. У мене на сім'ю годину часу, потім поїсти - і завалитися спати». «Так, я зараз - волонтер. Ну, з бізнесом справа погано, довірився я одній людині, а він підвів. Х**й з ним, я про це намагаюся не думати. Он, хлопці життям ризикують, а я що, про бабки повинен переживати?». «Спасибі дружині і батькам, займаються тим, чим повинен займатися я. Я перед ними в неоплатному боргу». Це цитати з моїх інтерв'ю і приватних бесід останніх місяців.
Я довго думав: чому стільки класних бізнесменів, стільки талановитих топ-менеджерів зайнялися волонтерством? Можна, звичайно, сказати очевидне: рецепти ефективного управління - вони багато в чому універсальні. Якщо зміг якісно збудувати регіональну мережу кіосків або придумати круте IT - напрацювання, з великою часткою ймовірності вийде і забезпечити добровольців берцями, спецназ - гідним зброєю, лікарів - швидкими ...
Але суть все ж, я думаю, ось у чому: широта помислів і поривів. Готовність розпочати життя з аркуша. Зухвалість зробити те, чого не може (або заважає) зробити) держава. Цей талановитий бізнес-прагматизм в з'єднанні з цією душевною щедрістю і створив наше волонтерський рух. Особливо - кращих з кращих в ньому. За ці місяці я побачив у цьому русі безліч гідних людей. Я сам став краще, спілкуючись з ними. Спасибі вам, дорогі мої волонтери.