Ані техніки для військових, ані грошей. Волонтери заявляють, що їх ошукав львівський розробник міні-танка-розвідника. Про його винахід рік тому розповідали в майже усіх загальнонаціональних ЗМІ. Такі розробки дійсно дуже потрібні на фронті. Утім, розробник припинив відповідати на дзвінки.
Маленький броньовичок рік тому став справжньою сенсацією. Обладнаний камерами, керується дистанційно та значно дешевший від іноземних аналогів. Про розробку львівських інженерів прошуміли ледь не усі загальнонаціональні ЗМІ.
Волонтер Яна вперше побачила танк-розвідник у новинах. Одразу зацікавилася. Адже машиною можна керувати дистанційно.
«Він замінив би собою військових, які у нас гинуть ледь не щодня», – зазначила волонтерка Яна Сердюк.
Розробник тоді заявив: будуть гроші – зможуть робити по 300 одиниць техніки на місяць. Волонтери перекинули чоловіку перші 80 тис. грн. А згодом на прохання інженера – ще близько 100 тис. грн, але вже на особистий рахунок. Відтак підписали договір на два танки. З цього моменту історія розвивалась в найкращих традиціях Остапа Бендера. Чоловік техніку виготовив, але запізнився на кілька місяців.
«Робот-розвідник був лише один, другого не було взагалі в природі, він проїхав кілька метрів, з нього пішов дим і він просто загорівся», – розповіла Яна Сердюк.
І так сталося не лише з Яною. Одного робота-розвідника купили працівники Львівського оперного театру. На власні очі машини не бачили. Одразу передали броньовик 80-й бригаді.
«в нас є всі документи, акти передачі, є прізвища людей, які отримали, і ми перевіряли, його забрали на передову», – згадує артистка оркестру Львівського оперного театру Ольга Дудча.
Сам інженер на той момент уже неохоче йшов на контакт. Обіцяв, що все зробить. А потім просто перестав відповідати на дзвінки. Зрештою, волонтери ані грошей, ані техніки так і не побачили. А тому написали заяву до поліції. Але і тут проблема – слідчий начебто не має бажання розслідувати справу.
«Минуло півроку, а ми нічого так і не отримали, ніякої відповіді», – бідкається волонтерка Яна.
Автор ідеї – Ростислав Пасічник. Це він створив компанію, яка, власне, і розробляла спецтехніку. Зв’язатися з ним нам не вдалося – чоловік не бере слухавки. За адресами підприємства – юридичною та виробництва – ми нікого не зустріли. Хоча, кажуть, що в офісі хтось буває ледь не щодня.
Врешті-решт нам вдалося поспілкуватися із секретарем Ростислава. Саме Марта, за словами волонтерів, їм погрожувала та просила більше не телефонувати. Почувши, що на зв’язку журналісти, жінка поводиться по-іншому. Більш приязно, але про свого начальника говорити не погоджується.
Волонтери вже збираються писати заяву особисто на ім’я голови Нацполіції Хатії Деканоїдзе. Ми і далі розшукуємо тих, хто теж купував цього броньовика. А ще готові вислухати аргументи інженера Пасічника.