Юлія та Сергій Гакови, волонтери з Краматорська, приїхали до Львова провідати бійців зі зони АТО, яким допомагали та з якими були в полоні. Подружжя організувало у своєму рідному місті волонтерську роботу. Разом з друзями вони допомагали українській армії навіть під час окупації ДНРівцями.
«Військовим потрібна була допомога, навіть елементарне – одяг, їжа, медикаменти. Багато хто хворів, бо вони лежали на землі, несли бойове мистецтво», – розповіла Юлія Гакова.
Збирали гроші лише серед перевірених людей, аби купити бійцям ліки та амуніцію. Навіть у соцмережах не рекламували своєї роботи, боялись, що хтось їх здасть ополченцям, які і так розпитували сусідів про тих, хто допомагає українським солдатам. «Це було дуже страшно. Коли ми купували ліки в аптеках, ополченці виходили дивитись на номери машин. Хтось міг піти у виконком, сказати, що ти купуєш ліки, і ти міг опинитись у підвалі СБУ у Слов’янську», – додала волонтерка Юлія.
Під час чергової поїздки до наших військових у Новошахтарськ чоловік Юлії Сергій потрапив у полон. Його разом з друзями кинули в яму без світла та вентиляції у Сніжному. Там чоловік провів 22 дні. «Спочатку нас випускали на вулицю зранку і ввечері, але це було перші два дні, а далі – раз на добу, на 5 хвилин. Били лише першого дня, а ось з українських військових знущались, особливо коли у когось з ДНРівців був поганий настрій», – пригадує Сергій Гаков.
Завдяки зусиллям волонтерів Сергія обміняли. Та попри все подружжя і далі працюватиме на благо нашої армії. Зараз Гакови та їхні друзі допомагають українській армії відкрито. «Це життєва необхідність у наших краях. Яка б армія не була, може трохи непрофесійна, десь некомпетентна, але це наша армія. Ми українці, це наша земля, щоб ополценці не говорили, а ми тоді де? Це наша земля і наші хлопці, наші солдати. Нашим дітям тут жити. І ми не хочемо жити в цьому бардаку, з бандитами нам не по дорозі», – переконані волонтери.