Життя цієї крихітної красуні висіло на волосині. Ніхто з лікарів не давав гарантії, що маля виживе, бо вади, з якими дівчинка з’явилася на світ, були не просто важкі, а надважкі. І важила вона всього трішки більше кілограма. Та маленька виявилася бійцем.
Аделіна, так звати маленьку, народилася на 32 тижні вагітності з вагою 1 кг 350 г. Народилася природним шляхом, але з дій лікарів мама зрозуміла, що з донечкою щось не так.
«Після народження мені поклали дитину на груди лише на кілька секунд, я встигла її поцілувати, а тоді відразу забрали, викликали «швидку» і повезли в дитячу лікарню на вул. П. Орлика. Поки я відходила після пологів, моя дівчинка була в реанімації», – каже мама дівчинки.
Спеціалісти лікарні св. Миколая почали з’ясовувати, що з малям. Після різноманітних обстежень діагноз приголомшив не лише батьків, а й лікарів. Пізній неонатальний сепсис. Виразково-некротичний ентероколіт. Кишкова непрохідність. Вроджена двобічна пневмонія. Інфекція сечовивідних шляхів.
Некротичний ентероколіт, кажуть хірурги, це – важка патологія, яка дає дуже високу смертність серед новонароджених. Якщо дитина народилася далеко від спеціалізованого медзакладу, де їй можуть надати всю необхідну допомогу, шанс вижити дорівнує нулю.
На щастя, Аделіна потрапила в руки спеціалістів через неповних три години після народження. І над нею і вдень, і вночі чаклували реаніматологи, неонатологи, педіатри, хірурги.
Маленька, як пояснили лікарі, народилася з незрілим кишківником: частина кишківника дозріла, а частина не була готова працювати поза утробою матері. І після народження ця незріла частина кишківника дуже швидко почала відмирати, що спровокувало у немовляти перитоніт.
Іншого виходу як оперативне втручання не було. Ризик, що організм може не витримати операції, був дуже високий. Навіть якщо маля перенесе операцію, ніхто не міг дати гарантії, що кишківник запрацює, адже здоровою залишилася дуже мала частина. І дитині було всього кілька днів.
До складу операційної бригади увійшли дитячі хірурги Галина Курило, Оксана Лебедевич, дитячий реаніматолог Володимир Чуйко, анестезіологи Денис Сурков і Сергій Шиш.
Дівчинку оперували двічі. Під час першої операції хірурги лише очистили черевну порожнину від усього зайвого: забрали змертвілу частину кишківника, яка практично розлізлася, калові маси і вивели маленькій стому. Більше на той час зробити було неможливо, зважаючи на «букет» недуг, що виявили у немовляти.
Виходжувати Аделіну після операції було вкрай важко. Маленька тривалий час харчувалася лише через вену, їй доводилося вводити багато ліків. Після операції, коли забрали усе зайве, вона важила всього 1,08 кг. Та їй допомагала боротися за життя команда спеціалістів: реаніматологів, неонатологів, педіатрів, хірургів. І організм дитини справився з викликами.
«Коли стан дитини дещо стабілізувався, ми провели другу реконструктивну операцію: здорові частини кишківника зшили докупи і створили нову кишкову трубку. Нам довелося зшити сім фрагментів і накласти 10 анастомозів. Здорової кишки було дуже мало, і з’єднавши уцілілі частини між собою, у нас не було гарантії, що кишківник запрацює і дитина виживе», – каже дитячий хірург Галина Курило.
Друга операція була 28 жовтня, під час якої маленькій також забрали стому. Післяопераційний період проходив непросто, треба було чекати, поки заживуть рани в кишківнику, поки він запрацює, загоїться передня черевна стінка. І знову біля крихітної пацієнтки чаклувала команда лікарів.
За словами Галини Курило, до їхньої лікарні щороку потрапляє дві-три дитини з таким діагнозом, як у Аделіни. Серед усіх маленьких пацієнтів, яких оперували раніше, Аделіна була однією з найважчих. Є діти, які при народженні важили всього 800, 900 г і які перенесли схожі операції. Зараз їм уже 3-4 роки і вони час від часу приїжджають на контрольні огляди. З ними все гаразд: кишківник працює, вони нормально харчуються, розвиваються і нічим не відрізняються від інших дітей.
Зараз Аделіні вже чотири місяці. Вона вдома. Дівчинка з апетитом їсть, набирає вагу. Важить вже майже 3 кг. До рятівників з дитячої лікарні навідується лише на контрольні огляди. Останній був 22 грудня. Дитячий хірург і педіатр станом маленької пацієнтки задоволені.
«Донечка вже показує свій характер. Звикла, що всі її носять на руках, тож лежати у ліжечку не хоче, а на руках лежить тихенько. Їсть з пляшечки і цього тижня за порадою лікарів будемо збільшувати кількість їжі», – каже щаслива мама.