Остання прес-конференція Володимира Зеленського сколихнула країну – і справа не тільки у великій кількості резонансних заяв про «державний переворот», війну, «вагнерівців». Багатьох вразила надмірна емоційність, навіть знервованість президента.
Як відомо із системного аналізу, систему характеризує не помилка, а реакція на помилку. Судячи із відкриття кримінального провадження ДБР щодо Бутусова, система президентської вертикалі цей тест вчергове не пройшла.
Взагалі виглядає так, що медійна креативність та нестандартні дії на внутрішній та зовнішній арені Зеленського починають себе вичерпувати. Концентрація влади в його руках починає надто сильно тиснути на нього. При такій концентрації максимально зростає рівень відповідальності за усі помилки. Щоби система державного управління була, щонайменше, стабільна, потрібні або швидкі професійні дії Гаранта та його команди із подальшим відновленням сил противаг та політичної конкуренції, або повільне сповзання у авторитаризм. Проте для останнього варіанту потрібна сильна силова вертикаль та готовність до цього суспільства. Ані одного, ані другого в Україні, слава Богу, не прослідковується.
Можна стверджувати, що інституційна спроможність команди президента не справляється із сьогоднішніми викликами в країні та за її межами. Усе частіше тіні чорних лебедів пропливають над Україною. Звичайно, Володимир Зеленський це відчуває — і тиск, що в результаті на нього чиниться, починає вичерпувати його психоемоційні сили. Проблема тільки в тому, що нестабільність у вищих владних кабінетах збільшує нестабільність і в країні в цілому. І це все на фоні енергетичної кризи та потенційної воєнної ескалації.
Як сказано у відомому телесеріалі: «Зима близько»…