«Що нам з тої пам’ятки», – говорили нашій групі журналістів мешканці с. Урич (Підгородецька сільрада, Сколівський район Львівщини) про наскельне місто-фортецю «Тустань». Ці слова на декілька секунд настільки приголомшили, що видавити хоч якесь логічне речення на захист єдиної у своєму роді пам’ятки не лише в Україні, а й Європі було складно.
Таке саме подивування було у мене, коли почула, що громада одного з сіл Львівщини хоче продати дерев’яну церкву – пам’ятку 17 століття.
Стало зрозумілим, чому ніхто із місцевих мешканців не став на заваді будівництва, яке ведеться неподалік пам’ятки. У гірських селах є проблеми із роботою, але…
Нашу психологію настільки спотворено, що ми все ще діємо за принципом – доки грім не гряне. Коли у сусідній нам Польщі готові дмухати на кожен найдрібніший камінчик – бо це історія, то в нас пам’ятки спотворюють, розбирають на каміння для огорожі.
Трохи історії
Місто-фортецю Тустань (ІХ-ХVІ ст) збудували на трьох скельних групах. Скелі слугували природними стінами, проміжки між ними будівничі заповнили дерев’яними колодами. Фортеця була важливим стратегічним пунктом, входила до єдиної системи Карпатської лінії оборони південно-західних рубежів Київської Русі, а згодом і Галицько-Волинського князівства. В історичних джерелах уперше Тустань згадується у літописі (1333-1384 рр.) підканцлера короля Казимира Янка з Чарнкова та у польського історика Яна Длугоша під роком 1340. Фортеця вдало входила у міжнародні торгові зв’язки як контрольний пункт до карпатських перевалів. За словами директора Державного історико-культурного заповідника «Тустань» Василя Рожка (який продовжив справу свого батька Михайла Рожка, що досліджував фортецю), наскельне місто-фортеця знаходилось на Великому шовковому шляху. Тустань відігравала роль прикордонного та митного центру між Галицько-Волинським князівством та Угорщиною, а пізніше – між Польським королівством та Угорщиною. Багаторічний дослідник цієї пам’ятки Михайло Рожко, який почав займатися її вивченням у 1971 році, на основі детального дослідження залишених слідів та археологічних розкопів виконав графічну реконструкцію Тустані. Зараз пам’ятку планують внести до списку світової спадщини ЮНЕСКО.
Втім, навіть не знаючи про історію пам’ятки, лише дивлячись на велич цих скель, та краєвид, який з них відкривається, важко зрозуміти, як комусь прийшло у голову бажання все це спотворити.
Будую хату собі скраю
Вочевидь, збудувати власну фортецю поблизу середньовічної вирішили власники земельної ділянки у 0,4093 га, що розташована біля пам'ятки. Правда, перед тим, як починати будівництво, забули поцікавитись, яких саме резолюцій потребує реалізація їхнього плану. Байдуже, що це територія комплексної охоронної зони пам’ятки археології національного значення «Городище літописного міста Тустань», Державний історико-культурний заповідник «Тустань», що поблизу Національний парк «Сколівські Бескиди». Байдуже, що є наказ Міністерства культури і туризму України № 90/0/16-10 від 26.02.2010 р. «Про затвердження науково-проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам’яток та історичних ареалів та занесення об’єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам’яток України». Додамо, що про цей наказ було офіційним листом від управління охорони культурної спадщини Львівської ОДА повідомлено підгородецького сільського голову Богдана Андрейківа.
«Законом було знехтувано», – вважає директор заповідника і додає, що власника ділянки приваблює будівництво готельно-ресторанного комплексу з огляду на постійно зростаючий потік туристів, які приїжджають протягом туристичного сезону (за неофіційними даними, 50 тис. осіб) та під час щорічного фестивалю «ТуСтань!» Втім, чоловік власниці земельної ділянки, підприємець з Борислава Михайло Щур спростовує інформацію, що на зазначеній ділянці він будуватиме готельно-ресторанний комплекс. Чоловік наголосив, що вперше чує таку інформацію і насправді будує для себе будинок, де хоче зустріти старість. Зауважимо, будинок площею 400 метрів квадратних на два поверхи з мансардою. Відповідно до законодавства на цій території заборонено проводити будь-які будівельні та земляні роботи, не пов’язані з дослідженням та експлуатацією пам’ятки без відповідного дозволу Державної служби з питань національної культурної спадщини. Такого дозволу зазначена служба не видавала. Але про всі ці порушення М.Шур не знав. Як і не знав, що дані, наведені у документах, на які він посилається щодо законності свого будівництва, не відповідають дійсності.
Неправдиві дані
Зокрема у документах, які стосуються зміни цільового призначення ділянки з ведення особистого селянського господарства на землю для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, зазначено, що будівництво має вестися на відстані одного кілометра від фортеці та 200 метрів до потічка. Реальна ж відстань до фортеці становить 150-200 метрів, до потічка, певно, немає і двадцяти. На основі неправдивих даних щодо відстані управління охорони культурної спадщини ЛОДА погодило відвід земельної ділянки під зміну цільового призначення відповідно до рішення сесії сільської ради. «Йшлося про індивідуальну житлову забудову на відстані 1 км, а не безпосередньо біля пам’ятки. Ми не проти розвивати цю територію, у нас є декілька інвестиційних проектів, у тому числі з будівництва готельно-відпочинкового комплексу, але із дотримання всіх норм, зокрема на дозволеній відстані», – говорить начальник управління охорони культурної спадщини Львівської ОДА Василь Івановський. Він також наголосив, що будувати в охоронній зоні готель ніхто не дозволить. Рішення сільської ради про зміну цільового призначення ділянки також ґрунтувалось на наведеній у документах інформації про відстань у 1 км. Можна зрозуміти, що чиновники ОДА могли надати дозвіл, ґрунтуючись на згаданій інформації, але як це могли зробити місцеві депутати, сільський голова? Неозброєним оком видно, що до фортеці не більше 150-200 метрів. Про те, що ухвалу сесії сільради про зміну цільового призначення земельної ділянки порушує законодавство, підтверджують і в управлінні Держземінспекції Головного управління Держкомзему у Львівській області. «Інспекція навпаки засвідчує порушення чинного законодавства. Зокрема, в листі від цієї установи, яке я отримав на мій запит, зазначається «…на думку Управління Держземінспекції Головного управління Держкомзему у Львівській області, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №542799 від 10.08.2009р. гр. Щур О.І. на території Підгородецької сільської ради Сколівського району для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд виданий з порушенням вимог чинного законодавства», – повідомив депутат Львівської облради Олександр Ганущин. Втім, як зазначено у повідомленні депутата, у листі-відповіді, який надійшов на його звернення до Сколівської РДА за підписом голови РДА Михайла Гнатишина, йдеться про те, що порушень чинного законодавства при забудові ділянки, прилеглої до скельних комплексів Державного історико-культурного заповідника «Тустань», райдержадміністрацією не виявлено.
Сільський голова Богдан Андрейків щодо рішення сільради розводить руками і наголошує, що немає у раді коштів, щоб дістатися до пам’ятки і перевірити відстань, що не знає законів, що дирекція заповідника забороняє місцевим мешканцям заходити на його територію.
Як розповів В.Рожко, підприємець хотів також змінити русло потічка, оскільки він розмиває берег, замість того, щоб його укріпити, бо це значно дорожче. Хоча сам підприємець запевняє, що на нього зводять наклеп, що насправді він хотів укріпити береги і навіть готовий будувати житло за тим проектом, на який йому вкажуть, і в жодному разі не будуватиме готель.
Виходить дивна ситуація, бо мешканці села, як нам зазначив В.Рожко, говорять, що розраховують на роботу у готелі та ресторані. «Когось пообіцяли працевлаштувати офіціантом, когось кухарем. Зараз пан Шур налаштовує громаду, щоб вона підтримала будівництво», – розповів директор заповідника.
Всі ці закиди пан Михайло спростовує. «Тут ниточка тягнеться до обласної і навіть Верховної Ради. Я готовий змінити проект, будувати, як скажуть. Під старовину – так під старовину. Мене просто хочуть прибрати з цієї ділянки. Щоб мене тут не було, мені пропонували її продати, навіть погрози були», – говорить підприємець і додає, що відстоюватиме свої інтереси у суді, бо вважає, що він має всі необхідні дозволи. Підприємець також зазначає, що у цій справі має свій меркантильний інтерес і директор заповідника, який, начебто, сам хоче розпочати тут бізнес. На запитання щодо невідповідності даних у документах, відповідає – документи виготовляла одна із спеціалізованих львівських фірм. Її назви підприємець на той момент не пам’ятав.
Відстоювати свої позиції через суд хоче і директор заповідника. 17 червня Сколівський районний суд Львівської області розглянув позовну заяву колективу Державного історико-культурного заповідника «Тустань» щодо незаконного будівництва будівельного комплексу у найсуворішій охоронній зоні пам’ятки і ухвалив рішення про забезпечення позову в частині призупинення будівництва до вирішення справи по суті.
«Будівництво дійсно зупинили, але є низка моментів, про які я вже говорив – мешканців населеного пункту налаштовують проти нас. Обіцяють роботу. Люди не розуміють, що будинок у тому вигляді, яким його хочуть збудувати відповідно до містобудівного обґрунтування, яке також видали з порушенням чинного законодавства, зруйнує майбутнє пам’ятки, селища, як туристичного центру. Ми маємо план розвитку цієї місцевості. Він також передбачає створення агроосель, закладів харчування, сувенірних крамниць. Робота буде. Ми хочемо проводити тут світлові шоу ввечері, виводити на скелі світлове зображення фортеці, яке графічно реконструював Михайло Рожко», – додав В.Рожко. На підтримку слів директора заповідника про підтримку, яку надає місцеве населення підприємцеві свідчить також коментар голови сільради. Він обіцяв минулого тижня підняти питання щодо скасування рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки на сесії. «Я неспроможний це зробити, забудовник має велику підтримку депутатського корпусу. Ми домовились про тристоронню зустріч – директор заповіднику, представники сільради, забудовник. Спробуємо досягти консенсусу», – зазначив сільський голова.
Зважаючи на розповіді мешканців села про те, що навіть за місце для продажу сувенірів односельчани сперечались «не на словах», важко уявити, що на цій ділянці підприємець хоче звести собі двоповерхову «хатку» лише для того, щоб милуватись Тустанню на схилі літ. Маємо надію, що суд прийме рішення на користь пам’ятки. Було б також доцільно пояснити мешканцям села, що вони зможуть заробляти кошти і у випадку, коли готель чи ресторан буде збудовано у дозволеному місці, тим більше, що плани розвитку Тустані є і в обласної влади і дирекції заповідника. Власнику ж земельної ділянки, якщо він хоче на ній будувати не житло, а готель, можна порадити придбати чи отримати взамін ділянку в іншій частині села.
Ілюстрації взято з сайту Державного історико-культурного
заповідника „Тустань“