Останнім часом багато розмов про українські дороги. Про них зараз говорять містобудівники, урбаністи, архітектори, політики всіх рівнів, місцеві управлінці та часто пересічні громадяни. Дороги будують, ремонтують або не звертають на них увагу. Тому часом дуже корисно почути того, хто в темі щодня і в темі не теоретично, а «на практиці».
Моєю позицією завжди було: не говорити про дороги, а робити їх. Проте я хочу аби суспільство знало більше про роботу дорожників, говорило частіше про українську культуру пересування та поводження на дорогах. Із зануренням трохи глибше в ці теми багато речей стануть зрозумілішими.
По приклади далеко ходити не треба – візьмемо проблему засмічених узбіч. Це стосується всіх доріг і трас, але прикордонних зон особливо. Якщо ви перетинали хоч якийсь пропускний пункт на кордоні України з Європою наземним транспортом, то бачили різницю у чистоті узбіч в нас та по той бік кордону.
Гори будівельного сміття та побутових відходів, які люди звозять під кордон, десятки кілометрів придорожніх смуг у смітті, яке розносить вітер, – це щоденна реальність українських дорожників у прикордонній зоні біля Рави-Руської.
Чомусь, на жаль, є багато людей, кому зручніше завантажити машину відходами та скинути непотріб на плечі дорожньої служби: «як прибиратимуть, то і моє сміття заберуть», ніж зробити все за правилами та законом. І це ще один з «кращих» сценаріїв, коли скидають сміття в баки чи біля баків, гірше – коли причепами вивозять в лісосмугу чи в самісінький ліс. Був нещодавно випадок поблизу Жовкви, коли наші дорожники впіймали такого горе-господарника й змусили все сміття позбирати.
Так, законом передбачені штрафи, але не вистачає, мабуть, людського ресурсу, щоб кожного такого порушника зловити за руку та накласти штраф.
Розкидане по дорогах сміття призводить до того, що дорожники змушені по декілька разів на тиждень витрачати левову частину робочого часу на прибирання придорожньої смуги. Так, це також входить в обслуговування доріг. Хоча за цей час можна зробити багато інших корисних речей: помалювати декілька кілометрів огорож чи кілька зупинок, оновити, де треба, розмітку, ба навіть покосити ту саму траву при дорозі. Проте через прибирання сміття всі інші процеси виконуються довше.
Окрім додаткової роботи для дорожників, сміття може стати причиною аварії на дорозі. Так, ті самі великі мішки чи крупне сміття, винесене на проїзну частину вночі, сприймається водієм як перешкода. В темну пору важко зорієнтуватися, що перед тобою: тварина, людина чи мішок зі сміттям. Тож водій в таких випадках мусить діяти інтуїтивно, і нерідко змушений виїжджати на зустрічну смугу чи різко викручувати кермо, щоб не наїхати на перешкоду – а це небезпечно.
З настанням літа й високих температур з’являється ще одна проблема – вантажівки, які їдуть вдень (з порушеннями) по підтопленому асфальту, від чого дорога буквально «пливе» під вагою. Що вже говорити про фури, які часто-густо їдуть з вагою, що перевищує норму в декілька разів. Стоїть знак обмеження ваги до 24 тонн на місцевій дорозі, а їде машина з понад 30 тоннами, або на дорогах державного значення з обмеженням в 40 тонн, що частіше трапляється, їдуть машини вагою понад 60 тонн. Благо, в червні прийняли Закон про підвищення штрафів за порушення вагових норм на дорогах. Щиро сподіваюсь на дію цього закону, адже вантажівки з перевантаженням їдуть, дороги нищаться, а все каміння летить в підрядників, які начебто погано зробили дороги.
В обслуговування доріг входить також утримання зупинок, працівники дорожніх служб мають чимало клопоту з обмальованими стінами, які доводиться відмивати та фарбувати заново. Тому тут також апелюємо до людської поваги та відповідальності.
Досі, і доволі часто, крадуть дорожні знаки чи навіть цілі зупинки. Так сталося поблизу Краківця у травні: серед білого дня хтось зрізав буквально врівень з землею опори і разом з накриття поцупив зупинку.
Неодноразово, працюючи на об’єктах, наші дорожники стикаються із зневажливим ставленням від водіїв. Повага до чужої праці, як не сумно, поки не стала загальною звичкою для українців. Були випадки, коли по щойно укладеному асфальту проїжджав гусеничний трактор, хтось переганяв через дорогу велику рогату худобу або просто водій захотів бути першим, хто проїдеться по новенькій дорозі. Це все залишає на дорозі вм’ятини та пошкодження, які, звісно, доводиться усувати, витрачаючи на це час і гроші.
Направду, негативних прикладів під час роботи дорожників вдосталь. Але більшості з наведених вище історій не існує з перетином європейського кордону. Не тільки іноземці у себе вдома поводяться інакше, українці також не дозволяють собі перейти дорогу у невизначеному місці чи викинути сміття з вікна машини.
Чому так стається? Якщо вивчити закордонний досвід, то знайдемо відпрацьовану роками систему штрафів за найменші порушення. Правило є правило.
Викинув сміття у непризначеному для цього місці – штраф, перевищив вагу вантажу чи швидкість руху – штраф, вкрав знак – тебе знайдуть та покарають. І це працює на всіх рівнях. Люди про це завжди пам’ятають.
Органічний процес культурних змін триває не одне покоління. Так, я бачу, що ситуація змінюється на краще, адже спостерігаю за усім вже понад 20 років, відколи почав працювати в обслуговуванні доріг.
Одним зі шляхів розв’язання проблеми відсутності культури на дорогах, у всіх можливих значеннях цієї фрази. Бачу посилення контролю за порушеннями та допрацювання системи штрафів у разі недотримання правил. Ну і, звісно ж, широку просвітницьку діяльність, аби ще при отриманні прав, з 18-19 років у водіїв комплексно, із вивченням правил дорожнього руху, паралельно формувалася і культура користування дорогами, якими вони пересуваються.