У четвер, 5 лютого, під час чергового обміну полоненими в Україну повернули 46-річного бійця 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила, жителя села Великий Дорошів Назара Далецького. Військовий зник безвісти у травні 2022 року поблизу Куп’янська, а у вересні того ж року родині офіційно повідомили про його загибель. У громаді відбувся похорон. ZAXID.NET завітав до мами українського захисника Наталії Далецької, який після майже чотирьох років російського полону повернувся в Україну.
***
Назар Далецький пішов на фронт на початку повномасштабного вторгнення. До війська він потрапив лише з третьої спроби. До цього мав бойовий досвід і чотири ротації в зоні АТО. У травні 2022 року він потрапив у полон. Родина бачила відео з російських джерел, на якому Назар був серед групи українських військових, захоплених окупантами.
«Мені подзвонили пізно ввечері і сказали російською: “Ваш син у полоні. З ним все добре”. В мене зразу думка промайнула – якийсь командир його. Я запитала: “хто це?”, а мені відповіли теж російською:”Той, хто брав його в полон”. Так ми зразу знали, що він був в полоні, а потім ми ще на відео його побачили в полоні з цілою групою солдатів. Але потім цілий рік не було інформації. Ми їздили в поліцію, в мене брали ДНК», – згадує Наталія Далецька.
У травні 2023 року родині повідомили, що за результатами ДНК-експертизи встановлено загибель Назара. За словами матері, їй сказали, що збіг ДНК становить 99,9%. Тіло привезли для поховання, жодних останків родині не показували.
«Я кажу: “може, це не він, може, ще раз перевірити”. А мені відповідають: “якщо не хочете забирати – ми його тут поховаємо”. Яка мама на таке піде? Ніяка. Я сказала, щоб везли сюди. ДНК зійшлося. Похорон був у травні 2023 року. А загинув він, як нам сказали, 25 вересня 2022 року. Тоді якраз у нього був день народження – йому виповнилося 43 роки», – каже мати захисника.
Наталія Далецька говорить, що дуже важко пережила смерть сина.
«Я поклала в труну костюм спортивний, він дуже тепло любив. Поклала взуття. Військова форма лежала в труні. Труна була відкрита, лежав кульок з останками і зверху військова форма. Ще до похорону я цілий тиждень плакала. Тиск 220 був. Щоб похорон пережити, напилася заспокійливих», – пригадує важкий час мама захисника.
«На день народження сказали, що є новина»
Родина вже готувалася до встановлення пам’ятника, і навіть отримувала виплати через загибель. Але у серпні 2025 року з’явилася інформація, що Назар Далецький живий.
«Мої рідні вже знали, але мені не казали, не хотіли тривожити. В мене четвертого вересня день народження і прийшла одна племінниця, друга, двоюрідні сестри і я бачу, що вони щось крутяться, крутяться. Але я не розумію, що вони хочуть. А вони кажуть: “в тебе є велика новина на день народження – твій Назар живий”. Ви собі не не можете уявити, як це таке почути після стількох років похоронення. Але Богу дякувати, що живий. Я кажу їм: “я не вірю, аж поки не почую його голосу», – ділиться пережитим Наталія Далецька.
5 лютого жінка таки почула голос свого сина, якого вдалося повернути з полону на Батькіащину.
«Я вже, хоч і чула його голос, але ще не можу в це повірити, що я його дочекалася. Бо це дуже довго було. А вчора, то взагалі я в такому шоці була. Чула його голос, а він таким бадьорим голосом називає мене: “мамо”! Я тільки запитала, чи є руки і ноги, бо думаю, ДНК з чогось робили... Сказав, що все на місці. Я дуже щаслива, я так на нього чекала, хоч я вже знала, що я його похоронила. Вчора ввечері ще подзвонив мені, ми розмовляли, а мене так трусило, наче я на морозі 40 градусів стояла. Я лягла, мусила випити таблетки, бо не могла заспокоїтися», – каже радісно жінка.
За словами матері, син пробув у полоні майже три роки і дев’ять місяців. Він розповідав про катування, побиття та важкі умови утримання.
«Я тепер маю для кого жити. Я дочекалася. І дуже хочу, щоб усі мами дочекалися своїх синів», – каже жінка.
Наталія Далецька вже з нетерпінням чекає на зустріч із сином. Тим часом зазначає, що потрібно провести ексгумацію могили, адже там похований чийсь син, тато, чоловік.