«Без акцій у підтримку української мови, українського слова українці залишаться без’язикими та безголосими», - зазначила 21 лютого, у День рідної мови, прозаїк, викладач кафедри театрознавства та акторської майстерності Львівського національного університету ім. І.Франка Ніна Бічуя.
«Сам факт присутності письменників говорить про бажання порятувати свою мову і порятувати майбутнє покоління, щоб воно не стало безголосим. Зараз випадково тримаю книжку «Українська мова у ХХ сторіччі: історія лінгвоциду (Лариси Масенко – ред.), де мова йде про лінгвоцид, який майже пов'язаний з геноцидом. Втратити мову – це втратити свою націю і свою ідентичність. Глобалізація не повинна означати зникнення окремих мов, це, може, навіть навпаки має бути вияв цих мов в єдиній системі», - зазначила Ніна Бічуя в коментарі ZAXID.NET .
Письменниця розповіла, що у згаданій книзі Лариси Масенко є не тільки документи, а й цілий список звичайних українських слів, які також були «репресовані», починаючи зі слова «аби», якого також не можна було вживати. «Пояснення до заборони слів були такі: не достойне українського народу, не варте уваги, тому що воно роз’єднує російський і український народ. Серед цих слів - найбільше термінології, в чому зараз маємо величезну біду. Ми замість того, щоб відновлювати українську термінологію та інші слова, мусимо рятуватися. Я закликаю усіх до спільної роботи», - зазначила вона.
«Легенда про Вавилонську вежу, яка дала нам можливість розмовляти різними мовами, не роз’єднала людей все-таки, а об’єднала їх. І Біблія каже молитися до Бога своєю мовою, а не чужою. У тому є більший сенс, ніж той, який вбачають у мові. І люди, які зацікавлені в її знищенні, знають вагу її, бо саме з цього починають свою політичну діяльність», - сказала прозаїк.