Фільм «Поцілунок не для преси» режисерки Ольги Жуліної спробував витягнути бегемота на сизифову гору. Тобто довести усьому людству, що Вова Путін – друг человека. І що він есмь путь и истина и жизнь. Во как!
Але, як і має бути у вихованому на стереотипах громадянському суспільстві, путь до серця Путіна лежить через його дружину, але аж ніяк не через її труп. Інакше це б була зовсім інша лавсторі. Історія 1-ї української еротики в розмальовках «Сафо». Бо жінка Путіна, за сценарієм фільму, святіша всіх святих і стрункіша всіх струнких. І це вам не якась там кримська хісторі з лесбійськими излишествами всяческими.
Хоча похід на стриптиз присутній в усіх пікантних ракурсах.
Стоп. Який Веве Путін? Яка Людміла Путіна? Автори фільму з повною відповідальністю заперечують будь-який зв'язок між фільмом і лайфом світоча російського президентства. В фільмі вони - Сан Санич Платов (Андрій Панін) і його дружина Татьяна (Дар'я Михайлова), яка любить пушкінського «Євгенія Онєгіна», який потім врятує їм життя. Звичайна історія про звичайного політика.
Якщо хочете читати головні новини дня оперативно Додайте ZAXID.NET у вибрані в GoogleАле щоб глядачі занадто довго не шукали алюзій на того, чиє ім'я не можна вимовляти вголос, у фільмі подано лінійний трамплін кар'єри Діми Горіна Вови Путіна: Ленінград, самбо, дружина-стюардеса з Калінінграда, 2-ві дочки, Дрезден-Берлін-адреналін, Собчак-тато, Москва-мама, президент всія Русі і прочая, прочая, прочая.
Але ж кому з нас, любі друзі, невідомо, чого хочуть жінки? Вони хочуть, щоб їх immortal ніколи не зникло із загадкової тундри чоловічої душі. Так і тут. Увесь базар фільтрується крізь призму Татьяни Платової. І що ж ми бачимо в цій путінці с любовью? Бачимо алюзії на совкові фільми, Гагаріна, море 25-х кадрів в натурі + пазітівно-малинові сиропи саундтреків.
З ясних очей Тані, яка, вообще то, девушка доверчивая і ліра так бринь-бринь-бринь, ми дізнаємось 2-ві головні штуки: 1. тяжке життя 2. звичайної сім'ї Вови Путіна.
Частина 1-ша (Прагматична)
У товариша Платова тяжкі та трагічні муки творчості, які він успішно долає. Він розривається між чорним поясом, кріслом президента і лаврами дитячого письменника. Він розказував анекдот про олімпійські кільця Брежнєва в той час, коли це було заборонено. Принципіальні Путіни пруть проти начальства в НДР і ходять на стриптиз. Таня розповідає про стриптиз такими голосочком, ніби вона там щодня ночує.
В стриптизі нордичний Путін пропонує йти додому, відчуваючи капіталістичну загрозу від негра, який починає шурувати ширінкою біля їх столу. Але його дружина з усмішкою каже йому: «ещьо успєєм (дружок)» і Вовочка сумирно не рипається. Подружка Тані лякається червоної загрози ширінки і падає зі стільця. Капіталістична гідра лахає на всі 32-ва. Найбільше лахає жінка Путіна. Тіпа, ще та штучка-дрючка.
Далі Платов - радник губернатора. Перед нами этапы большого пути, тобто Путіна. Підрив його машини. Аварія розрекламованого «фольксвагена» дружини. Враги сожгли родную дачу. Собчак з квітами йде по коридору в космос. Москва. 2000 рік. Вова - президент. Ура. І пафосні фрази «кому я потрібен?» і «що може змінити моя смерть?» Грибоєдов відпочиває. Путін замість нього.
А як вам історія про його театральні поради Римасу Тумінасу і порівняння Чацького з Олександром Матросовим (tabloid.pravda.com.ua/news/47de5174548a7/)?
Частина 2-га (Лірична)
Наш Вова в булошную на такси не ездит. Він туди бігає. А потім зимової ночі наминає зі своєю стюардесою маківник з яблуками на березі Неви. Рамантіка. Путін ріже свіжий батон в 3-й ночі. Парочка воркує про лямур до гробу німецькою мовою. І музичка так: ту-дудуду, ту-дудуду.
Потім весілля. Трабли в сім'ї, щоб поближче к народу был божественный лик. Це вам мля, не Ющенко, який фоткає Пінзеля руками не з одного місця. Тут всьо с чувством, с ритмом, с расстановкой. Таня після операції повторює подвиг Марєсьєва. А потім ревнує Сашу_Вову до секретуток. Боїться його втратити. До неї приходить чувак-депресняк, а її мама каже, що ноги в сімейному житті - не головне. Чи то стьоб, чи то вже в натурі такий чупа-чупс парусскі? Камера затримується на бюстіку молодшої дочки в розовій кофточці. Куди дивиться цензура?
Вови постійно немає вдома. Він жертва арбайтена. Коли в них буде нормальная человеческая жизнь, знає тільки Лукашенко. Але Платов - не ревнивий. Тому на Новий рік йому дарують пеньюар. Правда перед тим він натовкся на ніч картоплі з котлеткою. Які вже там афродизиякі? Коротше, все в шоколаді, як і дочка Собчака. Казка. Шашличок на природі під якийсь турецький марш чи марш турецького. Візантія, мля. З-й Рим. І за 20 метрів від них снайпери по периметру. Пусть долго дліцца казка ета. Титри.
Частина 3-тя (містично-незапланована)
Автори фільму підсунули в цю історію ще один казковий елемент. Бабульку-чарівницю в бундесі, яка пророкує Платовим велике майбутнє. А Таня тримає яблука в руках, як царські регалії. Капєц повний. Потім яблуко, яке збереглося ще з бундесу, містично впало і розбудило дочок Сан Санича під час пожежі на дачі. Вот что хрест животворящий делает.
Ось така фігня, малята. А коли вже в нам покажуть кіношку про Ющенка? Який він класний пасічник і люблячий батько. З таємницями трипільських горщиків. Він же також з небом пов'язаний. Його жінка не стюардеса, але познайомились вони в повітрі. Де ж це кіно, любі друзі? Де кіно про українського Месію? Про нашу дорогу, і правду, і життя?
Про російського вже маємо. Що й підтверджує фраза (www.izvestia.ru/person/article3113300/) архімандрита Тіхона, який зняв фільм про Візантію із закосом під Росію: «Главное, что происходит сегодня в стране, - это выбор пути». Чи Путіна? Містіка, однако.
Фото з сайту news.bbc.co.uk