- Будівництво газопроводів «Південний потік» і «Північний потік» зменшить залежність Росії від транзитних країн. Внаслідок цього для України знизиться можливість використовувати енергетичну взаємопов’язаність Росії і ЄС.
Наприкінці серпня 2009 року російський уряд на засіданні схвалив основні пункти Проекту енергетичної стратегії Росії до 2030 року, скерувавши його на доопрацювання. Зайве казати, що в контексті активного використання Кремлем енергетичних ресурсів для досягнення власних політичних цілей цей документ має велике геополітичне значення передовсім для України. Детальніше розповісти про стратегію в інтерв’ю ZAXID.NET погодився заступник директора Центру вивчення світових енергетичних ринків при Російській Академії Наук В’ячеслав Кулагін. Він мав безпосередню причетність до створення документа, який розроблявся протягом трьох років. Для його підготовки було створено близько десяти робочих груп.
- Які причини того, що Стратегію було відіслано на доопрацювання? Коли можна очікувати її остаточного затвердження?
- Наприкінці серпня 2009 року російський уряд на засіданні схвалив Проект енергетичної стратегії Росії до 2030 року. При цьому було дано низку доручень щодо доопрацювання проекту, які треба виконати для її остаточного затвердження. Зокрема в межах енергостратегії треба знов пропрацювати питання пріоритетного доступу незалежних виробників з попутним нафтовим газом до газотранспортної системи, а також створити привабливі стимули для його переробки. Також уряд доручив допрацювати стратегію в частині пониження енерговитратності. Проектом стратегії було передбачено зниження енергоємності в два рази до 2030 р., проте уряд визнав, що ці темпи недостатньо амбітні. Цей висновок було зроблено, виходячи з того, що проекти з енергозбереження, реалізовувані у регіонах РФ, продемонстрували оптимістичні результати. Терміни остаточного затвердження Стратегії не називаються, але можна припустити, що це відбудеться в кінці 2009 – на початку 2010 рр.
- Чого очікувати Україні від схваленої стратегії у контексті твердження, що Північний і Південний потоки повинні забезпечити незалежність від країн Третього світу(?) транспортування енергоносіїв до Європи?
- Енергетична стратегія Росії до 2030р. не спрямована проти жодної держави. І такі поняття як «незалежність від країн третього світу» в ній відсутні. Проте у стратегії визнається існування транзитних ризиків під час поставок газу в європейському напрямку. У зв'язку з цим запропоновані заходи зі зниження транзитних ризиків, включаючи подальший розвиток і вдосконалення повноцінної експортної інфраструктури, що забезпечує надійність поставок російських енергоносіїв на зовнішні ринки. До числа таких заходів входить будівництво Північного і Південного потоків. Також передбачено формування ініціативних пропозицій з коригування чинних і розробки нових міжнародних юридичних документів у сфері енергетики, зокрема щодо розвитку міжнародно визнаних правил транзиту і створення механізму страхування транзитних ризиків.
незалежно від попиту на газ в Європі, можна стверджувати про зниження об'ємів транзиту газу через Україну, що приведе до зменшення доходів України від транзиту газу
Звичайно, будівництво газопроводів Південний і Північний потік зменшить залежність Росії від транзитних країн. Внаслідок чого для України знизиться можливість використовувати енергетичну взаємопов’язаність Росії і ЄС в своїх політичних цілях. І навіть за виникнення проблем з будь-якою з транзитних держав Росія зможе забезпечити виконання мінімальних контрактних зобов'язань перед європейськими партнерами. Це відбуватиметься завдяки наявності резервних транспортних потужностей, системи попутних газових сховищ і можливості гнучкої переорієнтації газових потоків. З економічної позиції, незалежно від попиту на газ в Європі, можна стверджувати про зниження об'ємів транзиту газу через Україну, що приведе до зменшення доходів України від транзиту газу.
- Цей документ покликаний звести питання енергетичної безпеки РФ на якісно новий рівень чи він просто зайвий раз підтверджує твердження ЄС про те, що енергетична складова є вагомим аргументом для вирішення завдань Росії в зовнішній політиці?
- В енергетичній сфері одним із ключових питань для Росії є можливість забезпечення надійних поставок енергоносіїв своїм партнерам. Цей документ підтверджує прагнення Росії знайти прийнятні механізми для забезпечення злагодженої безперебійної роботи російської і європейської енергосистем. Стабільні відносини з традиційними споживачами російських енергоресурсів і формування таких же стійких відносин на нових енергетичних ринках є найважливішими напрямами енергетичної політики країни у сфері забезпечення глобальної енергетичної безпеки відповідно до національних інтересів країни. Енергостратегія-2030 не розглядає енергетику як засіб рішення політичних проблем закордоном.
- Стратегією передбачається збільшення поставок природного газу в країни Європи, тоді як очевидною є тенденція до зменшення його споживання у зв'язку із збільшенням частки використовування альтернативних джерел енергії. За рахунок чого збільшиться експорт газу? Якщо Європа зменшує споживання, то чи не буде абсурдом побудова і введення в експлуатацію газогонів «Північний потік» і «Південний потік»?
- Існують різні прогнози щодо попиту на газ в Європі у довгостроковій перспективі. Частина з них говорить про зниження попиту, а частина про його зростання. Враховуючи те, що природний газ є одним з найбільш екологічно чистих видів палива, споживання його на континенті швидше за все зростатиме. Проте у будь-якому випадку це відбуватиметься на тлі падіння власного видобування газу в Європі, що чітко помітно протягом останніх років. Відповідно, потреба в імпорті газу зростатиме. У контексті очікуваного збільшення експорту російського газу до Європи введення нових потужностей буде потрібним. Крім того, проекти Північний і Південний потоки покликані не тільки збільшити пропускну спроможність газогонів у напрямку Росія-ЄС, але і підвищити гнучкість і надійність газових поставок.
- Чому питанням про альтернативні джерела енергії надано так мало уваги?
- У зв'язку з нижчими цінами на енергоносії в Росії, ніж на світових ринках, економічні стимули для розвитку відновлюваної енергетики в країні менш вагомі порівняно, наприклад, з європейськими. Проте в енергостратегії розвитку відновлюваної енергетики в Росії надано значно більше уваги, ніж у попередніх стратегічних документах. Зокрема у межах реалізації стратегічної ініціативи з розвитку непаливної енергетики прогнозується значне (в 2-2,5 разу) зростання об'ємів виробництва електроенергії на базі атомних, гідрогенеруючих електростанцій, відновлюваних джерел енергії.
Енергостратегія-2030 не розглядає енергетику як засіб рішення політичних проблем закордоном
Загалом передбачається збільшити до кінця третього етапу реалізації стратегії частку непаливних джерел у виробництві електроенергії з приблизно 32% (2008 рік) до не менше ніж 38%. Планується збільшення використовування теплоутилізаційних пристроїв і особливо відновлюваних джерел тепла на базі геотермальної, сонячної енергії і біомаси.
- Експорт енергоносіїв розглядається як вагоме джерело наповнення бюджету. Чи не стане РФ заручником такої політики у разі втрати лідерських позицій як експортер ресурсів і зниження світових цін на них.
- Радше навпаки, енергостратегія передбачає зменшення залежності російської економіки і бюджету від діяльності паливно-енергетичного комплексу країни. Як очікується, паливно-енергетичний комплекс зможе поступитися своїм лідерським значенням для російської економіки і формування бюджетних надходжень на користь нових інноваційних джерел зростання на базі оброблювальних виробництв і сектора високотехнологічних наукоємних послуг.