Міністр освіти та науки Дмитро Табачник на запитання про його ставлення до Західної України відповів, що «…взагалі не можна казати: «Любити Україну Західну, любити Україну Східну, любити Південну».
Про це Дмитро Табачник зазначив в інтерв’ю ZAXID.NET .
"Я думаю, що взагалі не можна казати: "Любити Україну Західну, любити Україну Східну, любити Південну". Я, наприклад, люблю Олеський замок, але це не може бути якесь родове поняття. Коли я був віце-прем’єром, ми найбільше грошей вгатили у Жовкву до її ювілею – і це правильно. Але так само можна любити Тростянець або Качанівку, інші місця. От, наприклад, Батурин я не люблю, тому що там немає нічого справжнього, це – макет, побудований за величезні кошти, які можна було віддати Борису Возницькому, і він би ще кілька справжніх замків дуже толерантно і по-європейському відреставрував. Або Михайлу Сікорському, в якого не валився б дах в музейному комплексі в Переяславі-Хмельницькому. Не може державна людина свої забаганки перетворювати на урядові рішення – не повинна, принаймні. Не може вона свої прихильності чи відмінності задовольняти за кошти державного бюджету", - наголосив Дмитро Табачник.
Дмитро Табачник продовжив: "Свого часу я їздив до Львова на багато наукових конференцій, на історичний факультет – тоді ректором університету був професор Чугайов Володимир Петрович, який потім завідував кафедрою новітньої історії. Всі захоплювалися містом Лева, а мені було дуже важко, тому що у вас завжди не давали гарячої води – була така проблема у 1982-83 роках. Але ж через нестачу гарячої води також не можна любити чи не любити Львів! Так само я зі своїм найближчим другом поїхав в Одесу 1982 року. Приїхали, пішли на дискотеку, повернулися о пів на дванадцяту – він мав свою квартиру. Прийшли, я – до ванни, а він сміється і каже: "У нас в Одесі ніколи не буває води". Я кажу: "А що робити? В мене сорочка не знімається після дискотеки". Він каже: "Нічого, лягай спати не роздягаючись, завтра підемо на море, помиємось". Ну то що, через це можна не любити Одесу?"
"У чому я абсолютно переконаний, то це в тому, що політичні пристрасті не є підставою для висновків про любов чи нелюбов до якогось регіону України. Скажімо, якщо ми дискутуємо і не знаходимо спільної мови, то треба взяти за зразок кращі приклади поведінки європейців чи старих демократій – канадської, мексиканської, не кажу вже про американську. Там є такі жахливі дебати, а після цього всі разом, республіканці і демократи, ідуть у стейк-хаузи. Я це бачив особисто. Це зразок", - додав Дмитро Табачник.
"Кожен регіон України зробив свій унікальний внесок у загальну культурну, просвітницьку, історичну, архітектурну скарбницю. Тому надавати першість чи другорядність будь-якому із них – абсолютно безпідставно. Можливо, це образливо, але я багато разів казав, що не можу зрозуміти, чому в Луганську чи в Харкові набагато спокійніше сприймають вияви іншої думки. От я намагаюсь для себе відповісти – чому? Ні, звичайно, є хулігани і в Харкові, є хулігани і у Львові, але не вони визначають суспільство. Це проблема, над якою всім варто замислитись", - додав Дмитро Табачник.