«Я – президент»

Як стартувала президентська кампанія в Україні

20:00, 30 листопада 2020

«Певною мірою я вже президент», – так спікер Верховної Ради Дмитро Разумков пожартував в інтерв’ю німецькому виданню Welt. У кожному жарті є частка правди. І фактично ці слова можна розцінювати як публічне оголошення Разумковим своїх амбіцій і планів.

Наступна виборча кампанія стартує зразу ж після оголошення результатів попередньої. Минуло понад півтора року, як у нас відбулись вибори президента України. Класично – зразу ж мала стартувати наступна виборча кампанія. Але все сплутала перемога Володимира Зеленського. Так званий «електоральний майдан» виявився несподіванкою для старих та досвідчених українських політиків, котрі здебільшого зайняли вичікувальні позиції.

Теж за логікою речей, у ситуації, що склалась, стартом президентської кампанії мали б стати вибори до Верховної Ради. Але цього також не відбулося. Наступним великим політичним приводом стали місцеві вибори, які завершуються в Україні. І тут боротьба розгорнулася вже у великих масштабах.

Місцеві вибори стали стартом для кількох цікавих і сильних гравців, а Верховна Рада тепер перетвориться на поле бою між старими політиками для збільшення шансів потрапити бодай у другий тур виборів.

Уже традиційне тріо потенційних кандидатів, що працюють у ВР: Порошенко – Бойко (Медведчук) – Тимошенко. Юлія Володимирівна, найімовірніше, полишила б ідею про балотування і думала тільки про рейтинг партії та її шанси на наступних парламентських виборах. Але другий результат партії за кількістю обраних депутатів вселяє оптимізм. Тимошенко вже почала «нарізати» завдання місцевому самоврядуванню і поводитися як переможниця виборів. Вчергове змінила імідж, щоб люди позбувалися всіх старих асоціацій з нею, та почала кулуарно співпрацювати з владою, щоб збільшувати свій вплив.

Третій показник за кількістю обраних депутатів – в ОПЗЖ, що є дуже хорошим результатом для них. Враховуючи, що боротись доводилось не з «бандерівцями» і Порошенком чи Зеленським, а такими ж проросійськими партіями, які забрали в них багато голосів. Це дає хороший стартовий майданчик і велике електоральне поле – ОПЗЖ відстояли своє право бути головними прихильниками Росії. Тут тільки цікаво, чи знову кандидатом буде Бойко. Бо цього разу можуть на перший план висунути Медведчука.

Петро Порошенко свою наступну кампанію розпочав, ще ведучи боротьбу за посаду президента із Зеленським. І перший рік навіть досягав успіхів, завів фракцію до Верховної Ради, збільшував ядро. Але 22 листопада його кампанія закінчилась. Принаймні допоки Ігор Гринів не придумає щось нове, аби знову розіграти карту опозиціонерів і патріотів. І якщо команда Зеленського не допускатиме серйозних провалів, то такого шансу може й не бути.

Львів мав стати стартовою точкою для походу Порошенка на Київ, а перетворився на останній цвях у домовину з його амбіціями. Партія «Європейська солідарність» дуже впевнено виграла вибори, що в обласну раду, що в міську, але з тріском провалила кампанію на міського голову. Спричинила багато конфліктів і зіпсувала імідж партії із фальстартом початку роботи міської ради, а тепер ще й ризикує залишитись в опозиції в обласній раді. Будувати кампанію немає на чому. Звинувачення й обзивання на адресу інших партій сприймаються вже з усмішкою, а бажання виходити на вулицю у прихильників зникло.

Андрій Садовий вивів на всеукраїнський рівень партію «Самопоміч», завів її у парламент, але сам не пішов у велику політику. Це через п’ять років відгукнулося поразкою партії і фактичним її зникненням з більшості регіонів. Про «Самопоміч» знову можна говорити як про регіональну партію. Проте своїх амбіцій повернутись у ВР і боротися за пост президента Садовий не залишив. Тому для нього було вкрай важливим перемогти на виборах у Львові, ще важливіше, щоб програв представник «Європейської солідарності». Можна довго дискутувати, який зі штабів придумав протистояння Садовий – Порошенко у Львові. Але за фактом так і було. І обидва кандидати це використовували, просто в одного вийшло ліпше. Садовий чітко почав працювати на парламентські і президентські вибори. Його програма Львів 2024 (наступні вибори до міської ради у 2025 році) має показати його як регіонального лідера. А далі: «що зробив тут – зроблю і там».

Але він точно буде не один такий серед регіональних лідерів. Ще два кандидати працювали над своїм іміджем у такому стилі – це міські голови Києва та Дніпра, Віталій Кличко та Борис Філатов. Для першого важливо було перемогти в першому турі в Києві та показати велику підтримку. Під час усіх революцій і Майданів у нас казали: за кого столиця – той і переможе. Цю підтримку і буде розігрувати Кличко. Також його політтехнологи створили образ, який не так важливий для міського голови, але дуже добре підходить для кандидата в президенти – така собі суміш господарника і політика, близького до людей. Видання книжки зі своїми смішними фразами – це черговий етап кампанії і бажання будувати її на позитиві та з гумором, як це робив Зеленський. Він уже давно почав боротьбу за молодь із чинним президентом – ведення тікток-акаунту має допомогти мобілізувати тих, хто голосуватиме вперше.

Борис Філатов – це образ господарника й ефективного регіонального менеджера. Він претендуватиме не просто на пост президента чи регіонального лідера. А одного з лідерів місцевого самоврядування в Україні. Реформа децентралізації дозволила місцевим політикам відчути всю повноту влади у своїх руках. А відповідно вступити у протистояння з Києвом не тільки у фейсбуці. Він повільними, але впевненими темпами об’єднує довкола себе міських голів. У майбутньому (і не такому далекому) їм нічого не заважатиме зібратись та запропонувати свій суспільний договір, як жити та функціонувати бізнесу, органам влади в час карантинів та перманентних криз. До прийняття нової Конституції, про яку говорив Данило Яневський, не дійде, але на створення спільних планів дій, не зважаючи на позицію Києва, вони насміляться.

Дмитро Разумков вів кампанію Зеленського, очолив список партії «Слуга народу» на виборах, став спікером і перші пів року був у тіні президента. Він чемно і спокійно виконував усі побажання. Але за цей час сформував групу депутатів, яка орієнтується на нього, і не тільки серед «слуг». До карантину він відкрито не виступав проти Зеленського, їздив по країні (це не входить до повноважень спікера парламенту), ставав публічнішим та впізнаваним. Перевіряв, як його сприймають виборці, працював над своїм образом.

Карантин, пандемія та економічні проблеми, які серйозно вдарили по Зеленському, його команді, рейтингах, дозволили Разумкову запустити свою гру вже публічно. Він почав розглядати закони важливі для Банкової за повною процедурою, а не за скороченою. Під час проблем з Конституційним Судом взагалі заблокував «закон Зеленського» і подав свій, що фактично привело до того, що за три тижні депутати нічого не зробили, щоб вирішити цю кризу.

Якщо глянути на ініціативи спікера, то можна навіть побачити, хто фінансуватиме його президентську кампанію. У його варіанті закону про відтермінування введення касових апаратів для ФОПів із переліку ризикованих категорій, для яких відтермінування не діятиме, зникли представники ювелірного бізнесу. Але депутати наразі провалили цей закон.

Разумков намагається створити новий образ українського політика, про який час від часу говорять, але ніколи не реалізували, – такого собі центриста, що рівновіддалений від усіх. Він намагається бути своїм одночасно для всіх регіонів України. Фактично розвиває створений ним же образ Зеленського на виборах, який так і не був реалізований до кінця.

Президентська кампанія не тільки стартувала, а вже триває на повну, а місцеві вибори і останні події в країні визначили коло основних претендентів. Вона точно буде найцікавішою за весь час. Крім звичних кандидатів, які постійно працюють у парламенті, ми отримаємо кількох регіональних лідерів, що нарощують свій вплив уже зараз. Кандидати вперше боротимуться не за електорат один одного, а за тих, що не ходять на вибори. Залучити молодь стане ціллю номер один для кандидатів. Це вже робить Кличко, це вже випробував Садовий, втримати увагу молоді досі намагається і Зеленський. Зміна електорату, на який працюють, змінить і меседжі з програмними тезами, а значить точно змінить і політику. А ключовим меседжем виборів перестане бути критика попередника, а стане боротьба результатів. Дніпро, Київ та Львів стануть виборчими проєктами, що мають «підкупити» виборця. Ну і не треба забувати, що й сам Зеленський може забути про свою обіцянку і піде на другий термін.