«Я була б рада, якби на моїй могилі іноді засмагали люди»

Реакція львів'ян на відпочивальників з Марсового поля

09:16, 16 червня 2019

Після появи у соцмережах фото львів'ян, що засмагають на Марсовому полі біля Личаківського цвинтаря до обговорення етичності такої поведінки долучилися як ЗМІ, так і пересічні мешканці міста. Місцеві кажуть, що це відбувається не вперше.

Там уже понад 100 років розташований військовий цвинтар – спочатку на Марсовому полі були поховані вояки австрійської і союзних армій, що загинули під час Першої світової війни. В кінці 40-х років радянська влада провела ексгумацію їхніх решток, а натомість створила радянський військовий меморіал, де поховані переважно загиблі під час каральних операцій проти УПА солдати НВКС. У 90-х роках на Марсовому полі також поховали рештки понад 240 жертв радянського терору із Замарстинівської в’язниці Львова.

Після скарги львів’янина Романа Грицьківа на «гарячу лінію» у соцмережах почали активно обговорювати пляж на військовому меморіалі. Більшість користувачів засуджують таку поведінку, однак є й ті, що підтримують, чи взагалі не знають про те, що там поховані люди.

«Якісь збочені люди»

Львівська міськрада відреагувала на скаргу львів'янина Романа Грицьківа, просто закликавши мешканців поважати місця поховань, а поліцію реагувати на порушення правопорядку. Однак факт того, що на Марсовому полі засмагають люди, продовжують активно обговорюють у більшості львівських груп у Facebook.

«Як би там не було, але це цвинтар (!), інакше як "танці" на кістках не назвеш», – вважає Володимир Кіх.

«Старі поховання і кістки можуть бути будь-де в місті, в селі, від того не втечеш, ніхто не сперечається. Але різниця є, як на мене, між просто старими цвинтарями і місцями масових поховань воїнів, жертв катувань, розстрілів - енергетика інша, зміст інший. Але якщо людям подобається, то їх справа», – пише Ксенія Бондаренко.

«Ніколи не розумів людей, які в місті в будь-яких місцях, крім відкритих басейнів, так засмагають», – вважає Юрій Червінський.

«Якісь збочені люди», – обурюється Ольга Сонячна.

Частина людей відверто дивується, що це місце поховань тисячі людей, припускаючи, що усі могили розташовані поруч на Личаківському кладовищі, або лише у якійсь певній частині поля. Дехто навіть фантазує про погану енергетику цього місця.

«А що там є могили? Здається, це тільки територія, яка мала бути меморіалом української слави. Пройдіть 200 метрів і подивіться у поляків, яким має бути меморіал. Там нікому не прийде в голову засмагати», – дивується Олександр Ситніков.

«Які могили? Могили за огорожею», – здивована Олеся Яковлєва.

Також користувачі Facebook намагаються виправдати тих, що засмагають на Марсовому полі, бо вони, ймовірно, не знають, що це меморіал.

«Я впевнена, що вони навіть не знають, що це меморіал і не цікавляться тим. Але, як на мене, то дикість, ні сорому, ні совісті», – обурена Андріана Ждан.

«Полеглим воїнам приємніше бачити щасливих людей навколо»

Однак є й ті, хто підтримує своєрідний пляж, і не бачить у діях львів'ян нічого поганого.

«Якщо це приносить людям радість, всі поводяться культурно, то в чому проблема? Ніхто ж не оскверняє могили. Смерть - це частина життя і, можливо, відпочиваючи в такому місці, багато хто більше почне цінувати звичайні щасливі миті з того часу, що нам відведений в цій реальності. І полеглим воїнам приємніше бачити щасливих людей навколо, свідчення того, що їхня жертва не була марною, їх нащадки живуть кращим життям. Навіть попри те, що боротьба ще не закінчена...», – пише Олег Томілов.

«Мертвим це вже байдуже. А от загинули вони для того, щоб живі були щасливі. Їх смерть заради життя та радості. І я був би радим, якби знав, що моя могила стане чимось більш корисним, ніж просто місцем скорботи. Щоб людям було корисно, радісно та приємно», – вважає Влад Клепець.

«А яким чином пам‘ять загиблих оскверняється? Люди використовують вільний простір, якого в місті не так багато. Чому завжди приходить на думку рішення щось загородити, поставити паркани?»,дивується Марта Пастух.

«Я була б рада, якби на місце мого поховання іноді приходили люди і засмагали, або ще якось щасливо проводили час», – пише Оксана Косів.

«Я взагалі за кремацію, цвинтарі займають надто багато місця. Я особисто бачу зелений клапоть землі, яких на жаль не так багато лишилось у Львові, надгробків не бачу. Не думаю, що є щось лихе, щоб спокійно собі відпочивати без алкоголю, шашличків і песиків. Прекрасне місце, щоб побути на самоті, подумати. Не думаю, що такий відпочинок образить пам'ять померлих. На рахунок енергетики, то я б не сказала, що там моторошно. Доцільності парканів не бачу. Давайте поважати померлих, але не забувати про живих. І щось я не бачу ажіотажу, коли несуть їжу на кладовища на Пасху. То вже відверте язичництво і гидота вживати їжу і алкоголь на могилах, тим більше приносити її мертвим. Подвійні стандарти, не вважаєте?», – пише Наталія Капрушина.

«Чому б цю зону не перепланувати у невеличкий парк?»

Втім, обурюють багатьох львів'ян і собачники, які не прибирають за своїми тваринами на Марсовому полі.

«Що саме цікаве: кожного ранку і вечора більшість собачників вигулюють там своїх чотирилапих улюбленців. А потім там відпочивають, лежать, засмагають…», – пише Марія Щирба.

«Там ще вигулюють собак і деякі з них справляються на могильні плити… Мені здається це гірше, ніж просто засмагати…»,переконана Ольга Євдокименко.

А також пропонують альтернативу – облаштувати там громадський простір.

«Пропоную засадити алейки і поставити лавочки. Можна почепити інформаційний стенд із забороною розпивати алкоголь, паління, слухати голосно музику. А жива молодь має право жити», – пише Марія Вацеба.

«Тут постійно засмагають, відпочивають, читають книги, гуляють з дітьми. Чому б цю зону не перепланувати у невеличкий парк? А огорожу ставте кожен собі в селі, дачі, у Львові нам її хватає, аж забагато!», пропонує Наталія Вишенська.

«Потрібно визначити межі меморіалу - а саме ось ту кам’яну алею посередині з хрестом в кінці, а решту віддати під громадський простір», – вважає Андрій Шкапко.

«А, на мою думку, там потрібно облаштувати парк і перепланувати цю площу», – пише Юрій Теліпський.