Минув майже тиждень після того, як Росія завдала удару по житлових багатоквартирних будинках у Львові. Внаслідок ворожих прильотів у ніч на 6 липня загинули 10 мешканців міста. Львів'яни й досі оговтуються від тієї ночі, а руїни будинків свідчать про черговий російський злочин проти мирного населення.
ZAXID.NET поспілкувався із рятувальником, який безпосередньо рятував людей і розбирав завали. Наш співрозмовник – начальник 30-ї державної пожежно-рятувальної частини Львова Володимир Рихва.
***
У ніч, коли трапилася трагедія, ви були на зміні? Розкажіть, як відбувалися події тієї ночі.
Я був вдома. Виїхав на місце події у складі оперативної групи. У нас є чат в одному з месенджерів, куди приходять повідомлення про ту чи іншу подію. На місці вже були рятувальники, які евакуйовували людей. Спершу ми розбилися по групах і шукали постраждалих. Так працювали, допоки не прибули на підмогу інші рятувальники та техніка.
Що відчули, коли приїхали на місце вибуху?
У нашій роботі емоціям не можна давати волю. Якщо ми будемо керуватися емоціями, ми нічого не зробимо. Я знаю, що маю приїхати, бути холоднокровним і насамперед рятувати людей.
Які роботи ви виконували тієї ночі?
Розбирав будівельні конструкції, які обрушилися, і не давали доступу на поверхи. Також розбирали з колегами сходові клітки, оглядали квартири, чи немає там людей. Коли побачили, що потерпілих немає, почали шукати вже під завалами. Не було такого, щоб хтось не працював: чи це керівник, чи це звичайний пожежник. Всі працювали, бо кожна хвилина була дорога, розуміли, що під завалами ще можуть бути люди, яких можна врятувати.
Чи спілкувалися ви з постраждалими?
Звичайно. Евакуйовував жінку через вікно на третьому поверсі. Вона переживала за своє майно, була в шоковому стані. Ми її підтримували психологічно. Ми пояснювали, що все минуло, просили заспокоїтися. Казали, що допоможемо їй і вона буде в безпеці. Ми завжди спілкуємо із людьми, адже під час надзвичайних ситуацій люди панікують, а паніка шкодить. На місці також працювали наші психологи, вони вже детальніше спілкувалися з постраждалими і їхніми рідними.
Які складнощі були під час розбору завалів?
Важко було добратися до завалених квартир. Несучі стіни були нестійкими. Також перекриття могло в будь-який момент обвалитися. Тож був ризик для нас. Ускладнювало розбір завалів те, що це старий будинок. Адже в новобудовах монолітне перекриття і стіни мають більшу несучу здатність – це навантаження, яке стіна може витримати.
Ви говорили про холоднокровність у роботі, але все ж діставати тіла загиблих з-під завалів нелегка справа.
Коли живих людей зі зруйнованого будинку забрали, тоді задумуєшся: скільки ж може жертв. Серце не залізне, переживаєш за ту людину, яка ще могла жити. Довго...
Як знали, що під завалами ще є люди?
На місці працював штаб, там збирали всю інформацію про мешканців будинку. Психологи працювали з людьми, працівники штабу обдзвонювали рідних, складали список людей, які могли бути в будинку. Так ми розуміли, скільки людей ще може бути під завалами.
Скільки часу тривала рятувальна операція?
Особисто я перебував на місці трагедії 29 годин. Стільки ж приблизно і тривала операція. Ми працювали групами по 1,5 години і так постійно мінялися.
29 годин це дуже багато. Як боролись із втомою?
Ми всі люди, всі втомлюємося. Але після таких подій, на адреналіні працюєш і втома не відчувається. Мені здається, що навіть техніка перегрівається, не витримує, а наші люди працювали. Перші години навіть ніхто їх не міняв і ніхто не казав, що втомився. Я був здивований, що людина може таке навантаження витримувати. Чи це адреналін, чи емоції..?
Що відбувалося довкола місця трагедії?
Спочатку було чути голоси, хтось просив про допомогу. Хтось плакав через те, що вижив, хтось від того, що втратив. У тому хаосі були різні емоції.
Коли розбирали завали, про що думали?
Думав про сім'ю: про дружину та дітей. Думав, що хочу повернутися до них живим і здоровим. Хвилювався, щоб не потрапити під завали. Тому роботи проводили швидко і акуратно.
Це був наймасштабніший обстріл Львова, було це викликом для вас?
Ми готові. Ми неодноразово стикаємося з різними надзвичайними ситуаціями. Щоб не відбувалося, ніщо не вибиває нас з колії і не заважає працювати. Особисто я вже ліквідовував пожежі після російських ударів: на нафтобазі та у військовій частині. Знаєте, вже по завершенню пошуково-рятувальної операції у житловому будинку на вул. Стрийській відчуття були двоякі. Якщо б всіх врятували, то були б щасливими. Але, на жаль, маємо і загиблих, і травмованих. Це все сумно. Водночас були щасливі, що повернулися в підрозділ. Кожен виїзд для нас – це переживання, але коли всі повертаються живими і здоровими – це теж перемога. Кожного з нас ця трагедія зачепила.
Загалом наслідки ворожого удару ліквідовували понад 250 рятувальників та 40 одиниць спецтехніки. Працівники ДСНС закликають мешканців Львівщини під час повітряних тривог йти в укриття. Також наголошують на дотриманні правил пожежної безпеки. Зокрема, не можна спалювати суху траву, це може призвести до великих пожеж і руйнувань. Адже в той час рятувальники можуть бути потрібними для ліквідації російських ракетних чи дронових ударів.