– Львів має чудову архітектуру, і якщо ви хочете, щоб це місто вивчала, досліджувала спеціальна школа архітекторів, я б порадив звернути увагу на архітектурну школу Цюріха.
Маріо Кампі (Mario Campi) - відомий швейцарський архітектор, професор, автор кількох монографій. Викладав у Цюріхській Федеральній вищій технічній школі (декан архітектурного факультету), низці університетів у США (Гарвардський, Колумбійський, Корнельський, Прінстонський), Італії (Флоренція і Комо) та Швеції (Мальме).
Відзначений преміями за проекти історичного міста Унтерзеен, житловий комплекс в Лугано, штаб-квартиру IBM в Цюріху, готель «Schwanen» в Бадені, сільський центр в Цоллікон, житловий будинок в Білефельді, споруду хімічного факультету ETH Hönggerberg.
В ексклюзивному інтерв'ю ZAXID.NET Маріо Кампі ділиться своїми враженнями від Львова, його архітектури та архітектури взагалі.
- Що привело Вас, маестро, до Львова?
- Мої львівські друзі є настільки зачарованими своїм містом, що я сам вельми зацікавився - як же виглядає це місто.
- Ви не розчарувалися?
- Навпаки, я надзвичайно задоволений: я приїхав в місто, від якого не сподівався такої зваби, - як культурним впливом його архітектури, так і його характером. З мого сприйняття міста, Львів має величезний потенціал, щоб стати одним з дуже важливих культурних центрів Європи.
- І чим же Львів цікавий для світу на тлі, скажімо, Кракова чи Флоренції?
- Власне, зосередженням таких різних елементів, пов'язаних з різними часами в архітектурі, що робить місто конгломератом чудових архітектурних пам'яток і здатним конкурувати з іншими подібними містами в Європі.
- Наскільки це зосередження виглядає гармонійним?
- Ви знаєте, це навіть не питання того, щоби бути в гармонії, вони можуть бути також, якщо хочете, і в дисгармонії, але культурний вплив на людей, що відвідують місто, візуальний вплив, який ми тут маємо, є надзвичайно високим. Вчора, скажімо, я був в костелі св. Бернандина, це дійсно вражаюче. Але сьогодні вранці я знову пішов глянути на цей фасад, він наче магніт притягує до себе. Чи церква св. Юрія - кожен зразок львівської архітектури має дуже високу якість сам по собі, але одночасно є і продуктом різних архітектурних рухів різних часів; цей тип змішування нагадує мені деякі італійські міста, де і цивільні, і релігійні архітектори, як і представлені тут, у Львові, є однаково величні.
- Ви згадали про привабливість атмосфери Львова, його характеру...
- Колись мій друг, відомий історик архітектури Коллін Роу, сказав мені - ми спацерували через Флоренцію - що немає нічого виразнішого, ніж читати пам'ятники. Думаю, що ідея читання пам'яток, читання архітектури так чи інакше укорінена в людстві, люди хочуть зрозуміти, як і чому люди зробили ці пам'ятники. Цілком ймовірно, що саме це і надає місту Львову оцей присмак зваби.
- Чи текст Львова має продовження?
- В загальному історія цього міста показує нерозривність, це моє відчуття, і через це я думаю, що це легко відчитується.
- Чи можна сказати, в якому напрямку?
- З цим важче. Це залежить від декількох чинників. Це залежить від того, хто буде відповідальним за архітектору міста, це залежить також і від економічного потенціалу, від того, як воно зможе привабити інвесторів, гроші. Але, як я вже говорив, ця зваба, яку дає місто відвідувачу відразу з самого початку візиту, пов'язана з матерією міста, я відчуваю цей капітал, в який місто мусить інвестувати.
- Тоді, може, перефразую питання: яка з існуючих архітектурних шкіл найбільше пасує Львову?
- Знову ж таки, не думаю, що на це легко відповісти. Можу вам сказати, де я викладав. Я викладав в Штатах, в Корнелі і Гарварді, пізніше, з 1984 року, я двадцять років викладав у Вищій політехнічній школі в Цюріху. Тут, у Львові, в мене було мало часу, але, з моєї точки зору, Львів має чудову архітектуру, і якщо ви хочете, щоб це місто вивчала, досліджувала спеціальна школа архітекторів, я б порадив звернути увагу на архітектурну школу Цюріха, що є дуже адаптивна. Школа завжди може привнести докупи загальний інтерес до урбаністичних аспектів міста зі специфічним інтересом до кожної пам'ятки, як і до його цивільної архітектури. Вчора ми дивились на будинки в центрі міста, кожен з яких є дуже красивим, - вони є свідченням свого часу. Можливо, якраз через те, що я викладав в Цюріху і дещо знаю, як себе виражає ця школа, думаю, що з точки зору можливості дослідження урбаністики Львова варто звернути увагу на Цюріх.
Ідея в тому, що ми тепер живемо в час, коли майже все можливе («anything goes» - кредо постмодернізму - О.Д.), коли майже все в архітектурі є ймовірним. Відвідуючи міста в цілому світі, ви можете знайти сучасну архітектуру з історичним характером, і в той же час модерну архітектуру, що виражає себе цілком іншим шляхом. Згадаю двох архітекторів: один в Німеччині - Ганс Кольгофф, який проектує будинки з історичним характером, а з іншого боку, Френк Гері, що працює в Штатах в термінах архітектурного деконструктивізму. І одночасна присутність в містах світу обох елементів - я б сказав протилежних, є характеристикою наших днів. Що є важливим - це те, щоб саме місто повинно позиціонувати себе всередині архітектурних рамок, щоб бути спроможним задовольнити інтерес людей, які приїжджають відвідати і дослідити його.
- А чи Ваші ідеї пасували би до Львова?
- Щодо того, що я бачив, я особисто думаю, що мій шлях розуміння архітектури може підійти. В загальних термінах обов'язок архітекторів - реагувати на матерію міста, на місце, як і на завдання, що він збирається будувати: приватну резиденцію, велику адміністративну будівлю, церкву чи інші пам'ятки. В термінах архітектурної стилістики я вважаю себе модерним класицистом, стою на позиціях класицизму, реінтерпретуючи їх з використанням сучасної мови і сучасних матеріалів. Ідеєю є те, що ця моя архітектурна віра може бути пристосованою до характеру львівського міського образу.
- Тобто виникло бажання тут творити?
- Я був тут лише два дні, зрештою, і цього короткого часу достатньо, щоб відчути, що Львів має незвичний потенціал, щоб виразити себе, як одне з дійсно красивих міст Європи. І якщо достатньо так мало часу, щоб це зрозуміти, це місто дійсно повинно мати надзвичайний потенціал, я в цьому більш, ніж переконаний. Тому я вже сказав своїм друзям тут, що маю велике бажання якнайшвидше повернутись сюди - і, якщо є хоч якась можливість якимсь чином внести свій вклад образ цього міста, це мені леститиме і я вважатиму за велику честь докластися.
- Якщо відійти від Львова, як Ви б охарактеризували загальний тренд сучасної архітектури?
- В минулому були, як це сказати, дуже когерентні історичні періоди, такі як готика, ренесанс, бароко, які, фактично, базувалися на консенсусі між людьми; іншими словами, люди поділяли спільні цінності, що дало можливість збудувати красиві цілісні історичні міста, зокрема, такі як Львів. Сьогодні ми живемо у суспільстві, де маємо набагато менше цілісності, де вже не поділяємо спільних цінностей, і часто стикаємося з суспільством, в якому превалює ідеалізація індивідуалізму, в якому кожен хоче виділитись, на кожному рівню. Все це є причиною такого різного ставлення до стилів, підходів в архітектурі, які присутні одночасно в часі і просторі. Наведу приклад: моя фірма тепер працює в Китаї, тому я часто відвідую цю країну, і мав можливість бути свідком змін, починаючи з 1991 року. Якщо ви нині відвідаєте Шанхай, зіткнетеся містом, де кожна одиниця, кожна будівля хоче виділитися, щоб заявити про себе в нинішній міській матерії. Щодо мене, я маю інший підхід до архітектури, я - більше консерватор щодо цього.
- Якщо взяти до уваги опозицію, про яку Ви згадали: з одного боку кожен творець, і архітектор в тому числі, хоче самовиразитися у своєму творі; з іншого боку - він творить для людей, для задоволення їх потреб. Що зараз переважає в підходах архітекторів до творчості?
- Я б сказав, що є набагато більше індивідуалізму. Багато архітекторів мають схильність, тенденцію виразити, породжувати архітектуру як відбитки пальців, щоб відразу бути впізнаваним, бути самовизнаним. Отже, вони, за великим рахунком, роблять речі, які майже завжди є, в якійсь мірі, репринтами. Вони розуміють і творять архітектуру інакше як я. Я ставлюся до кожної роботи, яку роблю, як нагоду для нового дослідження архітектурної теми - дослідження місця, ознаки певного міста, місця дослідження особливостей міста, дослідження місця в місці і співвідносно до теми завдання. Я надаю перевагу цьому виду архітектурного еклектизму, замість архітектури, яка завжди репродукує себе.
- Загальною є метафора про те, що архітектура - це застигла музика. І тут я б звернув увагу на думку нашого відомого сучасного композитора Валентина Сильвестрова, що нині існує гостра ностальгія за мелодією.
- Ніколи не потрібно забувати, що архітектура - це особливе мистецтво зі своїми законами, це прикладне мистецтво. Музика - це щось набагато вищого рівня узагальнення. Тому, загалом кажучи, нелегко робити порівняння між музикою і архітектурою. Але, якщо дозволите продовжити це порівняння, то я сказав би, що зараз в архітектурі надто багато шуму.