Втрату близької людини неможливо оминути, а біль, що охоплює людину, часто здається нестерпним. Здається, що ти сходиш з розуму. Але клінічна психологиня Анна Карман наголошує: це природна реакція. Важливо памʼятати, що проживати біль втрати – це не лише нормально, а й важливо.
Психологиня нагадує, що у процесі переживання втрати людина може відчувати не лише сум, а й радість, вдячність, спогади про щасливі моменти. Ці емоції не суперечать горю – вони допомагають підтримати внутрішню рівновагу. Наприклад, вдячність, навіть якщо здається парадоксально, є світлою емоцією, яка допомагає залишатися у зв’язку із життям та реальністю.
Не уникайте горя
Анна Картман розповідає: щоб почати процес горювання, потрібно дозволити собі відчути втрату. Часто люди намагаються відволіктися, не говорити про померлого, уникати згадок про нього. Таке уникання може погіршити психологічний стан і відтягнути процес переживання болю.
«Якщо ми намагаємося уникати горя – не бачимо, не помічаємо, не говоримо, не визнаємо його – ми лише можемо погіршити психологічний стан, адже біль нікуди не зникне. Горе і розпач нікуди не зникають. Ми можемо їх маскувати, удавати, що їх нема – але ж розуміємо, що це не так», – стверджує клінічна психологиня.
Фахівчиня наголошує, що горе – базова емоція людська емоція. І стримання цієї емоції лише посилює страждання.
«Завдання не в тому, щоб полегшити або забрати горе, а щоб запустити процес горювання: розмови про втрату, згадки, навмисне проживання емоцій. Це і є основа проживання горя».
Як підтримати людину, що переживає втрату
Багато людей не знають, що казати тим, хто горює. Важливо пам’ятати: не потрібно мовчати. Підтримка полягає у визнанні болю і присутності поруч, а не у спробах розвеселити людину або пришвидшити процес горювання та розпачу, щоб якнайшвидше його завершити.
Сучасне суспільство часто нав’язує норми: «чому ти так швидко повернулася до роботи?», «чому вже робиш манікюр?» Анна Карман наголошує, що у світі ще ніколи не було ситуацій, коли настільки велика кількість людей переживала втрату одночасно і ми лише вчимося, як з цим жити. Важливо замінити осуд на підтримку, давати час і простір для горювання стільки, скільки потрібно.
«Ми не повинні лікувати горе. При горі потрібен супровід», – зазначає психологиня.
Фази горювання – не правило
Раніше психологія пропонувала схему п’яти фаз горя: заперечення, гнів, торг, депресія, прийняття. Сьогодні, за словами Анни Кармант, це антинауково. Кожна людина переживає втрату по-своєму, у своєму темпі. Немає правильної послідовності, немає правильного способу і часу для повернення до життя.
Практичні кроки під час горювання від психолога:
- Прийняти реальність – визнати, що сталося і що це частина життя.
- Дати право на емоції – сум, гнів, сльози – це нормально.
- Втрату не можна приховати. Важливо пережити її, слухати власні емоції та не соромитися просити допомоги.
- Визначити вторинні втрати – наприклад, побутові чи фінансові труднощі, які залишилися після втрати. І просити допомоги в оточення в цих речах.
- Планувати дії разом з оточенням – вирішувати побутові справи, підтримувати один одного.
Важливо дозволити собі пережити горе, прислухатися до власних емоцій і не соромитися просити підтримки. Клінічна психологиня Анна Карман нагадує, що горе є абсолютно здоровою емоцією. І ця емоція не робить нас слабшими – адже біль, туга та смуток є проявами любові.
Важливо!
Цей матеріал не містить медичних порад або порад щодо лікування і повністю відповідає актуальним науковим дослідженням. Якщо у вас є проблеми зі здоров’ям, зверніться, будь ласка, до лікаря.