У будь-який час дня або ночі можуть лунати повітряна тривога, робота ППО чи звуки вибухів. Існує хибна думка, що дітям не потрібно пояснювати, що відбувається, а достатньо просто їх відволікти та сказати «не бійся». Насправді дітям важливі і пояснення, і підтримка дорослих. Щоб підтримати дитину та допомогти їй впоратися зі страхом вибухів, дитяча психологиня Світлана Ройз радить діяти за певним алгоритмом. Порадами ділиться проект Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» за ініціативи першої леді Олени Зеленської.
Щоб підтримати дитину під час обстрілів і допомогти їй впоратися зі страхом психологиня радить діяти за таким алгоритомом: підтримка близькості, підтримка почуттів, підтримка в діях, безпека.
Що стосується підтримки близькості, то Світлана Ройз рекомендує говорити дитині: «я з тобою», «ми точно впораємося», «ми з тобою зараз в укритті, ми разом».
Щодо підтримки почуттів, то потрібно пояснити дитині, що означає звук повітряної тривоги.
«Цей звук справді лякає, його спеціально зробили таким, щоби всі звертали на нього увагу. Він означає, що наші військові помітили загрозу і зараз знешкоджують її. Військові захищають нас», – наводить приклад психологиня.
Також важливо пояснювати звуки вибухів. До прикладу: «Це працює наша ППО — наші захисники дбають про нашу безпеку, збивають ворожі ракети». Не менш важливою є підтримка дитини: «Ти злякався/лася? Це дійсно страшно і неприємно. Але ти такий/ка молодець! Ти так тримаєшся! Я з тобою».
Підтримка діями полягає у тому, щоб чимось зайняти дитину. Якщо дитина відчуває принаймні мінімальний контроль над ситуацією, це допомагає їй впоратися з тривогою. Запропонуйте дитині будь-які прості корисні дії — принести комусь води, подбати про свою іграшку чи домашню тваринку. Заспокоїтися допоможуть дихальні вправи.
«Вдихайте носом, видихайте ротом та супроводжуйте видих звуками, які розважать дитину; пускайте мильні бульбашки, щоб стимулювати більш повільний видих; співайте пісень або здувайте щось легке з твердої поверхні (пірʼя, крихти). Відволікальні вправи знімуть напругу: дайте дитині послухати аудіоказки; дайте посмоктати льодяник, пожувати сухофрукт; на кожен гучний звук промовляйте дотепну дражнилку. Відволікайте дитину ігровими практиками: пограйте в «Слоника» який обмахується вухами — відкривайте та закривайте вуха долонями; пограйте в «Комах» — уявіть, що в укритті багато комарів, ловіть їх, плескаючи у долоні», – рекомендує психологиня.
Важливим для дитини є відчуття безпеки. Проговоріть, що загроза минула та зауважте сміливість і витримку дитини. До прикладу: «Все минулося. Ми в безпеці. Ти так тримався/лася: [перерахуйте все те, що робила дитина, — піклувалася про тих, хто був поруч, допомагала, дихала]. Ми були разом і впоралися. Ми молодці!»