Коли рідні чи близькі люди йдуть на фронт, це випробування і подвійний стрес для всієї родини. Та ще складніше дати собі раду з цим малечі, яка не має відповідей на безліч запитань і сприймає реальність дещо інакше. Сьогодні тисячі українських дітей чекають з фронту дідуся, брата, маму чи тата, а дехто і обох батьків. В цей період малеча особливо вразлива і як ніколи потребує підтримки. Поради, як підтримати дитину, якщо її рідні на війні, поширює проект Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» за ініціативою першої леді Олени Зеленської.
Насамперед потрібно пояснювати дитині, заради чого її рідні на війні. Значно легше пройти випробування, якщо розуміти його сенс.
«Скажіть дитині, що мама чи тато разом з іншими захисниками роблять усе, щоб Україна перемогла, а ворог більше не завдавав нам болю», – радаять фахівці.
За нагоди треба підтримувати стосунки дитини з рідною людиною. Якщо є така можливість, то варто телефонувати до рідних і дозволити дитині поспілкуватися з ними. Альтернативою може стати обмін голосовими повідомленнями або відео.
Важливо стежити за тим, що дитина бачить і чує з новин, і обговорювати це з нею. Дитина має право знати, що відбувається, але потрібно слідкувати, щоб вона не була переобтяжена інформацією.
«Коментуйте і пояснюйте почуте простими словами, адже дитина може зрозуміти інакше чи навіть дофантазувати і зробити помилкові висновки. Звісно, дітям не варто бачити в телевізорі чи мережі чутливий контент», – наголошують фахівці.
Ще одна порада – це допомога у переживанні тривоги та смутку. Не можна запевнити дитину, що з рідними точно не станеться чогось поганого, але можна допомогти їй жити із цією невідомістю та не хвилюватися надмірно.
«Залучайте дитину до корисних активностей з очевидним результатом: вчіться, малюйте, полагодьте щось разом, посадіть рослину, нагодуйте бездомну тварину. Це допоможе переключити увагу, знизити тривогу, подарує позитивні емоції», – радять фахівці.
Окрім того, потрібно бути чутливими до потреб – і дитини, і власних. Коли один із членів родини йде на фронт, інший лишається сам на сам із усіма обовʼязками, серед яких і піклування про дитину. Треба пояснити дитині, що розумієте її потребу у щоденній підтримці, та якщо відчуваєте, що не справляєтеся – просіть про підтримку самі. У цьому випадку варто керуватися таким правилом: на певний час можна відмовитися від менш важливих обовʼязків, від турботи про себе – ні.
Варто пам’ятати, що у час психоемоційних навантажень усі люди, а особливо діти, потребують більше «підзарядки». Окрім наведених до цього порад, треба піклуватися про те, щоб у дитини був якісний сон, повноцінний раціон, фізична активність, гра з улюбленцями, читання книжок, сміх, нові враження тощо.