У четвер, 16 серпня, у львівський кінопрокат вийшла трагікомедії Бенедикта Ерлінґссона «Гірська жінка: на війні» виробництва України, Ісландії та Франції.
Про що фільм?
Головна героїня, 50-річна Халла, живе тихим життям у маленькому містечку в Ісландії. Вона працює диригенткою місцевого хору. А от поза тим Халла є екоактивісткою. Під псевдонімом «Горянка» жінка веде війну з місцевим алюмінієвим заводом. Вона ризикує всім, щоб захистити природу.
Проте одного дня в її житті з'являється дівчинка-сирота з України. Перед жінкою постає питання: продовжити свої акції чи удочерити дівчинку, на яку вона так довго чекала? Сюжет, що містить чимало комедійних моментів, дозволяє режисерові говорити про надзвичайно серйозні речі.
З гумором, без жодного пафосу, Бенедикт Ерлінґссон говорить про самопожертву, вміння та бажання жити для інших, про охорону довкілля врешті решт.
Чудова актриса Халлдора Гейхадсдоттір, надзвичайні краєвиди, несподівані сюжетні повороти – усе це складові доброго фільму.
Музика з Ісландії та України
Одним із головних героїв картини є музика. Вона не просто звучить традиційним тлом для кінематографічної дії: музика та музиканти активно втручаються у хід подій то як коментатори, то як спостерігачі, то як помічники.
«Гірська жінка: на війні» - трагікомедія про захист довкілля
Музиканти у фільмі – ісландські та українські. У фільмі також знімалися відомі ісландські музиканти Давид Тор Йонссон, Магнус Тригвассон Еліасен і Омар Гудйонссон та українські співачки та дослідниці традиційного українського співу Ірина Данилейко, Галина Гончаренко, Сусанна Карпенко, які адаптували тексти пісень спеціально для фільму.
«У нас були певні вимоги - це мали бути народні пісні, жіноче тріо чи хор. Наше тріо не класичне, це окремі артистки, які до того ж ще є викладачками та дослідницями. Вони збирають автентичну музику. Пісні, які звучать у фільмі, старовинні. На вимогу режисера, вони мали бути про жіночність, про материнство», - розповів ZAXID.NET український продюсер фільму Сергій Лавренюк («Солар Медіа Інтертейнмент»).
Українська участь
Українська участь у фільмі не обмежується лише співом. Фільм створено за підтримки Держкіно. Українська фінансова частка становить майже 11.9 млн грн із загального кошторису у €2.63 млн, проте наша країна відграє у картині важливу роль.
Виконавиці народних пісень Ірина Данилейко, Галина Гончаренко, Сусанна Карпенко у Каннах
Чудові співачки, народні українські пісні додають фільму для українського глядача пізнаваності, для світового – додаткових цікавих барв.
Крім того важливим є український контекст: дівчинка Ніка з Дружківки, яку хоче вдочерити головна героїня, втратила усю родину у ході російсько-української війни.
«Загальна європейська практика - створення фільмів у спільному виробництві. Це робиться в рамках міжнародних правових інструментів, зокрема, згідно з Європейською конвенцією про спільне кінематографічне виробництво. Ми називаємо фільм у нас саме українсько-ісландсько-французьким, бо так передбачено документом - мовою якою країни фільм вийшов, та і стоїть першою. Відповідно, в Ісландії вони на першому місці», - пояснив ZAXID.NET голова Держкіно Пилип Іллєнко.
Зйомки проходили переважно на території Ісландії, а також в Україні. Цікаво, що в нас знімали не лише ті сцени, які за сюжетом відбуваються на нашій території. В Україні знімали сцену на металургійному заводі, з яким, за сюжетом, бореться головна героїня. Продюсер фільму Сергій Лавренюк пояснює, що знімальна група не змогла знайти у Європі такий діючий завод, як було потрібно «для картинки».
Актриса Олена Лавренюк на прем'єрі фільму у Каннах
Проте української участі у фільмі могло і не бути. Адже спочатку замість України мала бути Болгарія. Проте продюсер переконав, що знімати варто саме в Україні. «Європейські продюсери з пересторогою ставилися до України, як до країни, де можна зняти нормальну копродукцію, зняти частину фільму у нас. Ми знайшли певні слова і переконання», - розповідає Сергій Лавренюк.
Варто зауважити, що продюсеркою з французького боку (саме ця країна надала картині найбільше фінансування) є Маріанна Слотт. Серед іншого вона була продюсеркою кількох фільмів Ларса фон Трієра.
Кіно та Канни
Світова прем'єра стрічки Бенедикта Ерлінґссона пройшла в рамках «Тижня критики» Каннського кінофестивалю, де фільм отримав три премії: авторську нагороду Prix SACD за музику, глядацький приз Prix du Public та єдину державну премію фестивалю – Grand Rail d'Or, символічну нагороду від асоціації залізничників-кінематографістів.
Також фільм відзначений призом від асоціації Cinécole – Coup de Coeur, який присуджується викладачами та студентами французьких вишів одному з 11 фільмів програми Каннського кінофестивалю.
Виконавиця головної ролі Халлдора Гейхадсдоттір у Каннах
«Тиждень критики» - одна із паралельних програм у Каннах. В ній можуть брати участь лише перші та другі фільми режисера. У «Тижні критики» свого часу перемагав, наприклад, Алехандро Ґонсалес Іньяріту. У цій же програмі переміг і Мирослав Слабошпицький та його «Плем'я».
До речі, перший фільм Ерлінґссона «Про коней та людей» зібрав понад 20 нагород міжнародних фестивалів, в тому числі премію за «найкращого нового режисера» на міжнародному кінофестивалі в Сан-Себастьяні.
Роль Халли виконала відома ісландська актриса Халлдора Гейхадсдоттір («Металістка», «Про коней і людей», «Острів диявола»). Серед українських акторів – Олена Лавренюк («Dzidzio контрабас»), яка грає директорку дитячого будинку та Маргарита Хільська у ролі Ніки.
У Каннах (як писав ZAXID.NET в репортажах з кінофестивалю), фільм називався «Жінка на війні». Так він і називається в усьому світі. Однак в український прокат фільм вийшов як «Гірська жінка на війні». Продюсер Сергій Лавренюк пояснює, що таким було бажання дистриб’ютора («Артхаус Трафік»).
«В Європі фраза “жінка на війні” не асоціюється з жінкою на війні так, як вона асоціюється в нас. Тому ми хотіли трохи послабити депресивний ефект у назві. Були варіанти, наприклад, “Горянка на війні”. Але дистриб’ютор сказав, що на Сході ніхто не зрозуміє, що таке горянка», - розповів Сергій Лавренюк.
Проте як би не називався фільм, він належить до безсумнівної категорії Must See. І поки його прокат триває, варто просто піти у кіно.