На офіційному сайті Верховної Ради України другого лютого з'явилось повідомлення:
«Проблему неперсонального голосування потрібно розв’язувати комплексно. Про це заявив Голова Верховної Ради України Володимир Гройсман, відповідаючи у понеділок на запитання журналістів про доцільність запровадження сенсорної кнопки. В. Гройсман наголосив, що народні депутати, яких обирають до єдиного законодавчого органу, мають нести персональну політичну відповідальність за прийняття рішень. Разом з тим, зауважив він, відповідно до висновків фахівців, сенсорна кнопка – не панацея, її можливо обійти.
У цьому контексті Голова Верховної Ради повідомив, що збирається того ж тижня створити робочу групу, до складу якої увійдуть народні депутати, фахівці та експерти. Працюватиме вона над змінами до Регламенту Верховної Ради, "у тому числі щодо врегулювання проблеми неперсонального голосування". За його словами, потрібно вжити ряд комплексних заходів, щоб унеможливити неперсональне волевиявлення депутатів».
Крім того, спікер сказав, що до шляхів вирішення цієї проблеми «є різні підходи».
Саме те, що головний депутат держави допускає можливість різних підходів, викликає здивування і занепокоєння. Насправді, щоб з’ясувати "що робити", достатньо надати прості відповіді на такі прості питання:
Якщо хтось не згоден із запропонованими підказками, далі такому читачеві буде нецікаво, він має повне право так вважати і може з легкістю відмовитися переглядати цей текст далі. Якщо ж ви згодні із запропонованими відповідями, то пропоную розміркувати, що ж робити.
На мій погляд, все дуже-дуже просто: треба законодавчо встановити, що повноваження народного депутата, який проголосував неособисто, мають бути припинені. Нагадую: є один закон, в якому визначено підстави для дострокового припинення повноважень нардепа. Це закон «Про статус народного депутата України», стаття 4 якого називається «Дострокове припинення повноважень народного депутата України». Так от, треба у цьому законі передбачити припинення повноважень народного депутата у разі здійснення ним неособистого голосування. І все, більш нічого не потрібно, окрім сумлінного виконання такого закону.
Про які «різні підходи» можна вести мову, коли йдеться про порушення Конституції та законів? Мабуть, Голова Верховної Ради має на увазі такі заходи, які унеможливлюють протиправні дії депутатів. Ще раз звертаємо увагу: депутати не просто нехтують, а відверто плюють на основний та інші закони, нахабно їх порушують, а ніхто, в тому числі спікер, якому належить дбати про коректну роботу вищого законодавчого органу та авторитет ВР, ані слова не кажуть про те, що таким горе-депутатам не місце не лише у парламенті, а й у політиці взагалі.
Мова у владі йдеться лише про те, щоби створити технічні та (можливо) організаційні перешкоди для порушення Конституції. А не про те, що порушення депутатами законодавства неприпустимо в принципі, взагалі несумісне з мандатом народного депутата і має буди несумісним юридично.
Правда, деякі депутати замислюються над тим, а якби «адекватно» карати винних. Наприклад, в Раді зареєстровано проект закону «Про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України» (щодо забезпечення особистого голосування народними депутатами України). Автори цієї законодавчої ініціативи: С.П. Лабазюк і В.М. Литвин з депутатської групи «Воля народу», О.В. Куприенко з фракції Радикальної партії Олега Ляшка, Г.В. Логвинский з «Народного фронту» та М.П. Курячий з Блоку Петра Порошенка (законопроект 1744 від 14.01.2015). Ось що пропонують ці народні обранці для своїх колег у разі порушення згаданої вимоги законів: «До народного депутата може бути застосовано позбавлення права брати участь у десяти пленарних засіданнях Верховної Ради та засіданнях органів Верховної Ради». Браво! Порушив Конституцію – йди у відпустку на 10 пленарних засідань (а це, виходячи з «напружених» графіків засідань, приблизно місяць). Залишається тільки зняти з голови капелюха та низько вклонитись таким нардепам. Слів нема, тільки вислови, і то нецензурні.
Всім же зрозуміло: відібрати мандат у одного депутата за зневагу до законів – і про цей ганебний «феномен» можна буде забути назавжди. Інстинкт самозбереження нардепів настільки міцний, що сумніватися у дієвості цього заходу не доводиться. То чому ж такої норми в законодавстві досі нема? Скоріш за все, через той же інстинкт самозбереження. Або через брак громадської мужності у самих нардепів, голови та заступників голови парламенту, голови та членів комітету з питань «депутатської етики» (за таких підстав «депутатську етику» можна писати хіба що в лапках).
О, стійте! У нас же ще є Гарант Конституції! Може, він врешті-решт сподобиться якщо не захистити основний закон від депутатів, то хоча б виступити із відповідною законодавчою ініціативою? Тут треба зробити припущення, що президент може мати інші відповіді на наведені вище питання. Якщо так, то дуже хотілось би про них дізнатись, а також цікаво було б отримати переконливі аргументи. Цікаво, чи відреагує прес-служба голови держави на таку пропозицію?
Цілком можливо й те, що у президента обмаль часу для таких «дрібниць» або для написання проекту закону з цього приводу. Готовий допомогти. Ось як, на мій погляд, має бути записана стаття 4 закону «Про статус народного депутата України»:
Стаття 4. Дострокове припинення повноважень народного депутата України
Повноваження народного депутата припиняються достроково у разі:
1) особистої письмової заяви про складення депутатських повноважень;
2) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
3) визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім;
4) припинення його громадянства або виїзду на постійне проживання за межі України;
5) смерті;
6) порушення вимог частини першої статті 3 цього Закону;
7) голосування замість іншого депутата на пленарному засіданні Верховної Ради;
8) самоусунення від виконання обов’язків депутата шляхом відмови від голосування або відсутності на пленарному засіданні Верховної Ради без поважних причин.
(Аргументацію до пункту 8 я розглядав в інших статтях).
Здається мені, що така ініціатива президента знайшла б чималу підтримку серед народних мас та підсилила б повагу до голови держави. При цьому є великі сподівання, що наш парламент знайде достатню кількість голосів для підтримки такого нововведення. Адже вже є приклади, коли парламентарі більшості майже одноголосно підтримували законопроекти з Банкової. Крім того, депутати виявили неабияку громадську мужність під час розгляду питання про скасування депутатської недоторканності. То чому б їм не продемонструвати це знову?
А ще хотілось би звернутися до політичних партій, які не отримали місця у залі Верховної Ради за наслідками останніх виборів. Чи ви байдужі до неособистого голосування в парламенті? А чи не бажаєте ви додати свій голос до вимоги скасовувати повноваження депутатів за «кнопкодавство»?
Очевидно, що вірогідність ознайомлення з цією статтею президента, його оточення та депутатів, а тим більш підняття цими людьми на свій прапор проголошеної тут ідеї нікчемно мала, майже нульова. Враховуючи, що немає достатніх підстав вважати нинішній склад вищого законодавчого органу приреченим на довготривале політичне життя, що чимало політичних діячів та політологів прогнозують чергові позачергові вибори у разі продовження теперішніх трендів, позапарламентським партіям було б доречно докладати зусиль щодо пропаганди своїх програм і дій. То у чому ж справа? Є нагода (у ЗМІ вже достатньо прикладів неособистого голосування ), є досить підстав – уперед, здіймайте галас, створюйте хор, вимагайте, щоб вас почули. Якщо зможете домогтись перемоги у цій маленькій справі – воно вам зарахується.