1429 року у Луцьку відбувся зʼїзд європейських монархів. На ньому вирішували багато політичних питань тогочасної середньовічної Європи. Та найголовніше, що великий князь литовський Вітовт хотів стати королем Литви та здобути незалежність від Польщі. Управління туризму та промоції Луцької міської ради розповіло, чому саме це місто обрали для такої важливої події.
«Тут було все для зручної, безпечної та успішної комунікації для перемовин, щедрої гостини та молитов. Такий собі центр ділового туризму XV ст.», – пишуть на сторінці «Луцьк – приємне відкриття».
Зʼїзд відбувся на початку січня 1429 року. Делегати зупинялися у дворах і будинках Луцька та околиць. Для зустрічі приготували сотні бочок вина та пива, лосів, зубрів, диких кабанів, волів та баранів, вишукані золоті та срібні столові прибори. Загалом до Луцька прибуло 15 тисяч людей, це перевищувало населення міста в кілька разів. Дипломатичні засідання відбувалися у князівському палаці Верхнього замку Луцька. Попри важливі розмови, гості розважалися, полювали, влаштовували лицарські турніри.
Сановник імператора Римської імперії Стефан Розгоні наступного року писав князю Вітовту: «Nobilissima civitate vestre Luczsk», де Луцьк називають найблагороднішим містом. Завідувачка музею історії Луцького братства Олена Бірюліна зазначає, що епітетом Nobilissimus величали римських імператорів, а якщо його вживали щодо міста, то це означало «найблагородніше, найвизначніше» місто.
Зʼїзд відбувся з ініціативи великого князя литовського Вітовта для вирішення низки політичних та економічних питань Центрально-Східної Європи. Луцьк тоді був важливим містом на півдні Великого князівства Литовського, фактично його південною столицею, тому зустріч вирішили влаштувати саме там.
У зʼїзді взяли участь європейські монархи та їхні представники, духовенство. Вітовт, литовські і руські князі вважали себе у Луцьку господарями. Серед них були Олельковичі, Гольшанські, Сангушки, Четвертинські, Чорторийські, Острозькі, Друцькі, Курцевичі, бояри Кердеї, а також луцькі католицькі, православні, вірменські єпископи і навіть єврейське духовенство.
Серед інших високих гостей були:
- майбутній імператор священної Римської імперії, король римський, чеський, угорський Сигізмунд I Люксембург з дружиною Барбарою, німецькі аристократи, чеські, угорські, хорватські роди, австрійські герцоги;
- польський король Владислав Ягайло;
- король данський і шведський Ерік VII;
магістр Лівонського ордену Ціссе фон дем Рутенберг;
командор Тевтонського ордену Гердхард фон Балґі;
посланець Папи Римського, легат Андрій Домінікан;
представники імператора Візантійської імперії;
великий князь московський Василь II Темний;
великий князь рязанський Іван Федорович, великий князь тверський Борис Олександрович;
татарські хани Перекопської, Донської, Волзької орд.
Вітовт пропонував вирішити питання османської загрози для Європи, гуситську проблему, та, користуючись нагодою, питання власної коронації як короля Литви. Адже Кревська унія, яка обʼєднала Литву і Польщу, тим самим не давала можливості литовсько-руським правителям правити самостійно. Вітовт мріяв про суверенність князівства. Цю ідею підтримував й імператор священної Римської імперії Сигізмунд. Тому на зʼїзді у Луцьку мали вирішити питання про коронацію Вітовта і створення окремого литовсько-руського королівства. Втім, це так і не було реалізовано через протести і перешкоди поляків.
Письменниця Оксана Забужко порівняла цей зʼїзд у середньовічному Луцьку із самітом «Підтримуй Україну», що відбувся 24 лютого 2025 року до третьої річниці повномасштабного російського вторгнення в Україну. І назвала середньовічний зʼїзд у Луцьку першою спробою побудови колективної європейської безпеки.