Останні 100 днів були напруженим часом на ринках енергоресурсів, через аварію на АЕС у Японії, що відбулася власне після низки повстань на всьому Близькому Сході, внаслідок чого ціни на нафту сильно коливалися. Незважаючи на відчуття кризи, проте, ані Фукусіма, ані конфлікт у Лівії навряд чи можуть порушити довгострокові тенденції у світовій пропозиції енергетичних ресурсів. Але одне нове явище – зростання значення сланцевого газу – власне може це зробити.
Велику частку видобутку нафти у Лівії було втрачено для ринку протягом останніх двох місяців, але інші члени ОПЕК збільшили свій видобуток та експорт. Вони ще мають резервну потужність видобутку у 4 млн барелів на день. Ціни виросли на понад 20%, але це відображає тривогу щодо того, що може статися у майбутньому на Близькому Сході. Зокрема, є сигнали невизначеності у Саудівській Аравії, з постійними чутками щодо стану здоров’я короля Абдалли та відсутністю ясності щодо спадкоємця престолу. Після корекції минулого тижня, коли ціни почали знижуватися, схоже, що 125 доларів за барель були лише тимчасовим піком. Ринкова вартість таких компаній, як Shell і Exxon, які більше виграли б від стабільно високих цін на нафту, залишилася переважно без змін.
Та й трагедія у Японії аж ніяк не змінила перспективи атомної енергетики. Лише Німеччина закрила свої АЕС, хоча й інші країни відклали чи переглянули свої плани з будівництва нових станцій. Але навіть Німеччина компенсує втрачені потужності імпортом електроенергії із сусідньої Франції, а також Чехії - обидві країни, за іронією долі, виробляють більшу частину електроенергії на АЕС.
Решта світу дещо пригальмовує, а нові плани вказують, що саме трапилося у Японії. У розвинених країнах світу, внаслідок запровадження додаткових вимог безпеки, виробництво електроенергії на АЕС здорожчає і стане залежним від субсидій. Полегшення для атомної енергетики полягає в тому, що більшість проектованих атомних електростанції у найближчі два десятиліття буде збудована у країнах, що розвиваються. У них також відкладено реалізацію деяких планів, але вони навряд чи відмовляться від них – особливо в таких країнах, як Китай і Росія, де громадська думка має невелику вагу.
Тож, незважаючи на відчуття кризи у заголовках, ринки енергоресурсів продемонстрували власне пружність та стійкість до швидких змін. У всьому світі на вугілля, нафту і природний газ і надалі припадає понад 80% всього попиту на первинні енергоресурси [ресурси, що існують у природі та не проходили крізь перетворення чи обробку – Z], на ядерне паливо - лише 6%. Відновлювані джерела є енергетикою майбутнього, але вони і надалі залежать від субсидій і регулювання. Вони задовольняють поки що менше ніж 2% загальносвітових потреб в енергії – і цей показник у кращому разі зросте лише до 7% до 2035 року.
Але в метушні останніх місяців одна визначальна, малопомітна подія має здатність змінити енергетичні ринки. Обережне, але авторитетне дослідження, опубліковане минулого місяця Управлінням енергетичної інформації США [міністерства енергетики США - Z] вперше містить оцінки обсягів доступних покладів сланцевого газу у 32 країнах. Йдеться про природний газ, що міститься у гірській породі у пастках і який звільняють методом гідравлічного розриву. Колись його видобуток вважали занадто дорогим, але останнім часом він вже починає змінювати американський енергетичний ринок. Його видобуток зріс у 12 разів за останнє десятиліття, і тепер він задовольняє майже чверть потреб США у природному газі. Країна, що була великим імпортером, нині є самодостатньою у газовій сфері. Дехто навіть говорить про експорт.
Управління енергетичної інформації не оцінює рентабельність видобутку та використання сланцевого газу. Але масштаби потенційних запасів – 187 трлн кубічних метрів, із значними покладами у Китаї, Аргентині, Мексиці та Північній Європі - розкривають його потенціал. Якщо поставити ці показники у нинішній контекст, то поклади сланцевого газу, визначені тільки у країнах, які охоплює доповідь, додають ще 40% відсотків до технічно доступних запасів газу у світі - і додаткові поклади ще можуть бути знайдені на Близькому Сході, у Росії та в країнах Середземномор’я.
Сланцевий газ, як ресурс, може викликати заперечення. Викиди вуглецю в атмосферу при його спалюванні є вищими, ніж у звичайного природного газу, а деякі невеликі проекти з його видобутку у Європі призупинені через побоювання щодо шкоди для довкілля. Але високі ціни на енергоресурси і політична невизначеність на Близькому Сході може тепер підштовхнути багатьох світових імпортерів до експлуатації цих нових, власних покладів газу. Те, що сталося в Америці, може також повторитися деінде. Спеціалізовані американські компанії тепер вивчають можливості роботи у Китаї, і видобуток власного сланцевого газу у цій країні міг би запобігти величезному зростанню імпорту нафти й газу, яке зараз широко передбачається.
Значні кроки у напрямку до видобутку сланцевого газу мали б також великі хвильові ефекти на інших енергетичних ринках. Інвестиції у видобуток на Близькому Сході і в Африці були б скорочені, якби експорт газу до Китаю виявився меншим, ніж очікувалося. Сланцевий газ може також позмагатися з відновлюваними джерелами енергії, які вимагають великих субсидій, і новими проектами будівництва газопроводів та транспортування зрідженого природного газу. Без сумніву, у 2011 році буде ще більше заголовків, що заявлятимуть про енергетичну кризу. Однак, довготривалі зміни навряд чи будуть спричинені політичними конфліктами к Північній Африці або проблемами атомної енергетики у Японії. Тихе поєднання геології і нових технологій могло б допомогти змінити світові енергетичні ринки у найближчі десятиліття.
Нік Батлер очолює Інститут політики у Кінгс-коледжі у Лондоні.
Автор: Нік Батлер [Nick Butler] Назва оригіналу: How shale gas will transform the markets Джерело: The Financial Times, 09.05.2011 Зреферував Омелян Радимський