Складається враження, що в кожного українського президента має бути свій Захарченко. Якби Янукович звільнив Захарченка відразу після звірячого побиття молоді на Майдані, то ще невідомо б як усе обернулося.
Тепер роль Захарченко грає Шокін. На Банковій серйозно думають, що його лояльність - це актив. Але це було б так, якби прокуратура була ефективним інструментом. Поки ж лажа за лажею, яка перетворює президента просто на посміховисько. Намагаючись компенсувати відсутність реальної кваліфікації, прокуратура за звичкою малює справи, сподіваючись, що суд прикриє. Як у старі і недобрі часи. Але в суді вже теж сидять стріляні горобці зі щепленням імені Родіона Кірєєва (до речі, де він? Чи живий?).
Тепер всі явно політичні справи йдуть ... за законом, бо знають, що остануться крайніми. Тобто при зміні влади можна спати спокійно. Там все по закону.
"Якщо закон поганий, то це питання до депутатів", - будуть говорити хитрозроблені судді. А за законом прокуратура працювати не вміє. Вміє малювати каламутні справи і гвалтувати ними парламент, який теж не грішить законністю, коли знімали недоторканність.