Днями мій приятель, відомий медіаексперт, поділився своїми думками щодо сучасної міграційної політики Польщі. На його думку, ця політика – відверто ворожа. «Емісари польських університетів вичеплюють найкращих наших випускників. Це просто викрадення українських мізків!» Десь приблизно у такому руслі змальовував він польську політику щодо України.
Кілька років тому моя подруга, закерзонська українка, спробувала вступити до українського ВНЗ на підставі етнічного походження. Що сказало їй наше міністерство? «Ніхто з ваших предків не народився на території України, тому встановити вашу належність до українського народу неможливо». Понад рік вона доводила своє право вчитися в Україні – і стала зрештою однією з 5 (п’яти!) українців діаспори, які вступили на бюджетні місця в Україні. Та й то – один із них був не українцем, а сином дипломата з однієї пострадянської країни; яким чином він опинився серед «закордонних українців» – невідомо.
Ще виявилося, що діаспорний українець не має змоги самостійно обрати університет – він змушений навчатися там, де вкаже держава.
Для порівняння: одержавши посвідчення («карту») поляка – абітурієнт може спокійно вступати до всіх польських ВНЗ, він отримає державну стипендію, знижки в музеї та культурні установи, та й навіть понад 30% знижку в поїздах. Можна сказати, що це агресивна польська політика, полювання на українські мізки. А можна зізнатися самим собі: Польща використовує можливості, а Україна – ні. З десятків тисяч народжених у Польщі українців, які зберегли свою етнічну ідентичність після сумнозвісної операції «Вісла», Україна не має нічого. Вона не прагне їх підтримати, не прагне залучити їхні мізки в українські університети. Навіщо? Одномоментного ґешефту з цього не буде, а там – хоч трава не рости.
Хіба ж лише в освіті так? От туризм. Скільки бідкань я чув на тему «Відпочивайте в Україні, не вивозьте валюту за кордон!» Але чому б не залучити валюту з-за кордону? Так, Україна скасувала візи для громадян ЄС. Але от громадяни Ірану, наприклад, мусять отримувати візу. Рік тому я спілкувався з іранською дівчиною, з якою зустрівся у Києві. Приїхала вона сюди на запрошення лінґвістичної школи, візу отримала з третього разу. Перші два рази консульство сонячної України брало з неї 85 баксів і давало у відповідь смачну дулю з маком. Середня зарплатня жінок в Ірані – 200 доларів США, чоловіків – 350-400. Великої різниці між столицею та провінцією в цьому плані нема. Звісно ж, нам не потрібні гроші іранських туристів – навіщо?
Інша іранка після двох відмов України зробила собі візу до Румунії. Наші дипломати показали клас, але туристичні гроші в цьому випадку дістануться не Україні.
Про що ще можна сказати в контексті туризму? Ну, мене от вразив величезний замок в Старому Селі біля Львова, де нема не те що туристичної інфраструктури – нормальної дороги! Турист, який захоче поїхати туди власним авто, ризикує стати клієнтом найближчого автосервісу. Вказівників до цього, як і багатьох інших туристичних об’єктів, просто нема. Навіщо? Легше використовувати підвали замку для скидання сміття – що і роблять місцеві селяни.
Ще можна було б поговорити про умови ведення бізнесу в Україні. Наприклад, про те, що мита на ввезення ряду товарів у нас вищі, ніж у Росії, Білорусі та Польщі. Тому підприємці розмитнюють китайський ширпотреб там – а потім вже всілякими мутними схемами перетягають товар в Україну. «Зате ми не знижуємо податки під час війни!»
А прекрасна тема з розмитненням автомобілів? Литва на українцях заробляє, так? Погана Литва, ге? І Польща погана, точно? От лише Україна чомусь тримає одні з найвищих автомобільних акцизів у Європі і найжорстокіші обмеження по екологічних стандартах – при тому, що наші злиденні села і містечка їздять переважно на радянських автівках 70-80-х років. Але винні, звісно ж, іноземці, які на нас заробляють!
У тому, що в нас відібрали Крим, винна Америка. І Британія. Те, що за такого «патріотичного» Ющенка армію нищили аж гай шумів – це нічого. Чи відомо щось про масові відставки в наших спецслужбах та армійських структурах, які виявилися неготовими до російської агресії? Та де! Більш за те, у відділі стандартизації та сертифікації Генерального штабу може працювати людина, яка висловлює відверто «ватні» погляди – і жодну спецслужбу це не хвилюватиме. Краще вчергове розповісти, як саме нас зрадила Меркель і які не такі санкції ввів проти Росії Конґрес США.
Так, між іншим, після агресії Росії в Грузії наша дуже незалежна держава не ввела проти Росії жодних санкцій взагалі. Це просто щоб не забували. А згаданий вище Ющенко зустрічався з «Президентом ПМР» – і нічого, патріотичні українці навіть пікет проти цього не провели.
Але нам усі винні!
Поляки не мають права рекрутувати наших абітурієнтів або визнавати бандерівську «Акцію нищення поляків» за геноцид – бо це все страшенно недружньо. Американці мають бити нам чолом до землі за те, що не захистили наш Крим від російської агресії, а британці мають їм у цьому допомагати. Литовці повинні перекрити усі схеми постачання автівок на їхніх номерах в Україну – щоб більше заробляли автоскладальні підприємства наших хитрих бізнесменів. Чехи мають скасувати обов’язкову довідку про відсутність туберкульозу для українців, що претендують на робочі візи (але ми аналогічну довідку скасовувати не будемо, бо дуже горді). І взагалі – вся Європа має бути нам вдячна, що ми її захищаємо від московської орди (так-так, таку тему деякі «патріоти» пропихають на повному серйозі!).
І чого вже тут дивуватися історіям про українських дипломатів, які напідпитку поїхали вести переговори про постачання зброї з однієї арабської країни до України? Так, їх навіть з аеропорту не випустили. Хто винен? Звісно ж араби, які нас не люблять.
Коли ми сміємося з росіян, у яких «кругом одни враги» – треба не забувати про колоду у власному оці. Годі тішитися тим, що ми найпрацьовитіші, найгостинніші і з усіх боків найдосконаліші – просто нас не люблять. У кожній українській поразці треба звинувачувати в першу чергу українців, безпосередньо за цю поразку відповідальних, робити висновки і головне – змінюватися.
А нарікати про те, що «мізки витікають» – даремна справа. Краще обговорити реформу освіти.