Як військові долають наслідки травми через мистецтво

13:47, 11 жовтня 2024

Арттерапія є одним із дієвих способів подолати наслідки травми. Як це працює – показали двоє військових-художників Артем Слєпухін та Сергій Герасименко. Також про посттравматичний синдром розповіла практикуюча психологиня Наталія Умеренкова, яка має десятирічний досвід роботи із військовими.

У новому сюжеті проєкту «Український свідок» – бійці, які долають наслідки травми через мистецтво. Сергій Герасименко пише ікони на ящиках з-під БК. Артем Слєпухін, із позивним «Флейм», боєць «Азову», 92 дні провів у російському полоні. Нині він малює на футболках меморіали побратимам, загиблим на «Азовсталі» та під час теракту в Оленівці.

«Використовую дошки з-під піддонів, на ящиках з БК, – розповідає Сергій. – Люблю дерево, воно живе». Як військовослужбовець знаходить час для творчості? «Іноді дають “відсипний”, зараз в мене два дня відпустки, — каже він, демонструючи ікони, що висять у галереї. – Це моя перша велика виставка».

Артем показує футболку із написом «Ghoost Division». На зворотному боці – імена та позивні. «Це хлопці з мого підрозділу. Вони загинули у Маріуполі та під час теракту в Оленівці, – розповідає він. – Після полону та реабілітації я захотів віддати шану хлопцям та зробити свого роду меморіал».

Хлопець стверджує, що більше не воюватиме. «Мій психологічний стан цього вже не дозволяє, – каже митець. – Я свою роботу вже виконав». Про реабілітацію каже так: якщо нею не займатись, то стан буде тільки погіршуватись. «Це відбиток на все життя, – розповідає Артем. – Так жити не можна».

Проблему посттравматичного синдрому прокоментувала Наталія Умеренкова, практикуюча психологиня та спеціалістка по роботі із військовими та членами їхніх сімей. Також вона є очільницею громадського руху «Жіноча сила України».

«Якщо людина хоче виключити себе із життя, то насправді вона не хоче померти. Вона хоче припинити внутрішній біль, – розповідає Наталія. – Біль треба вербалізувати, хоча й не кожний військовий хоче це робити. Якщо цього не робити, то людина начебто ходить по колу, у лабіринті. А близька людина або спеціаліст може простягнути руку та витягнути її з цього лабіринту».