Щороку Каннський фестиваль приводить до Канн близько 200 тисяч відвідувачів. Подивитися зблизька на це дійство – чудовий привід приїхати сюди саме у травні. Проте потрапити до кінозалів, а тим більше на червону доріжку, без бейджа-акредитації не можливо.
Квитків тут не продають, їх можна тільки отримати у спеціальній службі (квитки продають лише в кінотеатри, де паралельно показують деякі фестивальні фільми, вони коштують від 6 до 8 євро, але вибір картин тут не надто багатий. По суті, це ті фільми, які виходять під час фестивалю у прокат). Проте Канни – не те місце, де можна впасти у відчай.
Каннський кінофестиваль - єдиний в світі огляд, який запрошує таку категорію людей, як сінефіли. Для того, що б отримати жаданий бейдж можна подати заявку на Сinephiles accreditation. На сайті вказана адреса, на яку можна надіслати листа, що містить три файли: мотиваційний лист, копію членського квитка кіноклубу та презентацію цього кіноклубу (або посилання на його сторінку). Якщо пощастить, то на кожний перегляд (окрім вечірніх прем’єр) є спеціальні черги для сінефілів. Так, їх пускають в останню чергу, проте пускають. Вони навіть, якщо пощастить, можуть потрапити на найкращі місця, які резервують про всяк випадок для членів журі та інших VIP-персон.
Каннський кінофестиваль - єдиний, який запрошує сінефілів
Прослизнути в один з численних фестивальних залів можна і без бейджа. Для цього потрібно дістати запрошення. Щоб його отримати потрібно, по-перше, везіння, а по-друге, не аби яка кмітливість.
Якщо звести складне до простого, то всі запрошення бувають двох кольорів. Найлегше дістати квиточок бежевого кольору, але щоб по ньому пройти до залу потрібно мати знову таки бейдж. Проте не варто відмовлятися від бежевого квитка. Його можна поміняти на блакитний у того, хто має і блакитний папірець, і бейдж одночасно. Добрі люди міняють. Охорона, правда, від цього не у захваті, тому не варто потрапляти їй на очі за цим заняттям. З минулого року із міркувань безпеки усі квитки є іменними, проте при вході до залу паспорта не питають.
Щоб отримати запрошення, потрібна винахідливість
«Стріляння» квитків проходить весело, щасливців мало, тому всі решта перебазовуються до іншого залу і чекають на наступний перегляд. Така собі тусовка по інтересах. Так що якщо ви приїхали до Канн дивитися кіно, то вас по-справжньому будуть цікавити тільки дві речі: де закінчується чергу на фільм і як отримати на нього запрошення.
Щоб збільшити шанси подивитись фільм, варто обирати паралельні програми. Особливим попитом у сінефілів користується «Каннська класика». Це добірка любовно відреставрованих шедеврів кіномистецтва. Їх демонструють у присутності їх авторів. Днями «Чоловіка і жінку», що відзначили 50-річний ювілей, презентував Клод Лелюш.
Клод Лелюш
Обов'язково варто побувати у Кіно на пляжі просто неба. Кіно під гуркіт прибою - це чудове враження. Доступ на дані покази відкритий для всіх, та й програма на будь-який смак.
Кіно на пляжі
Інший інтерес у тусовки, яка цілими днями сидить навпроти входу до палацу фестивалів. Вони чекають на зірок. Тут крутіший той, хто має вищу драбину та міцніші нерви. Старі платани витримують чимало відчайдухів, які вилазять на них заради фото.
А от отримати автограф можна лише потрапивши у перші ряди. Це теж можливо. Але забирає багато часу. Щоправда, натовп на Круазетт такий строкатий, що спостерігати за ним значно цікавіше, ніж роздивлятись червоний килим в очікуванні зірок.
В очікуванні зірок минає багато годин
А ще із бокалом в руці та у вечірньому вбранні можна було тусуватись берегом, намагаючись прослизнути на вечірку. Проте посилині заходи безпеки цього року значно ускладнили таке проведення часу.
Крім того у Канни можна приїхати не лише заради кіно. Оглянути місто повністю і без поспіху можна за два дні. Тут є замок, морський музей та острови, на одну із яких утримували Людину в залізній масці. З замкової вежі відкривається найкращий краєвид у місті. У музеї представлена колекція прованських пейзажистів та колоніальні артефакти з Гімалаїв і Французької Полінезії.
Зробити зупинку можна на місцевому ринку March Forville, щоб спробувати сири, або замовте собі повноцінний обід в одному з ресторанчиків на сусідній з ринком вулиці Meynardiers, яка вважається меккою гурманів у Каннах.
З замкової вежі відкривається найкращий краєвид
Старий порт сам по собі чудовий. А ще звітам можна вирушити на острови Лера - Сент-Маргеріт і Сент-Оноре. Століттями їх населяли ченці, які заснували виробництво лікерів. При абатстві Notre Dame de Lerins на острові Сент-Оноре діє готель.
У Каннах утримували Людину в залізній масці
Потім можна із великою приємністю досліджувати численні мальовничі містечка Лазурного берега.
Фото: Катерина Сліпченко